Рівненський зоопарк – найпопулярніший туристичний заклад міста. Однак, розпочинаючи із 2020 року, його робота зазнала чималих обмежень. Переживши локдаун та суворі зимові морози, Рівненський зоопарк із 25 січня знову запрацював на повну. Про це розповів директор закладу Олег Павлюк. Він працює на цій посаді майже 30 років і люб’язно погодився поспілкуватися із нами і «про наболіле», і про приємне. Зокрема, про невдале годування тварин відвідувачами, про реанімацію звірів, про нових мешканців закладу й про волонтерство, яке найближчим часом хочуть там ввести.
– Пане Олеже, чи вплинув карантин на фінансове забезпечення закладу?
– Карантин дуже боляче позначився на нашій установі, адже основні надходження ми отримуємо у весняно-літній період. А карантин припав саме на той час, тому ми були закритими. Отож, ми втратили значні кошти. Якщо, до прикладу, загальний бюджет зоопарку складає приблизно 17 мільйонів гривень у рік, то з цієї суми ми заробляли 13-14 мільйонів. У цьому ж році ми заробили лише 7. Це вплинуло на будівництво та ремонт на території зоопарку. Бо кошти ми витрачали виключно на заробітну плату для наших працівників, на утримання тварин і на комунальні платежі. Це стосується й дотації з міста на підтримку зоопарку. Просимо, аби цього року її збільшили з урахуванням того, що ми не отримали потрібних власних коштів, на які розраховували.
– Скільки наразі людей працює в Рівненському зоопарку?
– У нас працює 70 осіб, з яких понад половина – доглядачі тварин. Адже колекція тварин складається із 186 видів – майже з усіх континентів земної кулі. Догляд за ними – основна робота нашого колективу. А всі тварини різні: є такі, які потребують відповідних температурних режимів, адже вони живуть в тропічних країнах; є такі, яким подобається мороз – зокрема, тиграм, пумам та леопардам. Вони дуже тішилися снігові, який випав.
Крім того, є господарська частина, яка забезпечує ремонт споруд зоопарку; транспортний відділ, який займається постачанням кормів для тварин. Робочий день розпочинається з того, що робиться обхід тварин. У нас є декілька відділів – хижих, приматів, копитних, птахів… Тобто працівники обходять кожен свою територію, прибирають, готують корми і годують тварин.
Наразі маємо клопіт із вакансією ветеринара. На жаль, через дуже низький рівень заробітних плат в зоопарку ми не можемо собі поки що знайти фахового спеціаліста, тому користуємося послугами приватних клінік. У штаті ми маємо ветеринарного фельдшера, який надає першу медичну допомогу. Але, якщо з’явиться складніша проблема, то ми змушені запрошувати спеціалістів навіть із Києва, які надають фаховішу медичну допомогу.
Тварини хворіють, і досить часто. Є травми, які вони отримують у результаті своїх необережних рухів (переломи, зовнішні рани, які потрібно зашивати тощо). Звичайно, є багато проблем і з тим, що тварини отримують забагато зайвої їжі від наших небайдужих відвідувачів. І ми, працівники закладу, в цій ситуації не в змозі регулювати ту кількість кормів, яка потрапляє до тварин, окрім того, що вони отримують все необхідне їм по раціону.
Звичайно, ми попереджаємо про це відвідувачів, пишемо подібні нагадування і ставимо біля вольєрів. Та й люди, здебільшого, не розуміють, що саме потрібно тій чи іншій тварині. Так, наприклад, при вході у нас є вольєр із пеліканами, які в природі харчуються тільки рибою… Ви не повірите – після вихідних біля них ми знаходимо і печиво, і цукерки, і навіть бутерброди із маслом та ковбасою. Люди вважають, що ці смаколики їм допоможуть. На жаль, у нас бували випадки, що через подібні ситуації ми втрачали тварин…
– Як і звідки тварини отримують продукти харчування?
– Продукти надходять дуже прозоро, адже саме так й називається система, за якою ми працюємо. На початку кожного року наші працівники оголошують тендери на ту кількість кормів, яка нам необхідна – а це понад 60 найменувань – розпочинаючи із м’яса і закінчуючи тарганами й щурами. Хтось виграє ці тендери і впродовж року нам постачає корми ( залежно від того, як укладена угода). Нам просто потрібні кошти, щоб за все це розрахуватися. Настільки непростий організм зоопарку, що якщо якогось одного найменування не виявиться в раціоні, то хтось залишиться голодним.
– Як переживають зиму тварини? Чи є втрати?
