Минув рік відтоді, як підприємець із Києва перевіз свій кавовий бізнес на Рівненщину.
Тоді події переживалися дуже болісно. Здавалося, що ти змушений залишити усе те, над чим працював і що здобув за останні 10 років, і вплинути на ситуацію не можеш, ділиться чоловік. Але знайшлися сили йти далі і розвивати справу на новому місці.
І тепер у них своєрідний рекорд – фірма перевершила виробництво кави, порівнюючи з довоєнним періодом. А ще вони виграють гранти, втілюють все нові й нові проєкти і дають роботу іншим.
Петро Філіпчук - засновник та керівник компанії «Royal Life». Родом він із Демидівки. А любов до кави і всього, що з нею пов’язане, виникла в Києві.
20-річним Петро поїхав у столицю на роботу. Влаштувався у закладі швидкого харчування, відповідав за кавовий апарат, який, до слова, часто виходив із ладу. Саме через те періодично викликали майстра.
Петро бачив, як він ремонтує обладнання, було цікаво. Зрештою, змінив роботу і пішов до майстра працювати в цьому напрямі. За деякий час вже самостійно обслуговував кавові апарати. А потім відкрив власну справу – і займався не лише технікою, а й почав обсмажувати каву.
Все розвивалося дуже стрімко. Були, звичайно, і прикрі історії. Але після кожної з них вдавалося виходити на новий рівень.
«Раніше я й не думав, що буду займатися кавовим бізнесом. І не повірив би, якби мені, 20-річному, про це хтось сказав. Але це справді справа життя. Сьогодні для мене процес обсмажування зелених твердих плодів кавового дерева, які перетворюються на зерна з неймовірним ароматом, – це магія, - переконує Петро Філіпчук. – Перед війною ми переїхали в новий офіс і все складалося чудово. А ще втілювали мрію – придбали в Гостомелі ділянку, облаштовували приміщення для заводу. Все відреставрували, підвели комунікації. Я там і днював, і ночував. Вже перевезли частину обладнання, але настало 24 лютого…»
Петро пам’ятає танки на кільцевій дорозі. Згадує, як трусилися стіни офісу в Києві від реактивних двигунів МІГа, як від вибухів пішла хвильками мінералка, яка стояла на кухонному столі. Вони з дружиною ще думали виходити на роботу, але згодом вирішили, що все-таки поїдуть до батьків – на Рівненщину.
«Картина, яку ми тоді побачили, виглядала постапокаліптично: вулиці, де вчора вирувало життя, були порожніми - ні людей, ні машин. А ось на виїзді з Києва творився безлад. Машини в три смуги, і всі стоять у заторі, а обабіч – море людей. Кидаються на капот, просять взяти з собою…. – згадує чоловік. – Ми тоді до Рівного їхали 12 годин».
Перші дні були найскладніші. Прильоти поряд із квартирою і офісом, приміщення в Гостомелі, де мав бути завод, опинилося під окупацією. Та все ж Петро Філіпчук вирішив, що треба рятувати бізнес і вивозити з Києва те, що можна.
«Це ж наше дітище. Я мав зробити все що було мені під силу, щоб врятувати його. Зрештою, зібрав команду, і ми поїхали кортежом вивозити те, що могли. Тоді слова «релокація» я ще не знав. Тепер воно в мене асоціюється з війною», - розповідає бізнесмен.
Сировину, обладнання, станки, упаковки вивозили упродовж двох тижнів. Перемістили все це в Демидівку. А тоді мама Петра Філіпчука підказала варіант приміщення, де можна було б розмістити виробництво.
Жінка нагадала про приміщення колишнього молокозаводу. Тепер саме тут знаходиться і розростається фірма «Royal Life». Її працівники виготовляють каву, привезену зі всього світу, і постачають у кав’ярні, ресторани та іншим заклади. Також фахівці займаються реставрацією кавових апаратів. А ще тут планують розширення.
«У мене в житті було декілька критичних моментів, пов’язаних із бізнесом. Обладнання, знищене під час Майдану, конкуренти, які спалили виробництво, карантин, який на певний період позбавив замовлень. Але все це, зрештою, виявлялося поштовхом до чогось більшого. Зрештою, якби не цей досвід, то починати все на новому місці під час війни було б значно складніше, - пояснює пан Петро. - На сьогодні в моєму рідному селищі Демидівка ми створили понад 50 робочих місць. А минулий місяць ми закінчили із рекордом у порівнянні з довоєнним періодом – відвантажено 32 тонни готової продукції. До того ж хочемо збільшити виробництво. Залучили і кредитні, і грантові кошти, бо планів багато. А ще відкрили СТО, столярний цех, міні-поліграфічний центр, щоб самостійно наносити логотипи на упаковки. Також біля нашого заводу вже є кав’ярня».
А ще Петро Філіпчук і його фірма підтримують ЗСУ. Так, українські бійці на передовій п’ють каву від «Roуal Life». Підприємець регулярно формує посилки на фронт. А з лляних мішків, у яких перевозять каву, волонтери плетуть «кікімори».
«Насправді всі ми у різний спосіб хочемо зробити внесок у перемогу, - вважає підприємець. - Зараз мій фронт – економічний. І тут я намагаюся робити все, щоб бути корисним».
