Насправді робота нескладна, пояснюють волонтерки. Потрібні лише лляні нитки приглушених кольорів, гачок, трохи вільного часу і бажання допомогти. А ще, коли берешся за в’язання, важливо думати про щось хороше і обов’язково про перемогу. Адже це сітчасте полотно, яке потім обплетуть стрічками, має захищати військових.
«Наша волонтерська робота розпочалася весною. Я побачила оголошення у Фейсбуку про те, що потрібні люди, щоб робити «кікімори». І для цього необхідно вміти в’язати гачком. Зателефонувала, дізналася, взялася за це сама, а потім почала пропонувати колегам»
Розповідає пані Валентина, яка організувала працівниць ОДА.
Серед тих, хто зголосився, виявилися як досвідчені майстрині, так і ті, хто вперше взяв у руки гачок. Спочатку були пояснення, коротенькі майстер-класи, трішки помилок і розпущені петлі, а потім робота пішла швидко і майже як на конвеєрі.
На сьогодні волонтерки зв’язали вже понад 100 основ під маскувальні костюми. Їх передають у Палац дітей і молоді, де сітчасті основи обплітають стрічками. А потім готові «кікімори» везуть на передову – зокрема, у Бахмут, Костянтинівку, Сєвєродонецьк, Лисичанськ.
«Ми перепробували різні способи роботи. Взагалі в’язали як основи для накидок, які використовують снайпери, так і для костюмів (штанів та сорочок), що потрібні розвідникам. Спочатку передавали в роботу вже готові вироби. Але виявилося, що їх складніше обплітати стрічками. Тож потім зупинилися на тому, що в’яжемо всі необхідні елементи костюма, але не зшиваємо. Далі з ними працюють інші волонтери»
Пояснює особливості «кухні» пані Валентина.
Працівниці ОДА кажуть, що дуже приємно, коли надсилають фото військових у їхніх «кікіморах». Приблизно підрахували, що виготовили вже понад 100 маскувальних костюмів. А нещодавно до них на майстер-клас приходили інші волонтери – вони мали досвід плетення сіток, а ось «кікімор» ще не робили.
«Усі ми в’яжемо вдома, як тільки є вільна хвилина. Я беру з собою нитки і гачок, навіть коли їду в маршрутці до мами в село. Якщо надходить замовлення, то дівчата беруться за роботу й тоді, коли власних справ багато. Адже це те, що справді потрібно. А ще до нас приєднуються інші. Так, одного разу до мене у відділ прийшла відвідувачка, побачила вже готові основи для «кікімор», які ми збиралися передати в роботу іншим волонтерам, зрозуміла, що це, і запропонувала свою допомогу. При тому, що жінка має серйозні проблеми зі здоров’ям, вона теж взялася за в’язання»
Каже пані Валентина.
Для маскувальних виробів жінки використовують лляні нитки сірого, темно-зеленого та інших приглушених відтінків. Хоча волонтерки знаходять способи, як досягти потрібного ефекту навіть із білим кольором.
Так, одна з працівниць ОДА в’язала маскувальну накидку для чоловіка, який зараз в ЗСУ. І маючи білі нитки, вона пофарбувала їх у суміші чаю та йоду.
«Дівчата – молодці. Вони знайдуть спосіб вийти з ситуації. Однак нам дуже потрібні нитки, - пояснює пані Валентина. - На початках матеріалами ділилися волонтерські центри. Потім ми вже мали купувати нитки, зробили замовлення, але коли власники дізналися, що це на «кікімори» військовим, то передали безкоштовно. Та зараз вже й ці нитки закінчуються. Тож ми були б вдячні за допомогу з матеріалами».
А ще будуть доречні і вільні руки. Бо ж і маскувальні костюми, і сітки потрібні на передовій постійно. Замовлення надходять регулярно. Тим часом вже невдовзі знадобляться «кікімори» інших осінніх відтінків. Тож роботи вистачатиме.
