Зараз Андрій Нисинець – один із найвідоміших випускників Київського національного університету культури та мистецтв (КНУКіМ) за фахом «дизайн і реклама», він співпрацює із багатьма зірками шоу-бізнесу, модельєрами та дизайнерами, обіймаючи посаду арт-директора в Міжнародній рекламній компанії «ПостМедіа». А от вперше Андрій приїхав у Київ, будучи ще школярем, у період Помаранчевої революції. Тоді він, гуляючи Хрещатиком, рішуче заявив своїм друзям: «Я буду тут жити!». Й довів усім: бажання таки здійснюються!
Потрапив у “рекламу”, аби не втрачати час
Люди, які добре знають Андрія, або ж працювали із ним над тим чи іншим проєктом, кажуть, що завдяки авторській техніці, вмінню пізнати і передати емоції у фарбах, портрети в його виконанні яскраві і незвичайні: насичені тони, які передають особливості краси і людську досконалість. Картини Андрія Нисинця є окрасою кращих ресторанів та творчих галерей країни, будинків та квартир багатьох українців.
«Жити у Києві я захотів відразу, як вперше туди потрапив,– розповідає Андрій Нисинець. – Але це було ще в шкільні роки. Тож, закінчивши армійську службу, я вирішив таки здійснити свій план – і переїхав у Київ. У мене там жили друзі, тож я спочатку мешкав у них.
Далі – поступив у Київський національний університет культури та мистецтв. Спочатку я дуже хотів навчатися на дизайнера одягу, але в той момент на факультеті не було вільних місць. Вступав я туди із думкою: «Що буде, те буде». В результаті – закінчив на відмінно магістратуру й навіть вступив в аспірантуру, але потім кинув її, бо зрозумів: наука – не для мене, викладати в університеті я не хочу».
Вже на 2-му курсі навчання в університеті Андрій почав працювати як дизайнер, ілюстратор та графік.
«Я навіть першим зі студентів за всю історію університету захищав дипломну роботу на тему: «Фешен-ілюстрація в рекламі, – додає чоловік. – Зокрема, досліджував техніку нанесення (малювання) картин на одяг. По фешен-ілюстрації я багато малював ескізів із дизайнерами одягу для їхніх каталогів й для музичних кліпів».
Зокрема, він співпрацював із Іриною Білик, Анжелікою Варум, Леонідом Агутіним, Лолітою, групою «Казаки» та багатьма іншими відомими людьми.
Андрій Нисинець не є професійним художником, він – дизайнер. Але малювання – одне із його хобі. Тож свої дизайнерські ідеї чоловік переносить на одяг, розроблюючи цікаві принти. Досить часто його роботи впізнають за особливою авторською технікою малювання картин.
«Якось я побачив, що відома французька художниця малює в цікавому стилі, – ділиться Андрій, – й вирішив теж спробувати малювати подібне. Однак дещо видозмінив й додав своє – не буду ж я плагіатом займатися. В Україні, напевно, я був першим, хто почав малювати картини в такому стилі. Це вже потім з’явилося багато послідовників – людей, які малюють у подібній техніці. До речі, я б назвав цю техніку абстракціонізмом».
У рідному університеті - на почесному місці
Одне із завдань Андрія – дати людям емоції. А для цього він постійно стежить за життям людей, за тим, що цікаве суспільству в той чи інший момент.
«Як я зазначав раніше, в університеті навчався на «дизайнера реклами і графіки», і в тому я таки «набив руку», – говорить чоловік. – Реклама – це і друкована продукція, і відеопродукція, а графіка – це різного типу ілюстрації (листівки, плакати, білборди тощо). Навчаючись в університеті, я постійно вчився чомусь новому й зростав професійно. А багато років такої практики – і ти вже розумієш, що людям подобається, що може їх «торкнути», а що – ні. Говорячи про свої портретні картини – кожен колір несе в собі настрій та певну глибину. Я отримую портрет способом накладання декількох кольорів. Мені подобаються люди, тому, переважно, малюю їхні портрети. Хоча колись і тварин намагався малювати.
Якщо ви зайдете на сайт КНУКіМу на факультет «дизайну і реклами», то зможете мене знайти серед відомих випускників факультету. Якщо чесно, мені це дуже приємно».
І ось, зокрема, що зазначається на сайті університету:
«Андрій Нисинець – сучасний дизайнер-графік. Цікавиться проєктною графікою та Fashion ілюстрацією, яке об’єднало навколо нього дизайнерів одягу та стилістів. Андрій говорить: «Fashion ілюстрація дала мені змогу працювати над креативними образами в зйомках кліпів та реклами».
Він викладає в приватній школі курси «Книжкова ілюстрація», та «Комікси «Марвел». З відомих проєктів Андрія – оновлений ребрендінг «Укрпошти».
«Буяння фарб», «ураган емоцій», «шалена пристрасть» – звичайні коментарі, якими обдаровують його живописні роботи як критики, так і пересічні глядачі. Але, щоб зрозуміти, про що мова, його роботи краще один раз побачити, ніж сто разів почути про них».
***
Нині Андрій Нисинець працює арт-директором у Міжнародній рекламній компанії «ПостМедіа». Розповідає, чому найближче йому до душі саме робота в агентстві:
«Були часи, коли я навіть працював начальником відділу дизайну на «Укрпошті». Коли я тільки туди прийшов, там якраз розробляли ребрендінг марки. Тож розробляв її і я. Виконавши одне зі своїх завдань, я перейшов працювати в рекламне агентство, адже робота там видалася мені цікавішою. У рекламних агентствах багато клієнтів, різнопланових замовлень. Наприклад, якщо я працюю на один продукт чи на одного клієнта, то, умовно, через 1,5-2 роки мені стає це нецікавим. А в агентстві є куди розвиватися, до того ж, це й нові теми для розвитку».
Під кінець розмови запитую:
– Андрію, а що у Ваших найближчих планах?
– У творчих людей ніяких планів на майбутнє немає, – відповідає. – А ті хто говорить, що «стати відомим» чи ще щось подібне «грандіозне» – на мою думку, це брехня. Брехня, адже творчі люди не знають, що у нас буде завтра і, як то кажуть, «яка оса нас вкусить»: чи захочемо ми розфарбовувати листівки й одяг, чи захочемо розфарбовувати мурали і стіни. Тому я скажу – нічого не бачу, бо живу сьогоднішнім днем.
• Спілкувалася Олександра Нагорна
