Я не бідний, я дуже багатий, бо навчили і батько,
і мати мудре слово казати, гарну пісню співати
і хороших людей поважати…
Ці рядки із поезії знаного на Рівненщині освітянина, екс-заступника начальника обласного управління освіти й науки Миколи Григоровича Костюковича значною мірою про те, що було у його житті визначальним, на чому він формувався як особистість і які життєві принципи сповідував. Нині він зустрів свій 70-річний ювілей зі справді щедрим ужинком добрих справ. За плечима – 52 роки безперервної трудової діяльності і 40 літ стажу державного службовця, який у нього один із найбільших в області. Та головне – безліч добрих справ, які і на освітянській ниві, і як державний управлінець та депутат зробив для рідної Зарічненщини і загалом для області. «Треба поспішати робити людям добро» – цього життєвого принципу, зізнається, дотримувався завжди і в усьому, він був наскрізним у вчинках, рішеннях, життєвих пріоритетах.
• Виступ перед активом Зарічненського району
Звідки ж витоки цієї життєвої філософії? Звісно ж, з рідного дому, де закладено фундамент життя і особистих якостей. Батьки Григорій та Марія фактично з пелюшок прищеплювали загальнолюдські цінності, які треба сповідувати, а головне – робили це з допомогою власного прикладу. Тож усі восьмеро дітей у родині Костюковичів зростали в атмосфері доброти, любові й поваги одне до одного, змалку привчалися до праці і шанобливого ставлення до людей.
• Дружна родина Костюковичів
– На все життя у моїй пам’яті вкарбувався один випадок із дитинства. Було це перед Великоднем… Традиційно перед цим величним святом мати повезла нас, дітей, в універмаг у Зарічне, щоб придбати якісь обновки. Кому – штанці, кому – сорочечку чи щось інше. А старшенькому брату вирішила купити костюмчик. Аж дивлюся, а він стоїть за колоною і плаче. «Чого ти?» – запитую. «Та мама на мене всі гроші витратить, а братикам і сестричкам нічого не залишиться на подарунки!»... Коли я це пригадую, сам до цих пір не можу стримати сльози… У цьому епізоді – вся суть нашого ставлення одне до одного і мудрого виховання, яке дали нам наші батьки, – розчулено мовить Микола Григорович.
Доброта, людяність, співчутливе ставлення до ближніх – таких принципів Костюковичі дотримувалися не лише у ставленні один до одного, а й до оточуючих. Незалежно від того, кого куди привела життєва дорога і в якій царині працювали. Микола Григорович обрав педагогіку. Це було близьким ще зі шкільних років. Тож без вагань вступив на навчання у Рівненський педагогічний інститут. Із перервою на службу в армії працював учителем, військовим керівником, заступником директора Мутвицької ЗОШ, директором – у школі села Локниця, затим – завідувачем відділу народної освіти Зарічненського району, заступником голови райвиконкому, заступником голови районної ради. Паралельно здобув ще юридичну освіту, а також закінчив інститут політології і соціального управління в Білорусі. Енергійному, наполегливому, порядному спеціалісту довіряли відповідальні посади, а місцеві жителі впродовж п’яти скликань обирали його депутатом районної ради.
• День цивільного захисту в Рівненському обласному науковому ліцеї
– Працювати доводилося фактично на межі людських сил. Коли я обіймав посаду заступника голови райвиконкому, був відповідальним фактично за усі сфери господарського життя району. Виняток – сільське господарство, – гортає сторінки минулого ювіляр. – До прикладу, щочетверга задля координації будівельних робіт у районі доводилося їздити на нараду у Рівне. Вирушав я туди о третій годині ночі за кермом старенького «уазика». Добиратися до обласного центру по бруківці доводилося по 5-6 годин. Але ж зі мною були стоси фотографій із майже пів сотні соціальних об’єктів, що зводилися у районі. Питання їх добудови вирішувалося саме на таких нарадах. Усі вони були надзвичайно важливі для людей, і більшістю з них жителі Зарічненщини дотепер користуються. Зокрема, було зведено понад десять добротних шкіл та інших будівель.