– Ці морози ми пережили без втрат, тому що готуємося до зими завчасно. Ми облаштовуємо приміщення, які мають обігрів, для всіх тварин. Звичайно, більшості тваринам не властивий наш клімат. Їм краще влітку, коли вони мають простір, де побігати. А так ми змушені їх закривати у ці зимові приміщення, які розмірами значно менші. Ми стараємося кожному мешканцю зоопарку догодити. Так, у нас є тапір, для якого ми не маємо повноцінного басейну для плавання. Тому наші працівники щодня влаштовують йому водні процедури – тварина дуже любить, коли її поливають водичкою: вона перевертається на спину і ніжиться у ній.
– Якими новими мешканцями поповнився зоопарк? Які тварини у вас найпопулярніші серед відвідувачів?
– Найбільше нашим відвідувачам подобаються молоді тварини, які з’являються в зоопарку – вони найактивніші. З таких у нас з’явилося маленьке тигреня, дівчинка. Вона, напевно, була найпопулярнішим експонатом цього сезону, адже стала зіркою на фотографіях відвідувачів. Це ми простежили у соціальних мережах.
Наш зоопарк – учасник декількох Міжнародних програм зі збереження та відтворення рідкісних та зникаючих тварин. Ми отримуємо із інших зоопарків безкоштовно тварин для своєї колекції, комплектуємо пари і потім їхнє потомство передаємо згідно з рекомендаціями координаторів Програм. Зокрема, за ціює програмою до нас приїхала самочка мангобея червоноголового з Німеччини; імператорські тамарини з Італії та Німеччини.
– Хто допомагає зоопарку у такий нелегкий період?
– По-перше, ми є комунальним закладом міста. Тобто, перша рука допомоги – місто Рівне. На цей рік нам запланували виділити 4 мільйони гривень фінансової підтримки. По-друге, у нас є відвідувачі. По-третє, є програма опіки над тваринами. На нашому сайті в мережі Інтернет розписана ціна утримання тварин на місяць. І будь-хто може приєднатися до програми: ми вкладаємо угоду, люди нам оплачують вартість утримання (про це ми вивішуємо інформаційну табличку на вольєрі тієї чи іншої тварини). Нині майже 15 видів тварин знаходяться під опікою людей. Також весною минулого року ми оголошували номер рахунку, на який можна переказувати кошти для тварин – рівняни робили це активно. Це свідчить про те, що мешканці міста й області небайдужі до нашого зоопарку, і він їм дійсно подобається.
Якщо ж говорити в загальному, то щомісяця на харчування усіх звірів потрібно виділити орієнтовно 200 тисяч гривень.
– Особисто для Вас, пане Олеже, є якась особлива тварина, з якою приємно поговорити і помовчати також?
– Для мене всі тварини особливі, я не можу і не маю права виділяти для себе якусь особливішу, адже це буде в образу іншим. Всі вони – наші діти, ми ними опікуємося і несемо за них відповідальність. А дітей треба любити всіх однаково.
– Чи є в зоопарку ветерани, які працюють тут багато років?
– Так, є люди, які працюють в зоопарку з моменту його заснування – а це вже понад 30 років, адже офіційно зоопарк розпочав свою діяльність у 1982-му році.
Однак немає нині жодного навчального закладу, який готує спеціалістів саме для зоопарків. Так, є зоотехнічні інститути, є ветеринарні, є біологічні, але самої специфіки роботи в зоопарку вони не навчають. Тому все треба відчути, як то кажуть, «на власній шкурі», працюючи в зоопарку.
Звичайно, у нас багато планів: ми хочемо жирафів, фламінго... Але наші плани впираються в можливості створення комфортних умов. Ми не беремо до себе тварину доти, доки не переконаємося, що ми забезпечимо їй ті умови, які їй потрібні.
На майбутнє хочемо ввести в нашому закладі волонтерство. Щоб люди, які люблять природу та тварин, могли контролювати процес відвідування зоопарку. Наприклад, той самий процес годування тварин відвідувачами, про який я згадував раніше. Часто люди несуть для тварин навіть картопляне лушпиння, думаючи, що «худоба» це буде їсти. Однак у нас, працівників зоопарку, немає ставлення до наших тварин як до звичайної худоби.
Також ми займаємося реабілітацією диких тварин (ця ніша в нашій області не заповнена потрібними спеціалістами), які потерпають від життєдіяльності людини. Це не наш вид діяльності, це клопіт і зайві витрати, але займаємося і цим. Деякі із тварин повертаються у живу природу, а декотрих лишаємо у себе, бо в природі вони не виживуть. Ми навіть маємо спеціальний вольєр для таких тварин, біля якого є табличка: «Будь ласка, не критикуйте за стан цих тварин, вони – інваліди, які зазнали кривди. Вони живуть тут, бо іншої можливості вижити у них немає».
• Спілкувалася Олександра Нагорна
