Відсутність відповідної фахової освіти чи, вірніше, диплома, аж ніяк не заважає Василю Ільчуку детально висвітлювати життя пернатих на сторінках своїх наукових робіт. Адже завдяки самоосвіті, відвідинам наукових конференцій в Україні, зокрема у Львові, Ужгороді, Києві і, звісно, непереборній любові до «жителів неба», Василь Ільчук став справжнім мисливцем на пернатих. Щоправда, йдучи на полювання, він замість рушниці озброюється фотоапаратом та біноклем.
Нині набуті роками досвід та знання орнітолог залюбки безкорисливо дарує всім, хто прагне довідатися якомога більше про життя птахів, а зокрема і юним дослідникам краю. Відтак постійно бере участь в освітянських заходах. А нещодавно, у Всесвітній день мігруючих птахів, Василь Ільчук з дітьми та любителями природи спостерігали за пернатими на здолбунівських ставах – менш як за дві години «мисливці» нарахували понад тисячу птахів. Це не надто вже й дивно з огляду на те, що Рівненщині, без перебільшень, є чим похвалитися, коли мова заходить про пташок. Звісно, і в головного орнітолога краю є цікаві історії.
Одна з таких – історія скопи на ім’я Хелена. Її сім’ю було обрано першою у Фінляндії для дослідження міграції всіх її членів. Влітку 2014 року самець на ім’я Ліпо, Хелена та їх пташеня Бірджіт (теж самка) були помічені 30-грамовими GPS-передавачами біля гнізда на півдні країни. Ці пристрої через супутниковий зв’язок передавали всі дані про їхній рух та зупинки. Усі три птахи мігрували незалежно один від одного і зиму провели в різних районах Західної Африки. Після успішної зимівлі Хелена першою повернулася до минулорічного місця гніздування та 11 днів чекала на повернення свого самця. У 2015 році вони знову гніздились разом. Проте гніздування було неуспішним – з невідомої причини вони втратили пташенят. Не обтяжена, чи то пак, позбавлена потреби догодовування молодих птахів, Хелена рано почала осінню міграцію – вже 31 липня. Її шлях був дуже подібним до минулорічного, і в середині серпня вона опинилася на західній Україні поруч із польським кордоном. Характерно, що торік доволі тривалий час вона провела саме у цьому районі, тож ці місця їй були знайомі. Проте незабаром сигнал від її передавача перестав надходити – останні координати було отримано із району рибгоспу поблизу с. Русів (Володимир-Волинський район Волинської області). Згодом відомий фінський дослідник хижих птахів Перті Саурола звернувся до українського центру дослідження хижих птахів із проханням з’ясувати причину загибелі птаха та, за можливості, повернути передавач, адже такий прилад коштує до 4 тисяч доларів.
На прохання відвідати місце загибелі скопи відгукнувся Василь Ільчук. Невдовзі наш дослідник дістався туди. Директор ставків Олександр Шариков був радий візиту орнітолога. Навіть більше – він висловив здивування, мовляв, чому ж так довго ніхто не приїжджає за передавачем і кільцями. Казав, що й сам навіть намагався знайти інформацію про цього птаха в Інтернеті. За його словами, скопа заплуталася в риболовецькій сітці і, борсаючись, зламала крило. Коли ж працівники звільнили пташку, її смертельно травмував сторожовий пес. Серед частих випадків загибелі хижих птахів такий випадок є рідкістю, адже здебільшого цих пернатих безжально відстрілюють браконьєри. Як розповідає Василь Ільчук, люди ненавидять цих птахів за якусь вигадану ними шкоду і стріляють всіх без перебору.
Передавач та кільця передали пану Василю, а той в свою чергу повернув його через посольство до Фінляндії. Так, завдяки рівнянину фіни вже наступного року зможуть знову відстежувати своїх пернатих мігрантів. З більш детальною інформацією про міграцію скоп, помічених у Фінляндії, можна ознайомитися на сайті Фінського музею природної історії (https://www.luomus.fi/en/finnish-satellite-ospreys).
Тим часом, за словами Василя Ільчука, чималий плацдарм для досліджень є і на Рівненщині. У нас, наприклад, проживає такий цікавий «екземпляр» як синиця біла. Не часто вона потрапляє в об’єктиви, адже трапляється на невеликій ділянці півночі краю, на кордоні з Білоруссю. Підорлик великий теж надзвичайно рідкісний птах, до того ж, ще й глобально вразливий вид. Як розповів орнітолог Рівненського природного заповідника Михайло Франчук, за останні 50 років підорлик узагалі зник у деяких європейських країнах, проте острівні болота Рівненщини птахові прийшлися до вподоби. Ще однією справжнісінькою родзинкою нашого краю є те, що кілька років тому на Рівненщині виявили місце гніздування черні червонодзьобої. І відтоді Василь Ільчук щороку спостерігає за нею. Каже, це єдине відоме місце гніздування цього червонокнижного виду в глибині суходолу. Традиційно ж він гніздиться тільки в азово-чорноморських акваторіях. Це унікальне відкриття, як ви вже, мабуть, здогадались, належить Василю Ільчуку.
• Анатолій Андрієвський