Із наставників, у котрих вчився управлінським якостям, принципам роботи керівника, із повагою і вдячністю Микола Костюкович згадує першого заступника голови облвиконкому Степана Огійовича Чорнолоза, першого заступника голови облвиконкому Аркадія Віталійовича Єршова, голову виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів Петра Купріяновича Прищепу.
• Під час служби в армії
Важливий новий етап у житті Миколи Григоровича розпочався у 1990 році. 22 жовтня він був переведений на посаду першого заступника начальника управління народної освіти виконавчого комітету Рівненської обласної ради народних депутатів. Пізніше воно було реорганізоване в управління освіти й науки Рівненської ОДА. На керівних посадах у цій структурі Микола Григорович пропрацював понад 20 років. Чималу увагу приділяв, передовсім, зміцненню матеріально-технічної бази закладів освіти області, створенню належних умов для навчання дітей та праці педагогів. Одним із важливих аспектів цього є, звісно ж, забезпечення комфортного температурного режиму у навчальних закладах. У підходах же до вирішення цієї проблеми Микола Костюкович був дуже далекоглядним, значно випереджав тенденції часу. З його ініціативи в освітніх закладах комплексно впроваджувалися енергозберігаючі технології, почали використовувати альтернативні види палива. Це давало змогу і енергоносії економити та, відповідно, бюджетні кошти, і забезпечити затишок у школах та дитячих садочках.
– Газ вартує дорого, тому палити треба, образно кажучи, не долари, а солому. Технологій, які дають змогу перетворити її, відходи деревини та навіть звичайне листя в ефективне паливо, існує багато. Доцільність цього була очевидною ще кілька десятиліть тому. Нині ж, коли вартість блакитного палива стала ледь не захмарною, навіть і виходу іншого немає. Аби забезпечити нашу енергетичну незалежність, ми просто зобов’язані переходити на альтернативні види палива, використовувати енергію сонця, вітру, – каже Микола Костюкович.
З-поміж своїх безлічі професійних досягнень особливо вагомим він вважає будівництво сіл у Макарівському та Іванківському районах на Київщині для переселення людей, котрі постраждали від аварії на ЧАЕС. До слова, Микола Григорович теж брав участь у ліквідації наслідків катастрофи, адже вважав це своїм громадянським обов’язком.
Почуття обов’язку – перед державою, людьми, рідною землею – притаманне усій його родині. Зокрема, й у такому питанні, як захист своєї держави. Свого часу батько пройшов фронтовими дрогами, на війні загинув мамин брат, а потім впродовж пів століття теж постійно хтось із родини служив в армії. Нині ж Микола Григорович та уся сім’я неймовірно пишаються Оксаною Полюхович – донькою племінника, котра є військовим офіцером і військовим лікарем, тричі перебувала у зоні бойових дій.
– Ми всі хвилювалися за неї, молилися, аби Бог захистив від ворожої кулі, але, водночас, і неймовірно пишалися, – ділиться Микола Григорович.
Взагалі про родину він говорить з особливою теплотою. У ній – не просто хороші люди, а й справжні професіонали своєї справи: понад 20 педагогів, лікарі, юристи, інженери-будівельники, працівники правоохоронних органів. Дружина Олена теж педагог, а син Богдан займається підприємницькою діяльністю.
Нині Микола Костюкович продовжує працювати в освітянській галузі – в Рівненському обласному науковому ліцеї. Він сповнений енергії, життєвих сил і натхнення. Взагалі із натхненням, самовіддано, як кажуть, на повну силу він працював завжди – незалежно від того, яку посаду обіймав. Черпає для цього сили, як уже мовилося, у родині, а ще – у природі рідної землі. Відпочивати біля наших мальовничих водойм, у лісі – це, зізнається, найкращий еліксир для душі і тіла. А серцю наймиліша наша рідна українська мелодія. Знає незліченну кількість народних пісень, має чудовий голос і, до слова, свого часу зробив значний внесок у те, щоб популяризувати ці народні скарби на рідній Зарічненщині.
Редакція газети «Вісті Рівненщини» щиро вітає шановного ювіляра із 70-річчям! Зичимо Вам, Миколо Григоровичу, міцного здоров’я, довголіття, родинного затишку. Нехай кожен день обдаровує Вас щастям, зігріває теплом і любов’ю, а всі зроблені Вами добрі справи повертаються сторицею!
• Світлана Тубіна
