Ось уже понад десять років пані Ганна передбачає погоду, а як так сталося, що доля навернула її до цієї справи, й сама не знає.
— Спочатку просто почали записувати з сином, яка кожного дня була погода, - пояснює Ганна Микитівна. Трохи пізніше вона розпочала спостерігати за явищами природи, сонцем, місяцем і т. п.
Не залишає поза своєю увагою сільська жінка і народні прикмети. «Літом спостерігаю за ластівками – якщо низенько за комахами літають, то буде дощ, а ще за сонцем спостерігаю: як заходить і дуже червоніє - наступного дня буде вітряна погода» - розказує Ганна Микитівна.
«Метеоспостережень є дуже багато, і на них потрібен час, адже все систематизувати треба, ще й записувати. У мене вже цілий архів назбирався», – говорить бабуся. Напевно, що саме таке своєрідне хобі і додає їй сил, бо ж життя її не можна назвати легким: 20 років тому загинув у ДТП наймолодший син, а влітку минулого року помер чоловік. Вважайте, що лишилася сам-на-сам зі своєю старістю, бо ж діти розлетілися хто куди.
А ще пані Ганна помітила, що народні прикмети не завжди стовідсотково справджуються. От, мовляв, кажуть, що «тільки на Купала – сонце грає», але то не зовсім так, бо буває таке літо, коли багато днів поспіль погожої днини сонечко «грає», міняється різними кольорами. Передбачати погоду — справа непроста, бо ж ідеться про розрізнені обсяги матеріалів з фольклору, народних пісень, дум, прислів’їв та приказок, зрештою, це досвід попередніх поколінь, постійні спостереження за небесними світилами, та й взагалі за всім-всім-всім.
Тим не менше, жінка кожного дня знаходить час для своїх досліджень, незважаючи на господарство та похилий вік. Як тільки трапляється вільна хвилина – одразу береться за улюблену справу. Односельчани, а особливо сусіди, часто навідуються до Ганни Микитівни, аби побажати доброго здоров’я та й водночас про погоду запитати, адже найбільше довіряють її прогнозам.
Тим часом, у розмові з нами було помітно, що стареньку неабияк хвилює ситуація на сході країни:
— Ніколи й подумати не могла, що Росія стане нам, українцям, ворогом. Скільки молодих загинуло, а скільки лишилося вдів, скільки сиріт…
• Вадим Брик
