Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Генерал Горошніков: «Більшість військовослужбовців сприймали повернення в союз раніше терміну як ганьбу»

– Кажуть, де відвага, там і успіх!  Як Ви опинилися в Афганістані? Це було Ваше бажання?
– Так, я закінчив командне військове училище у 1980 році. У той час в Афганістані вже знаходилися радянські війська. Спочатку все виглядало дуже романтично: братська допомога афганському народу. Ми всі, молоді лейтенанти, написали рапорти - дуже хотіли поїхати, щоб отримати бойовий досвід. Проте після випуску мене направили служити на Далекий Схід, і саме там я проходив свої “університети” п’ять років. Лише наприкінці 1985 року моя мрія здійснилася. Після ротації разом  зі своїм бойовим другом капітаном Віктором Захаровим був направлений до Кабулу. Правда, там наші шляхи розійшлися.
– Чим зустрів Вас Кабул?
– Стрільбою з різноманітних видів зброї. Літаки піднімалися в небо і йшли на посадку тільки після того, як відстріляють всі ракети – теплові “ловушки”, призначені для відведення «Стингерів» противника. Здавалося, що ми опинилися у середньовіччі, в казці про Ходжу Насреддіна. Гори, аули, люди з кірками та мотиками.  Згодом усвідомив, що все це - насправді.
  У полк я прибув 22 лютого вертольотом із Баграму. Один-два рази на місяць сюди заходила колона з боєприпасами та продуктами. Моя рота розташувалась вздовж річки Пандшер. Відразу здивувало те, що не було казарми, хоча б тимчасової. Офіцери разом із прапорщиками та солдатами жили в окопах і землянках. Практично щодня душмани обстрілювали полк реактивними снарядами, по наших позиціях постійно “працювали” снайпери. Я подивився на все це, і всі мої романтичні настрої пропали. У голові була тільки одна думка – потрібно будь-що вижити.
- Хто Вам допоміг адаптуватися до цих умов?
– Офіцерський колектив.  Наш командир частини майор Микола Петров був дуже суворим, але справедливим. Сьогодні я розумію:  інакше не могло бути. Командир мого батальйону майор Георгій Рижаков навпаки - спокійний, врівноважений. Він мав на меті  зберегти людей, за що йому велика подяка.
– Сергію Вікторовичу, які військові операції найбільш пам’ятні?
– У 1986 році  продовжувалися бойові дії проти  загонів моджахедів. Так, у березні була проведена велика за своїми масштабами Кунарська операція. У її ході бойові дії велися по всій Кунарській ущелині – від Джелалабада до Барікота протяжністю 170 кілометрів.
Уже тоді були помітні моменти, які дозволяли нам зробити висновок: не дивлячись на екстремізм опозиційних бандформувань, треба шукати спільну мову з народом. До нас приходили старійшини, і ми укладали з ними угоди: якщо в наш бік не буде жодного пострілу, то і на них не впаде жоден снаряд.
Також у 1985-86 роках були проведені восьма і дев’ята Пандшерські операції. У ході останньої вдалося відтіснити загони Ахмат Шах Масуда з центральної частини ущелини. Проте військові успіхи, на жаль, не закріплювалися встановленням органів влади на місцях. Моджахеди отримували підкріплення зі своїх центрів на території Пакистану, кордон з ним так і не був перекритий, бо це завдання було не під силу ні 40-й армії, ні афганським збройним силам.  
- А чим займався Ваш батальйон? Чи були якісь особливості проходження служби?
– У нас було багато різних завдань. Батальйон до виконання масштабних операцій не залучався, тільки у червні 1986 році ми ходили в район Барака – це верхів’я ріки Пандшер, де і знаходились основні бази Ахмад Шаха Масуда. У подальшому мій підрозділ займався супроводом колон, ніс службу на заставах, проводив невеликі операції із зачистки місцевості.
Взагалі ж у  тактичному плані дії радянських підрозділів включали в себе рейди посилених батальйонів і рот, які ставили собі за мету  послідовно знищувати загони душманів.
Щодо іншої частини запитання, то хочу відзначити дуже високе почуття відповідальності як офіцерів, так і солдат. Бувало таке, що  солдат провинився, і тільки розпочиналася розмова про те, що  я буду подавати пропозицію командиру батальйону, командиру полку, щоб його відправити додому, то  доходило до сліз: більшість військовослужбовців сприймали повернення в Союз раніше терміну як ганьбу, як міру покарання.
– Чи була в Афганістані дідівщина?
– Це слово можна сприймати по-різному. Я скажу так: солдати старшого призову ніколи не будуть виконувати роботу за солдата молодшого призову. Розподіл обов’язків і відповідно робіт завжди був, і на це ніколи ніхто не ображався. Я як командир роти робив усе для того, щоб не було знущань над солдатами, і таких випадків у колективі не було. Все це могло трагічно закінчитись, адже всі  їли і спали зі зброєю. У роті був хороший підбір сержантів. Вони мені постійно допомагали. Хоча контингент був непростий. Солдати за національностями були різні: росіяни, українці, таджики, узбеки, азербайджанці, чеченці. У моєму підрозділі служили добрі солдати – проблем на міжнаціональному ґрунті ніколи не було.
–  За що Ви отримали свій перший орден «Червоної зірки»?
 - Військова колона у зоні моєї відповідальності потрапила в засідку. Спочатку “духи” пропустили саперів, потім бронегрупу, і в той момент, коли пішла основна частина колони, вони з безвідкатної гармати підбили зразу дві машини, об’їхати їх було неможливо, колона зупинилась, і вони почали її розстрілювати з гранатометів, мінометів, гармати, стрілецької зброї. Для кожної машини,  кожного підрозділу був свій сектор спостереження і ведення вогню. Я відразу віддав команду на “вогонь” по всіх секторах, скоректували вогонь артилерії.
- І останнє, товаришу  генерал-лейтенант, чому Вас навчив Афганістан?
–  У будь-якій ситуації потрібно продумати все, щоб виконати завдання і зберегти життя людей.  Оце, на мою думку, головне завдання кожного командира. Інколи це складно, але почесно. Ось це і є головний урок Афганістану. Цього правила я дотримуюсь протягом всієї своєї служби й інших навчаю. І це не просто слова. Я був в Іраку, з квітня по грудень 2005 року, командиром тактичної групи, і за 9 місяців ми не втратили жодної людини. І це, на мою думку, – найважливіше!
• Віктор Шубец

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: