Щороку 4 серпня, в теплий літній день, острожани приходять в урочище Красностав на новому місті, де у роки Другої світової війни відбувся масовий розстріл євреїв Острога.Це місце, без сумніву можна вважати одним з найтрагічніших на острозькій землі. У братських могилах вічним сном спочивають безпідставно страчені нацистами люди.
Щороку пам'ять загиблих вшановують в Ізраїлі, США та інших країнах, де є вихідці з нашого міста.
В той день, 4 серпня 1941 року, Острог став першим містом, де почали масовий геноцид націй, які не вписувались у нацистський порядок. Уже в першій декаді липня фашиcти розстріляли військовополонених і євреїв на єврейському кладовищі. За спогадами очевидців, того злощасного дня, зігнавши в колону більше 4 тисячі людей, загарбники погнали їх в сторону Нового міста, де в урочищі Красностав більшу частину розстріляли, а решту повернули знову до гетто. Це був перший масовий розстріл єврейського населення, майже за два місяці до трагедії у Бабиному яру.
Але на цьому все не закінчилося. Пізніше, пропонуючи голодним євреям нібито розвантажити прибулі вагони на станції Кривин, чоловіків єврейської національності посадили до вантажівок, завезли до лісу в околицю теперішнього міста Нетішин і там всіх розстріляли. До зими 1942 року було повністю ліквідовано єврейське гетто - врятувались тільки ті, кому вдалось втекти, або сховатися в оселях українців, які неймовірно ризикували, бо за це всій родині загрожував розстріл.
Війна закінчилася, але пам’ять про подвиг людей рятівників залишилася назавжди. Людям, які ризикуючи своїм життям рятували інших, присвоєно почесне звання "Праведник народів світу". До війни в Острозі жило більше 11 тисяч євреїв. Це була більша частина довоєнного Острога.
На цьогорічному мітингу пам'яті виступили: заступник міського голови Олександр ХАРЧУК, дружина Василя ВАЛЬДМАНА, учасника тих страшних подій 80-ти літньої давнини, голова єврейської общини міста Острога Марія ФЕДОРЧУК, голова Острозької міської громадської організації «Єврейсько-український релігійно-культурний центр «ЯХАД» Максим ХОРЕВ
Під сумні звуки скрипки відзначалося, що минають роки, десятиліття, та ніщо не може приховати злочинів, які відбувалися у роки Другої світової війни. Йде час, змінюються покоління але пам’ять про ці страшні події буде жити у серцях жителів міста, родичів, знайомих Велика трагедія єврейського народу.
Хвилиною мовчання присутні вшановують пам'ять загиблих. До пам'ятника лягають живі квіти і сиве каміння. В атмосфері всезагального суму, коли від почутого мороз йде по шкірі, стоячи на землі, яка просякнута людською кров'ю, думається, з якою легкістю тоталітарні режими 30-40-х років минулого століття розпоряджалися життями мільйонів людей. Незаперечним є те, що жодна мета не може виправдати засобу, якщо гинуть люди. Ніхто не має права забирати життя в іншого.
.jpg)
