— Юрію Святославовичу! Знаю, що Ви народилися на Тернопільщині, але ще зі студентських років своє життя тісно пов’язали з Рівненщиною. Як так сталося?
— У 16 років, в 1976 році, закінчив школу і вступив у тодішній Український інститут інженерів водного господарства у Рівному. Відтоді додому приїжджаю лише в гості. Після закінчення навчання якийсь час, поки дружина завершувала навчання у тому ж вузі, працював у Рівному, а після цього ми переїхали в Рокитне. Адже дружина росла без мами, а тесть був інвалідом війни і треба було бути разом із ним.
— Ви не один рік присвятили роботі в органах місцевого самоврядування. Як би Ви загалом охарактеризували його стан в Україні і чи варто, на Вашу думку, щось змінювати?
— Переконаний, що місцеве самоврядування потребує глибокого реформування. Адже маємо таку ситуацію, коли сільські, селищні, районні ради працюють так би мовити в автономному режимі, тобто самі по собі. Вважаю, що в області має бути одна піраміда місцевого самоврядування. Стержень — це виконавча гілка влади, а навколо нього — місцеве самоврядування. Ми повинні спільно виконувати завдання, які поставили перед нами люди. Це, в першу чергу, організація нормального життя на рівні тієї чи іншої територіальної громади: дороги, підвезення дітей до школи, забезпечення життєдіяльності навчальних закладів. Наступне — соціальний захист людей старшого покоління, одиноких, інвалідів. Це цілий блок питань, які треба вирішувати спільно і виконавчій, і представницькій владі. Адже люди завжди ототожнюють з владою як чиновника, так і депутата.
Маємо створити для селянина такі умови, щоб він міг на вигідних умовах реалізувати вирощену ним сільгосппродукцію. Це дуже важливе питання для мешканців села. Люди повинні бачити перспективу.
Це ж стосується і закупівлі молока у селянських господарствах – заготівельник не повинен бути монополістом. Суттєвим напрямом роботи є і розрахунок за оренду паїв. Досить важливим є формування бюджету для розвитку територіальних громад. Сільські ради можуть і повинні заробляти для свого розвитку. Прибутки сільських рад потрібно збільшувати. Сільський, селищний голова повинен бути ще й хорошим менеджером.
Відомо, що голова облдержадміністрації запропонував наступний рік назвати “Роком сільських доріг”. Треба зробити усе для того, щоб транспортне сполучення було з кожним населеним пунктом. Важливим для людей є і стабільна подача електроенергії в кожен населений пункт. Адже нині рівень цивілізації дійшов уже до кожного хутора. Усі ці питання ми повинні вирішувати спільно, і тут не треба ділити обов’язки виконавчої чи представницької влади. Це спільна компетенція і спільна організація. Ми повинні об’єднати всіх депутатів і виконавців для того, що виконати поставлені людьми завдання.
— В останні роки співпраця між керівництвом обласної ради та облдержадміністрації була своєрідною. На сесіях часто виникали спірні моменти через те, що рада і адміністрація часто мали різні погляди на одні і ті ж питання. Нині усе буде по-іншому?
— Переконаний - кардинально по-іншому. Адже маємо спільне бачення вирішення тих проблем, які я окреслив. Усі ми перед виборами йшли до людей і обіцяли, що будемо вирішувати їхні проблеми. Для нас найголовнішою і єдиною партією повинні бути мешканці Рівненщини. Маю надію на те, що лідери політичних партій у радах різних рівнів повинні зрозуміти, що настав час від слів переходити до конкретних справ.
— Уже в ході першої сесії чітко окреслилася більшість і опозиція в обласній раді шостого скликання. Якщо з коаліцією зрозуміло, то які плани щодо співпраці з опозицією? Чи претендує вона на посади в апараті ради, скажімо, голови бюджетної комісії та інші, і чи готові Ви їм ці посади запропонувати?
— У Законі про місцеве самоврядування немає такого поняття як коаліція і опозиція. Більшість в обласній раді шостого скликання сформована на основі загальних принципів і напрямків роботи. Вважаю, що кількість депутатів, які приєдналися до більшості, з часом зросте. Адже ми приречені на відповідальну роботу з вирішення життєво важливих питань. Люди не хочуть чути гарних гасел, а хочуть бачити конкретну, відповідальну роботу. Переконаний, що перебуваючи в опозиції депутати-мажоритарники не зможуть виконати свої передвиборчі обіцянки.
— Чи маєте плани щодо реформування апарату обласної ради?
— Цілком очевидно, що потрібно зробити певні зміни в організації напрямків роботи. У нас немає зв’язків із сільськими, районними радами. До Дня місцевого самоврядування ми повинні сформувати своє бачення взаємодії з територіальними громадами, депутатським корпусом. Вирішити, як сільський депутат може дійти із своїми пропозиціями до рівня депутата обласної ради або обласної ради вцілому. Ми повинні вибудувати цю депутатську піраміду, бо якщо цього не зробимо, то в нас багато чого не вийде. З власного досвіду знаю, що коли між радами і депутатами немає постійного взаємозв’язку, то тоді кожен працює сам по собі. Як, на жаль, відбувалося дотепер.
У всьому повинна бути логіка. Обласна рада не повинна обмежуватися спілкуванням з депутатами, проведенням комісій і сесій. Цього замало для серйозного представницького органу. Тому робота буде акцентована на розбудові зазначеної управлінської взаємовідповідальної піраміди, що не суперечить Закону про місцеве самоврядування в Україні.
— Юрію Святославовичу! Якими справами любите займатися у вільну хвилину?
— Зараз модно бути мисливцем, але я себе таким не вважаю. Іноді все ж буваю на полюванні. Моїм найсерйознішим трофеєм була качка, хоча й досі маю сумніви стосовно того чи це мій трофей, адже стріляв не я один. Часом полюбляю посидіти з вудочкою, проте за умови, що клює. Полюбляю дивитися гумористичні передачі, читати гумористичну літературу, детективи. Люблю поезію, не відмовляю собі у задоволенні подивитися гарний спектакль, пограти в теніс.
Але весь вільний час нині забирають внуки. Анастасії - сім років, Володі - три. Дуже цікаві, часто видають такі перли, що не знаєш як на них реагувати. З дружиною Тетяною Іванівною ми уже разом 30 років. Усе життя любив і люблю нині. Знаю, що таке кохання і горджуся тим, що я його пізнав. У нас двоє дітей, старша донька Олександра працює помічником прокурора міста Рівне, а син Димитрій навчається в Острозькому військовому ліцеї. Дітьми своїми горджуся, і поки що вони нас з дружиною не підводили.
— У житті послуговуєтесь девізом?
— «Єдина команда». Вона повинна бути об’єднана спільними планами і спільними механізмами реалізації цих планів. Без команди працювати важко. Маю великий життєвий досвід, адже двічі обирали головою райради, був заступником голови ОДА, депутатом Верховної Ради, двічі був безробітним і неодноразово впевнювався в тому, що коли є однодумці, то зробити можна все. Я – людина команди.
Розмову вів Василь Бурченя
