Як на Рівненщині у складі Польської Республіки дізнавались про голод 32-33 років

За підсумками польсько-радянської війни, після підписання Ризького мирного договору 1921 року, Острог став прикордонним містом новоутвореної Другої Речі Посполитої. Саме цей факт врятував мешканців міста і околиць від голоду 1932-33 років.

За інформацією видання Суспільне мовлення України.

До Дня пам'яті жертв голодоморів, який щороку в Україні відзначають у четверту суботу листопада, старший науковий співробітник відділу історії Острозького державного історико-культурного заповідника Богдан Шляхов розповів про те, як складалася ситуація на території Острога у 1932-1933 роки, як там люди реагували на голод по той бік кордону.

На час 1932-1933 років Рівненщина входила до складу Польської Республіки. Про Голодомор передусім дізнавалися завдяки особистим зв'язкам, а також від тих, хто зміг перетнути кордон тодішньої Польщі, – розповів Богдан Шляхов.

Острог Голодомор

Кордон мiж Другою Річчю Посполитою та УСРР в межах Острога

"На жаль, ми не можемо говорити про централізовану допомогу від адміністрацій міст Острога чи Рівного. Проте з впевненістю можу стверджувати про активну взаємодопомогу між людьми, що базувалася на особистих зв’язках. До 1921 року не існувало кордону між Острогом та ближніми селами", – уточнив науковець.

Впродовж 1932-33 років жителі Західної України об'єднувалися, щоб допомогти голодним. На Рівненщині подібна допомогова акція була у містечках та селах. На зібраннях та богослужіннях повідомляли про тих, хто голодує, закликали робити пожертви та збирати допомогу.

Про контрабанду

Лісиста місцевість поблизу кордону та дуже добре знання околиць населенням, за словами Богдана Шляхова, сприяли масовій контрабанді. Оскільки на території УСРР відчувався дефіцит навіть простих побутових товарів, завдяки контрабанді з Острога та Рівного, що перебували в складі Польщі, вдавалося задовольнити попит населення на дефіцитні товари.

Рівненщина у складі Польської Республіки: як там дізнавались про голод 32-33 років

Сусідні з Рівненщиною Житомирську та Хмельницьку області голод 32-33 років зачепив. Там показники смертності, у порівнянні з 27-30 рр., зросли у 5-9 разів

Так звана "споживча" чи "побутова контрабанда", за словами Богдана Шляхова, містила товари першої необхідності й ця контрабанда справді була більш інтенсивна з Польщі до СРСР протягом всього часу існування цього кордону.

"В переліку контрабандних товарів дослідники часто зустрічають цукор, сіль, чай, сірники, оселедці, дріжджі, оцет і так далі. Контрабанда була доволі масштабним явищем, з яким боролися як з радянського, так і з польського боку. Про це свідчать доволі часті затримання прикордонниками цілих груп людей, котрі намагались незаконно перетнути кордон. Часто, окрім грошей, люди несли із собою товари, які продавалися на території Польщі, а на вторговані кошти купували їжу", – додав науковець.

Спогади острожан

Ситуація, що склалася поблизу кордону, допомагала населенню західного прикордоння УСРР пережити штучно створений голод. Про це згадували ті жителі Острога, які вже після Другої світової війни в силу різних обставин стали острожанами.

Зустрічі з жителями Острога, які пережили голод, відбувалися у місцевих музеях. За їх результатами у газетах, частково у "Замковій горі", публікували матеріали спогадів. Богдан Шляхов поділився із Суспільним деякими з них. Усі спогади зберігаються в архівах Острозького державного історико-культурного заповідника.

Острог Голодомор

На фото Марія Прокопчук

"Нас у батьків було семеро. Старший брат Афанасій та шість сестер. Найменша сестричка Марієчка померла з голоду, а ми пішли наймитувати. Мені було шість років і я з братом в сусідньому селі пасли корови у різних господарів, аби вижити під час голоду... Хто з господарів винесе кусочок хліба, то брат принесе додому і усіх нас обділяв", – пригадувала жителька Острога Марія Прокопчук.

Щоб заробити ще окраєць хліба, брат Марії Прокопчук по ночах вчив сина голови колгоспу.

"В полі ріс щавель, який ми називали гороб'ячий. З нього варили борщ без картоплі. Ним ми вгамовували голод", – пригадувала Ганна Прокопчук.

Лідія Ганошина народилася на Полтавщині. Голод застав її, коли дівчині було вісім років.

"Меншому брату було три роки, а старшому – 11. Всі ми пухли, були з великими животами. Ми не мали чого їсти, бо все, що ми мали, забрали у нас. Ці люди були у військовій формі… Я їх вперше бачила. Вони були байдужі до прохання мами, щоб не забирали все, залишили хоч трохи для нас. Щоб вгамувати голод, їли бур’яни, листя з дерев, кору, але ситими від цього не були", – пригадувала Лідія Ганошина.

Скільком острожанам вдалося пережити Голодомор, Богдан Шляхов сказати не береться.

"Дане питання в часи Радянського Союзу було табуйованим і з очевидних причин ніхто не вів переліку. Натомість сьогодні дослідники мають можливість вивчати дане питання, тому, з часом, ми матимемо відповіді на це запитання", – додав науковець.