Внесення необхідної кількості мінеральних добрив є найважливішим фактором, який впливає на отримання високого як за кількістю, так і за якісними характеристиками врожаю. Це особливо актуально для України, де аграрна галузь є однією з ключових для економіки. Незважаючи на те, що Україна володіє більш ніж 30 відсотками запасів чорнозему світу, сільськогосподарський потенціал країни не розкритий ще навіть на 50 відсотків.
Так, середня врожайність пшениці в Україні становить приблизно 35 ц/га, що удвічі нижче ніж, наприклад, у Франції - 74 ц/га. Аналітики вважають, що потенціал врожайності пшениці в Україні використаний на 42 відсотки, ячменю - всього на 36 відсотків, кукурудзи - на 49. Одним з найважливіших джерел підвищення врожайності зернових культур є внесення оптимально необхідної кількості добрив, досягнення показників розвинених країн за обсягами внесення їх на гектар. Споживання мінеральних добрив у країнах Європи досягає 140 кг/га поживних речовин (основні: азот + фосфор + калій), тоді як в Україні цей показник становить лише близько 70 кг/га. При цьому споживання азотних добрив в Україні становить, у середньому, не більше 55 кг/га, або на 30 відсотків менше ніж у середньому по країнах Європи.
Зупинка підприємств групи ОSТСНЕМ є загрозою для продовольчої безпеки України, оскільки можливість замістити вироблені підприємствами добрива фактично відсутня. Ось як ситуацію прокоментував голова правління ПАТ «Рівнеазот» Михайло Заблуда:
– По-перше, з шести українських виробників азотних добрив лише чотири підприємства групи ОSТСНЕМ виробляють види добрив, що користуються найбільшою популярністю в українських аграріїв: аміачну селітру і карбамідо-аміачну суміш (КАС). За результатами 2014 частка аміачної селітри в споживанні азотних добрив в Україні склала 40 відсотків (у загальному обсязі споживання 14), частка КАС – 10 відсотків. Інші українські виробники (ОПЗ, «Дніпроазот») виробляють лише аміак і карбамід, причому більша частина обсягів їх виробництва йде на експорт. Нині два з чотирьох підприємств групи ОSТСНЕМ знаходятся в зоні АТО (ПАТ «Концерн Стирол», ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»); їх робота була зупинена в першій половині 2014 з метою безпеки. Однак, як показав 2014-й, функціонування лише 2-х підприємств-виробників аміачної селітри та КАС (ПАТ «Рівнеазот», ПАТ «Азот») дозволило забезпечити потреби українських аграріїв у повному обсязі та асортименті. Це стало можливим завдяки грамотному плануванню виробництва, зокрема, максимальному завантаженні потужностей виробництва, в тому числі в літній період, і накопичення необхідного запасу продукції перед осіннім сезоном на власних складах підприємств, а також на складах дистрибуційної мережі ОSТСНЕМ (ПрАТ «УкрАгро НПК»).
• По-друге, група ОSТСНЕМ є єдиним гравцем на ринку азотних добрив в Україні, який максимально наближений до аграріїв завдяки наявності власної дистрибуційної мережі. Ця мережа на сьогоднішній день складається з 30 складів, розташованих по всій території України, її територіальне покриття становить 70 відсотків земельного фонду країни, а з урахуванням покриття заводами групи - більше 75 відсотків. Наявність такої мережі дозволяє ОSТСНЕМ забезпечити аграріїв потрібними видами добрив в необхідній кількості будь-якого розміру саме тоді, коли їм це необхідно. Крім того, через власну мережу група постійно вивчає потреби українських аграріїв і працює над їх реалізацією.
•По-третє, група ОSТСНЕМ здійснює активну діяльність у сфері розвитку сільського господарства в Україні через впровадження в агрономічну практику сучасних ефективних видів азотних добрив, а також сучасних способів їх внесення. Так, протягом останніх років група фокусується на просуванні використання в Україні таких продуктів як КАС і аміак прямого внесення, які раніше в нашій країні практично не застосовувалися, проте в розвинених країнах (США, ЄС) є основними використовуваними продуктами. ОSТСНЕМ інвестує в придбання сучасної техніки і надає аграріям комплексну послугу: продукт + внесення, що дозволяє значно підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва.
•По-четверте, забезпечити потреби аграріїв необхідною кількістю азотних добрив імпортного виробництва за сезон є неможливим. Основними експортерами протягом останніх 10 років були російські виробники, які активно завозили в Україну аміачну селітру, а пізніше, з розвитком зусиллями ОSТСНЕМ ринку КАС, також і цей продукт. Це обумовлено тим, що в Росії обсяг виробництва селітри практично в два рази перевищує потреби внутрішнього ринку, і на експорт направляється щорічно майже 3,7 млн. тонн продукту, а також логістичною близькістю ринку України. Проте велика частина експортного обсягу російської селітри (близько 70 відсотків) поставляється на зовнішні ринки в період кінець весни - літо, коли внутрішнє споживання в Росії у зв’язку з міжсезонням досягає мінімальних значень. Експорт здійснюється в країни Латинської Америки і Африки, де сільськогосподарський сезон відрізняється від російського. Сільськогосподарський же сезон в Україні у зв’язку з аналогічними кліматичними умовами в основних регіонах виробництва збігається із сезоном у Росії. З метою забезпечення власної продовольчої безпеки та підтримки внутрішнього виробника в Росії на період сезону щорічно вводяться обмеження на експорт добрив, що не дасть можливості російським виробникам у цей період одночасно забезпечити як власний, так і український ринок необхідною кількістю продукту.
Іншими обмеженнями виступають відсутність у російських виробників необхідної інфраструктури (зокрема, складів на території України, здатних забезпечити зберігання та реалізацію в регіонах відповідного попиту обсягу продукції), а також логістичні обмеження (пропускна спроможність залізниці, відсутність необхідної кількості вагонів). Іншими потенційними імпортерами могли б виступити європейські виробники, які також володіють достатніми потужностями з виробництва аміачної селітри та КАС. Однак, як і у випадку з Росією, сільськогосподарський сезон в цих країнах збігається з сезоном в Україні, тобто не буде достатньої кількості продукту тоді, коли це необхідно українським аграріям. Крім того, ціни на добрива на ринку України істотно нижчі, ніж ціни на європейському ринку (для порівняння: в середньому, ціна в 2014 р. на ринку Франції - найбільшому споживачі аміачної селітри в ЄС - була на 20 відсотків вища, ніж внутрішньоукраїнська ціна). З урахуванням логістики європейські експортоорієнтовані виробники економічно не зацікавлені в поставках на ринок України. Крім того, з метою захисту внутрішнього виробника у багатьох країнах ЄС існують квоти на імпортні добрива для аграріїв, тобто аграрії зобов’язані більшу частину використовуваних добрив закуповувати у внутрішніх виробників (наприклад, подібні квоти є у Франції, Польщі). Такі заходи істотно обмежують експортний потенціал європейських виробників. Також необхідно враховувати і логістичні обмеження: неготовність українських портів перевалити практично одномоментно велику кількість імпортних добрив, брак рухомого складу тощо.
Прокоментувати ситуацію із зупинкою «Рівнеазоту» і можливими наслідками ми попросили і Президента Рівненської ТПП Миколу Ярощука:
- Вважаю, що зупинка «Рівнеазоту» — це чисто політичне рішення. Уряд і власник застосовують мову ультиматуму замість того, щоб сісти за стіл переговорів і дійти до спільного рішення. Ось-ось розпочнеться посівна озимих зернових, поля треба буде підживлювати, а чим? Донедавна валюту для держави заробляла металургійна, хімічна галузі та сільське господарство. Вважайте, що металургію ми вже майже втратили, тож давайте ще знищимо хімічну галузь, а разом з нею і сільське господарство.
Їздимо з простягнутою рукою до МВФ, а самі знищуємо хімічну галузь, яка заробляла для держави валюту. А працівники підприємства і їхні сім’ї? Що буде з ними? Добре, що їх поки що не відправили у відпустки за свій рахунок, але ж так тривати постійно не може. Гроші, якщо їх не заробляти, мають властивість швидко закінчуватися. Знову ж таки великих втрат зазнає міський бюджет. Адже «Рівнеазот» - основне бюджетоутворююче підприємство для нашого обласного центру. Як Президента Рівненської ТПП мене дуже тривожить подальша доля «Рівнеазоту», оскільки підприємство є дійсним членом ТПП, і вважаю, що треба нарешті припинити закулісні розбірки між владою і власником.
Як стало відомо редакції, нині на «Рівнеазоті» тривають ремонтні роботи, в тому числі і на складних ділянках, ремонтувати які під час виробничого процесу немає можливості. Тут готові в будь-який момент запустити виробництво, але без природного газу, який для підприємства є сировиною, зробити це буде неможливо.
• Роман Вістенко
