Виноград із рідних рук

Журналіст Віктор Гомоль вирощує на своїй присадибній ділянці у Білій Криниці столові сорти винограду і просто вражає світлинами з розкішними гронами. Смачними ягодами тішить не тільки свою родину, а й спонукає зайнятися таким хобі друзів та сусідів. Адже й сам починав просто
з цікавості.

«Привернув мене до цього заняття мій сусід, який чимало років займається вирощуванням винограду біля свого будинку, – розповідає пан Віктор. – Його постійне прагнення виростити все кращий і кращий виноград, а також поліпшити його смак спонукало й мене до, так би мовити, виноградної творчості.
Я вирощую виноград на своїй присадибній ділянці, однак великою кількістю сортів поки що похвалитися не можу, бо експериментальна справа забирає чимало часу. Наразі у мене всього одинадцять сортів винограду, всі вони різного терміну дозрівання. Хоча я знаю людей, які мають у своєму господарстві десятки сортів, вирощуючи їх для продажу. Я ж – лише для задоволення власних амбіцій».
Окрім винограду, в саду Віктора Гомоля є і груші, і сливи, і яблуні, й ожина, й персики – одне слово, є все, чого бажає його душа. Однак саме виноград займає там особливе місце.

До прикладу, на фотографіях – сорт винограду «Юліан» рожевий. Це гібридний сорт винограду, утворений шляхом схрещування двох сортів: «Кеші» та «Різамату». Головною його особливістю є раннє дозрівання плодів. Термін дозрівання ягід від першого цвітіння складає 95-100 днів. А перший урожай можна отримати вже на початку серпня. Грона у нього дійсно великі: середня маса їх складає 700-1000 грамів, а при найкращому догляді вони можуть важити до 2-х кілограмів. Найбільше гроно «Юліана», яке Віктор Гомоль виростив цього літа, було вагою 2 кг 150 грамів.


Чоловік додає: «Не є секретом: щоб виростити хороший і смачний виноград, потрібно приділяти йому відповідний час і піклування. Тобто своєчасно обробляти, підживлювати і правильно обрізати. Сорти винограду, який я вирощую, – укривні. Хоч вони й витримують до 23 градусів морозу, але на зиму я їх утеплюю таким чином: лозу пригинаю донизу, але щоб ґрунту вона не торкалася. Під низ кладу гілочки ялини і зверху утеплюю теж тільки гілками ялини, не використовуючи агроволокно чи шифер.
Виноград теж може хворіти, до нього часто чіпляються різні паразити, які можуть пошкодити лозу, і вона пропаде. Тому, щоб запобігти цьому, використовую різні засоби захисту. Звичайно, є певна технологія та порядок обприскування хімікатами. Але оскільки це не промислове вирощування, то хімікати застосовую мінімально. Бо який сенс застосовувати багато хімії, якщо потім ту хімію самому їсти?»


 Завдяки своєму хобі чоловік познайомився із багатьма ентузіастами, які мають теж подібне захоплення. А багато хто із друзів, спробувавши на смак його виноград, й самі захопилися вирощуванням такої смакоти.
«Виноград, який вирощую вдома, набагато смачніший, ніж той, що продають на ярмарках, – ділиться журналіст. – Тим більше, коли я докладаю власне зусилля і бачу, як він зростає. На ринках продаються, здебільшого, так звані товарні сорти винограду, які довго можуть лежати і які можна транспортувати. Відповідно – їхні смакові властивості дещо втрачаються. А мені втрачати їх не хочеться, бо це ж ягоди для родини – найдорожчих поціновувачів моїх старань».
 • Олександра Нагорна