Свого часу він вже очолював Рокитнівщину (до 1995 року). А кілька місяців тому Президент України Віктор Янукович знову доручив йому цю ділянку роботи. Пропонуємо до уваги читачів фрагменти нашої розмови з Віктором Рудницьким у його робочому кабінеті.
— Вікторе Анатолійовичу, у Рокитному Вас сприйняли як керівника, на якого довго чекали?
— Хоча я і працював до цього в Рівному, але ж з Рокитного по суті не виїжджав. І до того, і тепер по селищу ходжу пішки. По-перше - для здоров’я корисно, по-друге - таким чином можна об’єктивно оцінити, як до тебе ставляться люди. Якщо вітаються приязно, то ставляться добре. Водночас здалеку бачу і протилежне. У мене, до речі, немає прийомних днів. Якщо я на місці, а людина прийшла, то обов’язково її прийму, це всі знають. Особисто я своїм підлеглим поставив завдання працювати так, щоб не викликати негативу серед людей. Отож вважаю, що сприйняли мене нормально.
— А що змінилося з того часу у владі? Працювати стало легше чи важче?
— Коло питань, за які відповідає голова районної державної адміністрації, значно розширилося, тобто, повноважень додалося, а важелів для виконання не так і багато. Можливо, ми не навчилися їх сповна використовувати, але мені здається, від цього потерпають усі голови адміністрацій і, як наслідок, страждає ефективність роботи. Сьогодні стоїть питання всіляко сприяти бізнесу. Але багато підприємців намагається скористатися цим моментом, мінімізують прибутки і сплачують мінімальні податки. А за рахунок кого тоді наповнювати бюджет? Усі інспекції перейшли в підпорядкування центральних органів виконавчої влади. Кандидатури працівників, які призначаються на посаду керівників інспекції, з районними державними адміністраціями навіть не погоджуються. З одного боку, часто дивує намагання правоохоронців з будь-якого приводу «пришити» держслужбовцю корупцію, а з іншого - дивують масові порушення норм лісокористування, добування бурштину, гральний бізнес, і ніхто по суті з цим не бореться. Усі знають, що в селищі до десятка гральних закладів. От і недавно ми з селищним головою намагалися знайти кілька таких у Рокитному, і нам не вдалося. Спостереження з допомогою відеокамер унеможливлює потрапляння туди чужих.
— Чи завжди бачення влади знаходить підтримку серед людей?
— Справа в тому, що ми розташовані на території, де значні надходження в бюджет мають бути від реалізації дикорослих ягід. Отож і працюємо в цьому напрямі, але не всім це подобається. Є сім’ї, які заробляють на цьому великі гроші, а потім ще й отримують значну допомогу від держави як малозабезпечені. Це при тому, що така сім’я має два буси, ЗІЛ, квадрацикл, трактор, і, звісно, господар офіційно не є власником цього майна. Люди отримують прибутки, а податків ніяких не платять. А хочуть, щоб була добра дорога і все інше. Хіба ж з цим можна миритися? Я працюю три місяці, а на колегії облдержадміністрації зачитали, що в районі збільшилося число скаржників. На Рокитнівщині скарги строчили завжди. Наприклад, заборонено ловити рибу в сезон тиші, а вони все одно скаржаться. Міліція та ДАІ у Старе Село, чесно кажучи, їздити бояться. Зараз у селі самовільно будують 200 приватних будинків. Жителям не потрібні ніякі генплани, нічого - вони надумали, так і має бути. Хоча потім все одно повинні це узаконювати, бо ж не матимуть змоги підключити електроенергію. Голова облдержадміністрації Василь Берташ пішов назустріч жителям села і допоміг їм легалізувати цілий мікрорайон. Ми ж розуміємо, що діти ростуть, треба підключати електроенергію, інакше, як будуть вчитися?
— До речі, відомо, що Рокитнівщина славиться своїми показниками з народжуваності. А влада, відповідно, має дбати про медичне обслуговування та освітні заклади.
— Справді, проблема будівництва нових шкіл дуже гостра, вона давня і навряд чи вдасться її вирішити за 2-3 роки. Треба будувати школи в Дроздині, Переходичах, Вежиці, Сновидовичах, Остках, Біловежі, у селах Рокитно та Єльно, у Карпилівці треба добудовувати, бо діти вчаться у три зміни. Дітей стає більше, тенденції до зменшення народжуваності в районі немає. Точно знаю, що шкіл у районі через відсутність дітей ми не закриватимемо. Разом з тим, на мою думку, державі слід серйозно займатися медичним обслуговуванням населення. Наприклад, на завершення реконструкції лікарні у Березовому, яка обслуговує також мешканців Старого Села та Дроздиня, потрібно ще майже 1 млн. гривень. Люди стурбовані, що медична реформа може торкнутися лікарні. Сподіваюся, цьогоріч добудуємо школу в Глинному, а ось завершити лікарню в Березовому навряд чи вдасться.
Бюджет виконується, надіємося, що буде перевиконання за підсумками півріччя, і це дозволить вирішити низку соціальних проблем. Є чимало нагальних питань по селищу — благоустрій, реставрувати пам’ятник Шевченку. Люди хочуть, щоб у райцентрі знову працювала баня, яку свого часу закрили. Ми вирішили це питання, і цей заклад невдовзі запрацює. Наскільки ефективно — покаже час.
Сьогодні немає дитячого садка в Кам’яному, треба вирішувати й цю проблему, існуючі дошкільні заклади у багатьох селах треба розширювати, бо дітей більшає.
— Вікторе Анатолійовичу! Вас у районі добре знають як людину, яка фахово займалася тваринництвом. Чи не болить, як кажуть, душа за нинішній стан справ у цій галузі - як у державі, так і в районі?
— Болить і навіть дуже. Я й дотепер переконаний, що м’ясо-молочний напрям у сільському господарстві на території нашого району — це саме те, чим ми повинні займатися. Сьогодні здаємо молоденькі телятка замість того, щоб ставити їх на відгодівлю і потім вживати нормальне м’ясо, а не нашпиговане преміксами, в результаті чого даємо можливість світовій фармації процвітати. Болить мені ця тема, але це проблема загальнодержавна, і вирішувати її треба на найвищому рівні.
• Розмовляв Василь Бурченя
