Юрій Проник: «Не варто нас хвалити, але й не хочемо, щоб зневажали»

Дорожники встигали не завжди і не скрізь. Власне, з цього питання ми й розпочали нашу розмову з начальником Служби автомобільних доріг в Рівненській області Юрієм Проником.

 -  Юрію Дмитровичу, вочевидь, що Службі автомобільних доріг області виявилася не під силу боротьба зі стихією. Під’їздні шляхи до багатьох населених пунктів області лишалися нерозчищеними до трьох днів.  Таких прикладів чимало. Чого не вистачало — техніки, людей, пального? Чи входить це завдання до обов’язків Служби? Люди ж не завжди знають, можливо, розчищати шляхи у компетенції районної влади?

 

—  Усе пізнається у порівнянні. Можна порівнювати, якою була ситуація в сусідніх областях, яке фінансування було в попередні роки і в нинішньому році.  Зрештою, уявіть собі, що за два дні випала тримісячна норма снігу. Разом із тим на державних дорогах у нас не було надзвичайних ситуацій. Машини по кілька днів не стояли у пробках, так як це було на Львівщині та Тернопільщині. Мені здається, що з боку ДАІ до дорожників було дещо  упереджене ставлення. Оперативні дані передали в облдержадміністрацію, а там на підставі довідки зробили висновок, що «Облавтодор» не спрацював і, мовляв, треба робити оргвисновки…Зрештою, здоровий глузд переміг, і на колегії ОДА прийняли рішення, що роботу дорожників оцінять за результатами всього зимового періоду.

За підрахунками спеціалістів, для ослуговування доріг у Рівненській області «Облавтодору» потрібно мінімум 450 одиниць дорожньої техніки. Ми ж маємо в межах 130. Причому більшості машин - 35-40 років. Не можна не брати до уваги й те, що за 3 роки в області було відновлено 186 кілометрів дороги Київ-Чоп. Ця дорога має свою специфіку, і звільнити її від снігу можна лише за рахунок зменшення проїжджої частини. Єдиний великий негатив, який ми мали — це заметені дороги до населених пунктів. Але ми впоралися з цією проблемою, щоправда, не так швидко, як хотілося б. Впевнений, що треба ще зважати й на те, що держава не фінансує нас у повному об’ємі, а «Облавтодор» грошей не заробляє, він лише виконує державні замовлення. Тим часом держава не поспішає розрахуватися за виконані «Облавтодором» роботи. Більше того, понад місяць казначейство не пропускало коштів. Знаєте, не варто нас хвалити, але й не хочемо, щоб зневажали. Зараз ситуація дещо стабілізувалася, маємо достатньо паливно-мастильних матеріалів. Разом з тим, не можу не наголосити на тому, що мені з нинішнім керівництвом області працювати комфортно, і воно з розумінням ставиться до проблем дорожників.

— А загалом, яким минулий рік видався для дорожників?

— Скажу чесно, що 2012 був не надто успішним для дорожньої галузі області, особливо. якщо  порівняти з 2010 та 2011 роками. У попередні роки Рівненщина була активно задіяна в плані будівництва та ремонту доріг. Ми запустили в дію «Київ-Чоп» -  одну з найкращих доріг в Україні, зробили реконструкцію ковельської траси, яка теж працює на імідж держави. До речі, крім 100 кілометрів дороги ми ще зробили там 8 мостів. Але, погодьтеся, щороку так бути не може, адже економічні пріоритети держави змінюються. Цілком логічно, що того року фінансування галузі через проведення Євро-2012 було значно меншим. І все ж дорожники виконали багато робіт, які, на жаль, залишилися непроплаченими.  За рік ми зробили понад 50 кілометрів гарного ремонту. Зробили дороги до сіл Тайкури та Житин Рівненського району, дорогу до с. Вілія Острозького району, дороги у Дубровицькому, Сарненському та Млинівському районах.  Загалом 50 кілометрів бруківки переведено в асфальтобетонні. Це вагома цифра, адже були роки, коли ми не прокладали жодного кілометра. Приємно, що мешканці сіл, сільські ради дякують дорожникам. Адже, якщо бути відвертим, то дорожників усі мають за злодіїв і шабашників. А звідси й інший стереотип —   всі, крім нас, розбираються  в тому, як і які треба прокладати дороги.

Разом із тим, непрості економічні умови дають можливість побачити, хто справді господар, а хто лише тоді, коли дають гроші. Наприклад, був у мене в Гощі такий керівник райавтодору, який знаходив роботу для своєї організації навіть під Києвом, у нього повністю виплачена зарплата, організація забезпечена на зиму паливно-мастильними матеріалами, тобто він хоче працювати. Є й інший приклад, Нещодавно я зініціював звільнення керівника Колоденської ДЕД, який обслуговує дорогу від Сарн до Острога. На його місце переведений керівник з Гощі. І я просто переконаний, що це буде кращий керівник в нашій структурі.

 

— В Україні дуже поширеним є таке явище, як «ямковий ремонт». Кажуть, що воно суто українське. Це якась вигадка чи, можливо, справді так і є.

 

—  На дорозі Київ-Чоп від Бродів до Житомира, яка вже працює 3 роки, немає жодної ямки. Вкладено нормальні кошти, використана сучасна технологія і якісно зроблена робота. Кілометр такої дороги коштує приблизно 5 мільйонів доларів. А коли нам на цілий рік на обслуговування дають менше 5 тисяч гривень на один кілометр, то хіба можна за таку мізерію зробити якісну дорогу? А тому з’являються ямки. Якщо ямку відремонтувати зразу — буде менша, якщо запустити — буде більша. Більше того, є різні технології ямкового ремонту. Якщо це зроблено з використанням бітумної емульсії, де фракція щебня має чітку форму, то така дорога після ямкового ремонту стоятиме і стоятиме. У нас же раніше як було — є асфальт — є робота. Але ж крім асфальту можна, зокрема, використовувати ще й цю технологію. Дорогу треба робити капітально. Це все одно що сорочка, в якій ви походили 10 років і десь вилізла дірка. Ну залатаєте ви її, а дірка вилізе в іншому місці. Сорочка ж насправді просто зносилася. А ще треба враховувати вантажопотік. Більшість з таких доріг, які колись були збудовані, мають товщину асфальтного покриву 5 сантиметрів.

Дорога Київ-Чоп побудована, але за рахунок цього постраждали інші дороги, адже щебеневі кар’єри розташовані на півночі області, і звідти й возився щебінь на будівництво нової дороги. Хоча Рівненщина у значно кращому становищі ніж Волинь, Тернопільщина, Хмельниччина. У нас хороший граніт, і він морозостійкий. На Рівненщині з 5100 км доріг, які є на балансі служби, 1000 є бруківкою. Ми зробили 30 км дороги в Старе Село, раніше туди треба було їхати з Рокитного півдня, а зараз - 15 хвилин. Люди це заслужили.

— Які дороги будуватимете та ремонтуватимете в наступному році?

— Поки що сказати нічого не можу. Усе буде видно з бюджету, скільки спецоб’єктів буде визначено. Ну, наприклад, знаю, що будуватимуть міст через Дніпро, а він може «витягнути» половину коштів, які передбачені на дорожню галузь. Невідомо також, які пріоритети будуть в нашій області.

Розмовляв Василь Бурченя