Кожне оповідання “не відпускало” мене вдало скомпонованим сюжетом, цікавими образами, багатством мови, стилістичними знахідками.
Зрештою, кожна книга Василя Бойчука (а це вже четверте художньо-публіцистичне видання за його авторством) - неповторна гама тем, що розкриває перед нами не тільки художню палітру прозаїка, а й його багатющий світогляд. Головне джерело для сюжетів оповідань і новел - рідна земля, Україна, людські тривоги й радощі, а авторове кредо - глибина художнього образу, композиційна стрункість і простота викладу сюжету.
Читаєш сторінки Бойчукових творів - і перед тобою відкривається відомий і невідомий світ. Невідомий, бо стежки його героїв тобі ще не знайомі. А відомий, бо автор дає змогу все відчути серцем людини, яка виросла в цьому світі, міцно з ним пов’язана і тривожиться, коли цей зв’язок слабшає або рветься.
У новелах “Заглянь, заглянь у мою печаль”, “Вітряки на потужних вітрах”, “Вигін”, “Шепетуха” привертають увагу яскраві характери персонажів, багато з яких стали справжніми художніми відкриттями. Письменник відчуває живий пульс складних суспільних проблем, за конкретними вчинками й ситуаціями вловлює реальні тенденції дійсності: протистояння краси і потворності, снаги творення і руйнівних інстинктів. Письменник по-своєму бачить довколишній світ, тож у його творах перед читачем у несподіваному світлі постають звичні нам усім явища, по-особливому розкриваються грані людського єства.
Завершується вибране прозових творів добіркою поезій “Дорога кожного - то світ безмежний!..”. І цей заклик, певна річ, відчутно сповнює читача надією на власні здобутки у духовному храмі Добра і Краси.
Приваблива, видана з поліграфічною майстерністю книжка із понад 400 сторінок так і проситься до рук та може розраховувати на увагу всіх, кого цікавить українська література.
• Євген Шилан, член НСЖУ
