Літакцент стверджує, що Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 1814 року. Не знали? А це достеменна дата, на відміну від 9 березня, яке ми нині відзначаємо. Бо, скажімо, у двадцятих роках народження Кобзаря святкували… 10 березня. Відповідно день смерті припадав на 11 березня. І наступного ж таки дня, 12 березня, були роковини Лютневої революції, яку за юліанським календарем числили від 27 лютого. Тепер день смерті Шевченка і початок загального повстання в Петрограді збігаються.
Двадцяті роки минулого століття одразу й рішуче поставили Кобзаря шкереберть. У першій-ліпшій київській книгарні вам могли замість Шевченка підсунути Семенка. На початку літературної кар’єри, пориваючи з тогочасною українською літературною традицією, він зухвало заявив: «Я палю свій “Кобзар”». І через десять років, 1924-го, підсумував творче десятиріччя збіркою з такою самою назвою - «Кобзар». Хоча ще у 1914 році, в сторіччя з дня народження поета, Михайль Семенко казав: пошана вбила Шевченка. Бо пошана має бути усвідомлена.
Гео Шкурупій написав вірша "Моя ораторія" ще в кінці 20-х років минулого століття - але ніби зумів заглянути на сторіччя вперед і передбачити всі ті маніпуляції, що були зроблені зі Шевченком різними владами й із різною метою.
МОЯ ОРАТОРІЯ
Людських досягнень вище,
з оздоблених свинарнями хуторів,
з приміщень,
устаткованих м'якою меблею,
пре
каша гречана
з міщанських голів
з одвислими
салом ребрами...
З уквітчаних бездарністю "Просвіт",
з культури, що заплуталась в рушниках,
вийшов Ваш,
Тарасе Григоровичу,
плаксивий портрет
у широкий світ
на сміх
і на жах!..
Аматори вишиваних сорочок
і картопляного лушпиння
дуже просто і дуже сумлінно
засоплили Вашу постать.
Трохи не з лампадкою аж!
Хіба Ви геніяльний поет?
Ви - ікона в накрохмалених рушниках!
Або з власного твору - персонаж...
Заслинений, заплаканий дідуган
у вишиваній краватці,
у шапці сивій,
з матнею в штанях,
в чоботях, намащених дьогтем,
- пліснею смердить од Вас,
що можна здохнуть!..
А хіба
Ви
такий,
Тарасе Григоровичу?
Огидно Вам, мабуть, і в землі!..
І тепер од хуторянської трьохпільної корости
хочу очистити вашу постать.
Европеець з ніг до голови,
улюбленець гран-дам і панночок -
Ви
часто рвали аристократичних пристойностей
пута
і на Хрещатику розмовляли з проститутками.
Дотепний богемець, передовик,
член
товариства "Мочиморд" -
Ви тепер були б опудалом, як і ми,
для всіх просвітянських орд!..
Осяяно і схвильовано схилилися Ви перед першою машиною,
перед надлюдським напруженням двигуна.
Вітер шумів Вам Україною,
в очах мерехтіли майбутнього чудеса.
Вашої думки вибуховий матеріял
перетворявся в гримучі слова,
що таврували
царських льокаїв, посіпак і самого царя...
Холуйства і яничарства
вусатого міщанина
не любить
Ваша
і Моя
Україна!..
Стою кирпатий і мужній, як Ви,
спиною спершись на Вас і на історію,
і проти іконописців і дурнів
глумно скеровую
свою ораторію.
А таким Тараса Шевченка побачив відомий український художник Іван Марчук
Шевченко любив весну, рибу, і рибалити, розповідають дослідники на сайті "УП.Життя". Смакував каву, найбільше – по-віденськи: не міцну, зі збитими вершками.
Любив сало і борщ. Улюбленим був борщ з сухими карасями, свіжою капустою і приправами.
А ще – страшенно любив дітей. Мемуарист Олександр Афанасьєв-Чужбинський, згадуючи спільні з Шевченком мандри Україною, писав, що поет не раз сідав з дітьми прямо на сільській вулиці, починав розказувати їм казки, співати малечих пісень або робити пищики.
Гроші до нього приходили і йшли. Він малював акварельні портрети, скажімо, за 10 рублів (тоді великі гроші), а іноді не мав нічого, крім чаю.
Шевченко зізнавався у щоденнику, що має "незворушну хохлацьку впертість". Інші люди теж це зауважували.
Також поет обожнював театр, навіть брав участь у кількох аматорських спектаклях.
У листопаді 1995 поет Іван Драч закликав:
Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха.
Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха-зуха.
Ще каторжника роботи. Ще нагадайте усім:
Йому було перед смертю всього лише сорок сім.
А то підробили діда і шкутильгаєте з дідом.
Ліниву свою недолугість за ним пускаєте слідом.
А він вибухає і шпетить всю вашу дурну макітру
І молодо круговертить. Молодо! Проти вітру!
А він все шукає до пари — наймичку з сиротою,
А він пропада за маною — не вашою, а отою!
І горне гору роботи, бо в нього роботи гора.
Гори до нього горнуться, сонце — на вістрі пера.
Він пильно у нас вдивляється. Вільний свавільний самум.
Здається, ядерно вибухне з отих непокірних дум.
А то регоче і тішиться, наче хлопчисько радий.
Шевченко був молодим. Шевченко завжди молодий.
З днем народження, Тарасе Григоровичу! Будьте й далі різним і неоднозначним!
Фотоколаж зі сайту ТСН
