Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Історик з Рівного розшукав нові факти про битву УПА проти НКВС та вмістив це у книгу

Уточнене, доповнене і з літературним сюрпризом видання. Так рівненський історик Ігор Марчук анонсував свою нову книгу “Битва під Гурбами”, яка вийшла друком у видавництві “Літопис УПА”. Найбільшу баталію між військами НКВС і бійцями УПА він досліджує понад 20 років. У співпраці з істориком Олегом Тищенком підготували й видали чотири видання "Гурби: квітень 1944-го".

 За інформацією видання Суспільне мовлення України.

У новій книзі "Битва під Гурбами" Ігор Марчук використав опрацьовані документи внутрішніх військ НКВС, а також додав невідомий загалу літературний твір про битву під Гурбами, який написав її учасник. У інтерв'ю Суспільному він розповів подробиці цієї праці.

– Поява нового видання свідчить про те, що тема досі не вичерпана?

– По-перше, тут акцент зроблений на тому, що це не бій, а саме битва. Бо в попередніх виданнях лише дискутували про це. Але останнім часом мені вдалося попрацювати з матеріалами внутрішніх військ НКВС. І в самих "енкавеесівців" ця подія фігурує як Кременецька операція, яка мала на меті знищити українських повстанців. Вони виходили на певні рубежі, стискали кільце оточення, прочісували ліс – і все це в них зайняло десь тиждень часу. Хоча в повстанській історії основний акцент робиться саме на 24 квітня 1944 року. Тому, власне, ось ця така джерельна коректива дала можливість ширше подивитися на цю подію.

Нова книга про Гурби

Дослідник битви під Гурбами Ігор Марчук з новим виданням

– Про які саме документи НКВС йдеться?

– Це оцифровані копії матеріалів внутрішніх військ НКВС, які зараз активно оприлюднює Центр досліджень визвольного руху. Їх вдалося скопіювати з колекції документів, яку з Києва свого часу терміново вивозили в Москву. Тоді частину цих документів відзняли на плівку. Але в Україні довгий час через фінансові проблеми в архівах не було можливості опрацювати ті плівки. А зараз цей процес зрушився з місця. І тому дослідники мають можливість хоча б у копіях ознайомитися з цими матеріалами. Я теж їх опрацював при підготовці нової книги. І в ній є кілька карт саме внутрішніх військ НКВС, є уточнені дані і по чисельності, і по підрозділах, які були задіяні під час цієї битви.

Нова книга про Гурби

Схема евакуації поранених під час проведення операції з 21 по 27 квітня 1944 р. ВВ НКВС СРСР

– Досі фігурували дані, що в битві під Гурбами брали участь 35 тисяч з боку НКВС і 5 тисяч бійців УПА. Чи актуальні ці твердження?

– У вступі я пишу про схильність українських істориків, краєзнавців і журналістів цитувати тогочасні пропагандистські видання повстанців, що було 35 тисяч "енкавеесівців". Але, попрацювавши з матеріалами внутрішніх військ НКВС, вийшов на цифру в районі 14 тисяч. Щодо повстанців, навіть якщо говорити про п'ять тисяч, то значна частина їх були неозброєні і бій приймали, судячи з різних документів, 3,5 тисячі. Тобто все одно перевага "енкавеесівців" була істотною. Плюс вони мали і танки, і артилерію, і авіаційну підтримку, і кавалерію застосовували. А частина повстанських підрозділів тоді були на етапі формування, без бойового досвіду, крім того, були проблеми з боєприпасами і фахових командирів не вистачало. Але навіть з такими проблемами повстанці вистояли, завдали ворогові втрат, прорвалися з оточення й далі продовжували боротьбу.

– По загиблих з обох сторін десь є уточнені дані?

– "Енкавеесівці" пишуть про дві тисячі загиблих повстанців, але це зовсім не підтверджується документами. Тому по бійцях УПА я орієнтуюся на цифру 400 загиблих, а з "енкавеесівцями" є питання. В документах вони пишуть про невелику кількість поранених і трохи більше десяти загиблих, дивно для такої масштабної операції. Думаю, що вони реальні свої втрати приховали, насправді могли мати кілька сотень загиблих і поранених. Хоча, повстанці писали, що 900 "енкавеесівців" було вбито, але, не здобувши поле бою і вдавшись до відступу, вони не могли порахувати поранених і загиблих. Тому питання щодо втрат залишається відкритим на сьогодні.

Найбільша битва УПА: історик з Рівного видав книгу з новими фактами

Пантеон Слави Героїв Гурбенської битви, закладений у 2006 році.

– Тож це ще не фінальне дослідження про Гурби і будуть нові книги?

– Думаю, це ще не крапка, бо є аспекти, які я свідомо в цю книгу не давав, щоб не перевантажувати текст. Знову ж таки, не до кінця допрацьований мартиролог. Тобто ми маємо певний список людей з різних населених пунктів, які загинули. Але ця інформація неостаточна. І в цьому виданні я мартиролог взагалі не давав. Лише один новий віднайдений повстанський документ. Він стосується полеглих з колишнього Острозького району і містить дані, хто конкретно, з якого села загинув у Гурбах. Це така недавня знахідка. Плюс триває робота по встановленню імен і прізвищ загиблих.

– Чим ще унікальне Ваше видання?

– У додатку я вмістив літературний твір “Лісова пісня”, присвячений саме цій битві. На сьогодні не вдалося встановити, хто написав, але, думаю, стовідсотково це був учасник тих подій, тому що гарно і достовірно подається інформація. Ця річ цінна тим, що донедавна не була відома широкому загалу. Друковані примірники тексту виявили у двох бідонах з повстанськими архівами: один – у церкві села Кордишів на Тернопільщині, інший – біля Оржева. Перший є в науковому обігові, а другий, на жаль, залишився в приватних руках. Але ми їх звірили, і вони ідентичні. Але жоден не має другої частини, яка, по ідеї, мала бути, бо обривається твір в гарячий момент бою, на танковій атаці і зрозуміло, що автор мав би дописати. Але, можливо, автору вдалося зробити тільки першу частину, а потім десь у боях він загинув і вже ніхто не дописав той твір.

Додам, що "Лісова пісня" вже існувала на літо 45 року, тобто час її написання або кінець 44-го-весна 45-го, тобто по гарячих слідах практично. В душі, звісно, хочеться знайти те продовження. І, як на мене, цей твір міг би зацікавити письменників, щоб вони написали на його основі сценарій для фільму про Гурби.

Нова книга про Гурби

"Лісова пісня", присвячена битві під Гурбами, вміщена у додатку книги

– Чому, на Вашу думку, такий фільм має бути?

– В історії УПА – це єдина така масштабна битва і вона відбулася на Рівненщині. Окрім героїзму повстанців, це доказ того, що УПА – це армія, яка могла витримати удар підготовленого численного ворога. І я тільки тепер можу дати оцінку і зрозуміти масштабність цієї події. Бо коли починав свої дослідження, то лише чув щось, люди розповідали, але як, де і коли – було мало зрозуміло. Крім того, це важливий виховний момент для молоді. Ми говоримо про те, як українці боролися, звичайні сільські хлопці й дівчата пішли і витримали цей бій. І ця жертва не була марною, Україна таки здобула незалежність.

#УПА 

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: