Освіту також здобув спеціалізовану – зоотехнік бджільництва. Доглядати ж за пасікою чоловіку допомагає дружина Олена. Нині родина утримує понад 100 бджолосімей. Кілька ж років тому, аби побачити, як працюють бджоли, пан Микола змайстрував вулик зі скляними стінами.
– Ми хотіли побачити, як бджоли носять нектар, як вони танцюють, як відкладають яйця. Одне слово, пізнати всі таємниці їхньої праці. Цей вулик лише на одну раму. Тримаємо його в хаті, проте ставимо так, аби бджоли могли вилітати на вулицю. Від сонячного світла закриваємо рушником, – каже Микола Максимчук. – Щоправда, це вже другий екземпляр скляного вулика. Перший завдав нам клопоту. Повезли його на фестиваль у Дубно, дорогою скло відійшло від рами, бджоли повилітали і покусали всіх у машині. Тож, врахувавши помилки, зробили інший. Нині возимо його за собою на всі виставки народного мистецтва, на які їдемо самі.
– Якби вулик був на кілька рам, то й зимувати міг би на вулиці. Читала дослідження одного британського вченого, він пише, що комахи не бояться низьких температур, – підхоплює розмову пані Олена. – Оскільки наш скляний вулик на одну рамку, матка не зможе сховатися в ньому ні від сонця, ні від морозу.
Бджолярі розповідають, що зимою бджоли не вилітають із вулика, але весь час підтримують у ньому порядок. Випорожнюються ж комахи лише тоді, коли температура повітря піднімається до +8 градусів. Санітарний стан у вулику, кажуть, також ідеальний, а погіршується, якщо сім’я хворіє.
– Коли випадково у вулик пробереться миша, бджоли її жалять до смерті. Потім обкутують її тіло шаром прополісу. В такому муміфікованому стані гризун може пролежати тривалий час, не розкладаючись та не виділяючи неприємного запаху, – додає Микола Максимчук. – До речі, якщо шматок м’яса покрити прополісом, воно довго зберігатиме свіжість.
• Марія Мартинюк
