Я не збирався писати того, що ви прочитаєте нижче. Але впродовж останніх днів кілька людей з різних кінців країни запитували у мене саме порад на випадок обстрілу чи бомбардування. Якщо запитує не одна людина, а кілька – це означає, що з’явилася потреба в такій інформації. Дай, Боже, щоб ці мої поради нікому не згодилися! Нехай ви краще потім, пізніше, поглузуєте над моїми страхами, я згоден терпіти. Якщо ж вважаєте, що до „аж такого” не дійде – закрийте цю сторінку і почитайте щось інше.
Раптовий артобстріл. Якщо ви почули свист снаряда (він схожий більше на шурхіт), а через 2-3 секунди – вибух, одразу падайте на землю. Не панікуйте: вже те, що ви чуєте сам звук польоту, означає, що снаряд пролетів достатньо далеко від вас, а ті секунди перед вибухом лише підтвердили досить безпечну відстань. Однак наступний снаряд може пролетіти ближче до вас, тому замість самозаспокоєння швидко й уважно озирніться довкола: де можна заховатися надійніше? У разі, якщо обстріл застав вас у маршрутці, тролейбусі чи трамваї, слід негайно зупинити транспорт, відбігти від дороги у напрямку „від будинків і споруд” і лягти на землю. Роззирніться й очима пошукайте більш надійну схованку неподалік. Перебігати слід короткими швидкими кидками одразу після наступного вибуху.
Не підходять для схованки такі місця: під’їзди будь-яких будинків, навіть невеличкі прибудови. Від багатоповерхових будинків взагалі слід відбігти хоча б метрів на 30-50; місця під різною технікою (скажімо, під вантажівкою чи під автобусом); звичайні ЖЕКівські підвали будинків. Вони зовсім не пристосовані для укриття в час авіанальотів чи ракетно-артилерійських обстрілів (йдеться про слабке перекриття, відсутність запасних виходів, вентиляції тощо). Є великий ризик опинитися під масивними завалами. Захаращення таких підвалів тягне за собою ризик моментальної пожежі або задимленості.
У жодному випадку не слід ховатися назовні під стінами сучасних будинків! Теперішні бетонні «коробки» не мають щонайменшого запасу міцності і легко розсипаються (чи «складаються») не тільки від прямого попадання, а й навіть від сильної вибухової хвилі: є великий ризик обвалів та завалів. Не можна також ховатися під стінами офісів та магазинів – від вибухової хвилі згори буде падати багато скла; це не менш небезпечно, ніж металеві уламки снарядів.
Можна заховатися в таких місцях: у спеціально обладнаному бомбосховищі (якщо пощастить). Від звичайного ЖЕКівського підвалу справжнє бомбосховище відрізняється товстим надійним перекриттям над головою, системою вентиляції та наявністю двох (і більше) виходів на поверхню; у підземному переході; в метро (ідеально!); у будь-якій канаві, траншеї чи ямі; у широкій трубі водостоку попід дорогою (не варто лізти аж надто глибоко, максимум на 3-4 метри); вздовж високого бордюру чи підмурку паркану; у дуже глибокому підвалі під капітальними будинками старої забудови (бажано, щоб він таки мав два виходи); у підземному овочесховищі, силосній ямі тощо; в оглядовій ямі відкритого (на повітрі) гаражу чи СТО; у каналізаційних люках поруч із вашим будинком; це дуже добрий сховок (але чи вистачить у вас сил швидко відкрити важку залізяку? Важливо також, щоб це була саме каналізація чи водопостачання – в жодному разі не газова магістраль!); у ямах-«воронках», що залишилися від попередніх обстрілів чи авіанальотів.
У найгіршому випадку – коли в полі зору нема укриття – просто лягайте на землю і лежіть, закривши голову руками! Переважна більшість снарядів та бомб розриваються у верхньому шарі грунту чи асфальту, тож осколки в момент вибуху розлітаються на висоті щонайменше 30-50 см над поверхнею.
Отже, загальне правило: ваше укриття має бути хоч мінімально заглибленим і, разом із тим, має знаходитися подалі від споруд, які можуть обвалитися на вас зверху при прямому попаданні або можуть спалахнути. Ідеальний захист дає траншея чи канава (подібна до окопу) завглибшки 1-2 метри, на відкритому місці.
Заховавшись в укритті, лягайте й обхопіть голову руками. Трохи відкрийте рота – це вбереже від контузії при близькому розриві снаряда чи бомби.
Не панікуйте. Займіть свою психіку чимось. Можна рахувати вибухи: знайте, що максимум після 100-го вибуху обстріл точно закінчиться. Можна спробувати подумки рахувати хвилини. По перше, це відволікає. По-друге, так ви зможете орієнтуватися в ситуації: артилерійський обстріл не триває вічно, щонайбільше – двадцять хвилин; авіаналіт – значно менше. В наші часи не буває довгих бомбардувань, великі групи бомбардувальників не застосовуються.
Після закінчення обстрілу (бомбардування): покидаючи місце сховку, не розслаблюйтесь. Тепер уся ваша увага має бути сконцентрована собі під ноги! Не піднімайте з землі жодних незнайомих для вас предметів! Авіабомба, ракета чи снаряд могли бути касетними! Бойові елементи часто не розриваються при падінні, але можуть вибухнути пізніше, в руках – від найменшого руху чи дотику. Вся увага – дітям і підліткам: не дайте їм підняти будь-що з-під ніг!
Найбільші втрати в югославському конфлікті були на самому початку війни. Цивільних людей війна застала блискавично. Вони просто не знали елементарних правил поведінки під час обстрілу чи бомбардування...
• Андрій Куліш
