Наша розмова із Світланою Іванівною – про стан справ у медичній галузі області та сфері соціального захисту.
– Світлано Іванівно, Ви опікуєтесь дуже проблемними галузями – медициною, соцзахистом. Саме на медицину свого часу було багато скарг на «гарячу» телефонну лінію, яка діє при ОДА. Як наважились взяти на свої жіночі плечі такий міх проблем?
– Я не боюсь проблем і труднощів, бо зростала у багатодітній сім’ї – була одинадцятою дитиною. Вдячна своїм батькам, простим трудівникам, за те, що змалечку виховували у нас самостійність, відповідальність і працелюбність. Це мені дуже знадобилось і у дорослому житті. Живу серед людей, тож знаю їх думку про медицину, про соціальний захист. Звичайно, революції я одна у цих галузях не зроблю, але гуртом за підтримки голови облдержадміністрації Василя Берташа стараємось навести тут порядок.
– Що вдалося зробити у медицині за той короткий строк, відколи область очолив новий керівник ОДА?
– У рамках реформування медичної галузі у вересні в Рівненському обласному онкодиспансері відкрито регіональний центр променевої терапії, що дуже актуально для нашої області. Усе дороговартісне обладнання для нього придбав фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» в рамках проекту «Рак виліковний. Своєчасна діагностика і лікування онкологічних захворювань». Тут встановлені сучасні лінійний прискорювач і комп’ютерний томограф. Всі фахівці центру пройшли навчання і стажування за кордоном.
Нещодавно у місті Дубно відкрито перший в області хоспіс для тяжкохворих людей на 45 місць (в Україні десять таких закладів, сім із них – державні – авт.). Пацієнти хоспісу потребують не лише медичної допомоги, а й соціальної і психологічної підтримки. Адже тут переважно – одинокі тяжкохворі люди.
Наша область співпрацює з «Українською Лігою сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги», яку очолює Василь Князевич. Ми разом із ним відвідали дубенський хоспіс, спілкувалися зі студентами місцевого медичного коледжу і черницями, які готові допомагати в догляді за важкохворими. Василь Князевич сказав, що наша область започаткувала унікальну практику, оскільки відділення паліативної допомоги є підрозділом навчального закладу. Тож маючи базу для практичної підготовки фахівців, область може апробовувати новаторський досвід навчання волонтерів. Пообіцяв, що очолювана ним організація ініціює введення до програми медичних університетів і коледжів курсу паліативної допомоги. Водночас в області також налагодили роботу з представниками релігійних громад, які надавали духовну підтримку пацієнтам онкодиспансеру, а тепер готові поширити цю практику на відділення паліативної допомоги (хоспіс).
– Із яких джерел фінансуватиметься хоспіс?
– З обласного бюджету, а також за благодійні внески, пожертви релігійних громад… У майбутньому було б добре відкрити хоспіс і для людей, які хворіють на відкриту форму туберкульозу. Адже у нинішній хоспіс ми не можемо їх поселити.
– Ви тут згадали про реформування медичної галузі. Для багатьох це, на жаль, асоціюється із закриттям медзакладів. А як із цим на Рівненщині?
– Реформуючи медичну галузь, ставимо собі за мету зберегти всі медичні кадри, структуру первинної і вторинної ланки медицини. На сьогодні в області не закрито жодного ФАПу, навіть у найменшому селі, де він був. Ми зберегли всю структуру. А у найвіддаленішому від обласного центру Зарічненському районі до кінця року планують відкрити ФАП у селі Зелена Діброва, готова проектна документація на амбулаторії загальної практики сімейної медицини у селах Новорічиця і Кухче, у планах – і село Чернин. До речі, заслуговує на увагу досвід цього району у тому, як можна розпайоване майно колишніх колгоспів використати на користь місцевих громад. Після розпаду колгоспів в окремих селах колгоспні контори (а це майнові паї) не використовувались, занепадали, тоді як у селі не було ФАПу. Отож селяни, як власники паїв, на зборах вирішили передати розпайоване майно місцевій територіальній громаді для облаштування тут медзакладів. Влада ж взяла на себе зобов’язання відремонтувати приміщення, забезпечити медичними кадрами.
У рамках реформування медицини «переселимо» в кращі умови комунальний заклад «Рівненський ендокринологічний диспансер». Будуть збережені ліжко-місця, діти і дорослі лікуватимуться в окремих відділеннях та ще й у кращих умовах. А обласний бюджет тільки на комунальних послугах зекономить мільйон гривень. Ці кошти можна буде використати на потреби медичної галузі.
А проблем у медицині справді багато. Найперша – проблема кадрів: 12 лікарських амбулаторій загальної практики сімейної медицини не повністю укомплектовані кадрами, не вистачає лікарів, не скрізь вистачає медичного обладнання, є потреба у 67 автомобілях підвищеної прохідності для транспортування хвори.
– Чи правда, що Ви зазвичай без попередження відвідуєте лікарні, інтернати для одиноких літніх людей?
– Правда. Я не кабінетна людина, люблю працювати з людьми. Та й керівник, на мою думку, тільки тоді може ефективно працювати, якщо буде бачити і вивчати проблеми на місцях і вчасно на них реагувати. Побувала в усіх інтернатних закладах області, районних лікарнях, не минаю й дільничних. Спілкуюсь з пацієнтами, цікавлюсь, як їх лікують, годують, які тут умови для хворих. Якщо бачу недоліки, відразу ж реагую.
В одному з районних управлінь праці та соцзахисту побачила чергу з більш ніж п’ятдесяти осіб за оформленням пільг, субсидій, компенсацій. У черзі були й вагітні, літні люди. Від них дізналася, що вони записані на прийом ще з учорашнього дня. З такою організацією прийому, звичайно ж, не можна було миритися – тепер там черг немає. Від повторення подібного і в інших районах застерегла керівників управлінь.
– Але ж ось так, відразу всього пласту проблем, що накопичились у медицині, соціальній сфері, не підняти…
– Воно справді так. Але потрібно намагатись. Бо ті галузі, якими я опікуюсь, – соціальний захист і охорона здоров’я, сьогодні формують соціальну політику держави, думку людей про владу, про чиновників. Та й люди, якщо з ними правильно і чесно спілкуватись, розуміють складнощі і готові підтримати, якщо це робиться конкретно для громади. Взяти ту ж передачу майнових паїв селянами на користь територіальних громад під медзаклади, заготівлю овочів для лікарень. До речі, у цьому році по районах фермери і населення презентували борщові овочеві набори для лікарень – картоплю, моркву, буряки, капусту. Тож зекономлені кошти, які мали б піти на їх закупівлю, тепер можна використати на придбання інших продуктів.
За інтернатні заклади для літніх людей я спокійна: всі вони мають підсобні господарства, тож із харчуванням там все гаразд.
– Хоча ми більше говорили про медицину, не можу втриматись, щоб не поцікавитись долею пацієнтів територіального центру, які врятувались під час пожежі у селі Біле Дубровицького району.
– Це велика біда, адже у вогні тоді загинуло 16 людей. Ті, хто врятувався, потребували психологічної і медичної допомоги. Вони її отримали у Дубровицькій центральній районній лікарні, де перебували до відкриття нового терцентру в селі Висоцьк. У новому терцентрі створені належні комфортні умови для проживання, лікування. У перші дні після трагедії я часто навідувалась у лікарню до врятованих стареньких, бачила їх розгубленість, тривогу за свою подальшу долю. У мене самої 90-літня мама, всі ми її дуже любимо. А у багатьох із цих людей немає нікого з рідних, а якщо і є, то старенькими не цікавляться. Тому старалась їх підтримати чим могла. Коли привезла погорільцям одяг, взуття, вони розчулились, розповідали про своє життя. Час від часу навідуюсь у новий терцентр, бо мені не байдужа доля цих людей, яким не поталанило доживати віку серед рідних.
– Свого часу в нашій редакційній пошті були листи від читачів, у яких вони скаржились на несвоєчасну виплату по лікарняних. Як із цим зараз?
– Такі проблеми справді були. Скажімо, станом на 1 січня цього року по виплатах із тимчасової непрацездатності було 22 мільйони гривень боргів, на сьогодні такої заборгованості уже немає. Виплата пенсій в області теж проводиться своєчасно.
• Олександра Юркова
