Мені пощастило поспілкуватись з обома безпосередньо на «місці події», себто в аеропорту, а також побачити Рівне з висоти польоту.
Юрій Єфіменко, керівник МПП фірми “Промсервіс”, має літаки “К-10 Swift” (2008 р. в.) та “CTSW” (2002 р. в.). Обидва його повітряні судна – українського виробництва.
- Я купував їх уже не новими, але в хорошому стані. Літачок “К-10 Swift” нині здаю в оренду Українській школі пілотів, що в Києві, а на двомісному “CTSW” літаю сам, – розповідає Юрій Анатолійович. – Використовую його як для роботи, так і для відпочинку. Літаю над містом та Україною.
Бізнесмен Володимир Штогун - власник чотиримісного літака “Cessna 182K Skylane” 1967 року випуску. З дитинства цікавився авіацією, займався в авіамодельному гуртку, «марив» небом. Але лише у 48 років здійснив свою мрію літати.
- Я заробив гроші власними руками та головою. Не хабарами чи спекуляціями, а власними силами, – говорить Володимир. – Я не вважаю, що такий літачок як у мене – це розкіш. Він коштує, як хороший автомобіль.
Пілоти розповідають, що технічне забезпечення та обслуговування повітряних суден навіть дешевше, ніж автомобілів. Літають вони на бензині марки А-95 і витрачають 20 літрів на годину, при цьому розвиваючи швидкість до 200 км/год. (“CTSW”) та 50 літрів на годину і 250 км/год. (“Cessna 182K Skylane”).
- Політ, наприклад, до Одеси у мене займає приблизно три години, в Крим – трішки більше чотирьох, – зауважує Юрій Єфіменко. – Виходить, що я економлю час та гроші, бо якщо їхати автомобілем на такі відстані, то паливо обійдеться дорожче та й часу затрачатиму більше.
“Паркують” власники свій небесний транспорт на території Рівненського аеропорту в призначеному для цього ангарі. За це вони кожного місяця змушені платити понад 500 гривень. Ця сума є сталою і не залежить від того, здійснюються польоти чи ні.
- Із початку року ми літали тільки два рази, – каже Юрій Єфіменко. – А платимо за оренду стоянки щомісяця.
Та, як виявилось, у літальній справі не все так просто. Навіть якщо маєш власний повітряний транспорт – це ще не означає, що можеш злетіти, коли заманеться. Існує маса нюансів, пов’язаних із роботою аеропорту, не врахувавши які, політати не вийде. Аеропорт працює лише три дні на тиждень (понеділок, вівторок, середа) і то лише до обіду. Багато мороки з різними дозволами. Також варто враховувати погодні умови. Категорично заборонено здійснювати польоти, коли туман, погана видимість, сильний вітер, гроза тощо.
Власники приватних літаків кажуть, що не задоволені роботою аеропорту:
- Наше законодавство не інтегроване для маленьких літачків, – каже Володимир Штогун. - Злетіти в небо на таких як у нас, фактично, те саме, що злетіти на великому авіалайнері “Боїнг”. Є також незручності через те, що багато мороки з різними дозволами та документами. У сусідніх областях наші колеги мають більше можливостей для польотів. Там ці процедури здійснюються набагато простіше, тому проблем, таких як у нас, вони не мають.
- Ми вже неодноразово писали звернення та скарги керівництву аеропорту, - розповідає Юрій Єфіменко. – За нашими підрахунками, держава виділяє Рівненському аеропорту до півмільйона гривень. Це і на зар-плати працівникам, і на обслуговування літаків, і на інші витрати. Виходить, що наші диспетчери мають майже таку саму заробітну плату, як і їхні колеги з Києва чи Львова. При цьому, обслуговують один-два великі літаки на місяць, тоді коли столичні диспетчери приймають літаки щохвилини. Виникає питання: де справедливість? – обурюється пілот.
Чоловіки кажуть, що будуть і далі писати листи та вимагати справедливості. Бо для того, щоб злетіти у «нельотні» для аеропорту дні, вони змушені заплатити ще кілька сотень гривень – лише за те, щоб піднятись у небо на своєму ж літаку.
Але як би там не було, політ того вартий - переконалась у цьому особисто. Це варто спробувати!
• Галина Закацюра
Довідково: Нині серед власників майже тисячі цивільних повітряних суден, які зареєстровані в Україні, є троє рівнян. У реєстрі, нещодавно оприлюдненому Державною авіаційною службою, вказано, що крім Юрія Єфіменка та Володимира Штогуна повітряний транспорт у Рівному має і Юрій Романенко, гендиректор ПФ “Ю.Р.І.”. У нього зареєстрований гелікоптер “Bell 206 b3” 1993 року випуску.
