Лише неповний рік підприємство очолює молодий енергійний керівник Володимир Вікторович Гриб, який надзвичайно вболіває за своє підприємство й робить все від нього залежне, щоб досягнення стали ще вагомішими. Отож ми зустрілися з генеральним директором ТОВ «Горинь Агро», щоб поговорити про результати цьогорічної жнивної кампанії, про здобутки і прорахунки, плани на майбутнє. Розмова вийшла відвертою і чесною.
– Володимире Вікторовичу, жнива – це своєрідний підсумок усього сільськогосподарського року. Якими результатами може похвалитися Ваше підприємство?
– В обробітку ТОВ «Горинь Агро» 12 тисяч 970 гектарів землі, з яких під ріллею майже 11. Орендуємо її в чотирьох районах – Острозькому, Гощанському та Корецькому Рівненської області і Славутському районі сусідньої Хмельницької області. Займаємося вирощуванням як зернових, так і технічних культур. В загальному заліку пшениця займає 25 відсотків посівних площ, озимий ріпак теж 25, соя в межах 12-13 відсотків, соняшник– п’яти та зернова кукурудза 35.
До цьогорічної кампанії ще з минулого року готувалися дуже старанно і наполегливо. Для цього закупили очисно-калібруючу машину для сортування насіння. Восени вчасно посіяли озимину й отримали прекрасні сходи пшениці. Але зима показала себе з не найкращого боку: сніг випав не на замерзлу землю, й пшениця частково випріла. Надія на те, що рано навесні з’являться «вікна», які дадуть змогу підправити втрачене, не виправдалася: пласт снігу тільки збільшувався. Отож із зими сходи вийшли не в найкращому стані. А оскільки весна трохи припізнилася, і всі польові роботи довелося проводити в найкоротші терміни, підживити культуру не встигли. Пшениця крім того що випріла, невчасно була захищена ще й від шкідників та хвороб. В результаті маємо низький урожай, лише 26 центнерів з гектара. Порівняно з минулим роком це на порядок нижче. Зате з озимим ріпаком, який встигли підживити весною, ситуація набагато краща. Зібрали по 26 ц на круг, а на деяких полях взагалі збирали по 40 центнерів. Вперше за всі роки ми одержали такий високий урожай. На наших супіщаних грунтах це хороший здобуток.
– Попереду у Вас не менш важливі завдання: збирання зернової кукурудзи, сої, соняшнику.
– На сьогоднішній день стан пізніх культур справляє непогане враження. Плануємо отримати соняшнику понад три тонни з гектара. У доброму стані соя. Радує і майбутній урожай кукурудзи, адже виглядає нині вона чудово.
– Щоб отримувати хороші врожаї, потрібно в першу чергу дбати й про насіннєву базу.
– Так, якісному насіннєвому матеріалу приділяється особлива увага. Закуповуємо насіння в найкращих товаровиробників. Зокрема, щоб вибрати найоптимальніший для себе варіант, висівали 12 гібридів ріпаку, допоки не переконалися, що найкраще себе показав німецький Лемке. Він стійкий до кліматичних змін і дає високі врожаї. Щодо пшениці, то використовували власне насіння, тоді як кукурудзу і соняшник закуповували, адже переконалися на власному досвіді, що не завжди економія йде на користь. Висіваючи сою, допустили помилку, адже використали власне насіння третьої репродукції, яке частково втратило потенційну врожайність. Якби закупили сою першої репродукції, мали б кращі показники. Тепер доведеться закуповувати еліту і насіння першої репродукції, щоб поліпшити врожайність.
– Для вирощування сільськогосподарських культур за прогресивними технологіями необхідно мати й належну технічну базу? Чи забезпечене господарство всією необхідною технікою?
– Із кожним роком матеріально-технічна база господарства поступово оновлюється. Закуповуємо машини і обладнання переважно іноземного виробництва. На сьогодні маємо вісім надпотужних американських тракторів «Кейс-310» та «Джон Дір» і шість тракторів середньої потужності білоруського виробництва. Є п’ять вантажних автомобілів «КАМаз», один «МАЗ», п’ять зернозбиральних комбайнів «Lexion 560», три паливозаправники і дві «технічки». Маємо в достатку й грунтообробну техніку– дискові борони, культиватори для глибокого рихлення, для передпосівного обробітку грунту, сучасні сівалки. Зокрема в цьому році придбали дві нові 16- та 8-рядкові сівалки
«Gaspardo» і дуже ними задоволені, адже отримали дуже хорошу якість посіву кукурудзи і соняшнику. В наявності є чотири розкидачі мінеральних добрив, чотири оприскувачі– два самохідних і два причіпних. В цьому році купили новий самохідний обприскувач «Tehnome». Він має високий кліренс і може обробляти культури, не ламаючи їх.
– Володимире Вікторовичу, управляти таким господарством нелегко. Потрібно мати команду спеціалістів та однодумців, які б сумлінно ставилися до своєї справи. Чи задоволені Ви роботою своїх підлеглих?
– Господарство вимагає чимало робочих рук. В «Горинь Агро» на постійній основі працюють 100 чоловік – це офісні працівники, водії, трактористи, ремонтники, різноробочі на току, а на період сезонних робіт – збирання врожаю – залучаємо ще 50. Колектив у нас дружній, всі працюють злагоджено і з відповідальністю ставляться до своїх обов’язків. Загалом я задоволений своїми працівниками.
– Ви вже майже рік на посаді генерального директора. Що вдалося зробити за цей час?
– Доволі багато. Максимально обробили землю, яка раніше не використовувалася, підвищили врожайність всіх культур, поліпшили умови праці у тракторному парку, відремонтували територію бази в селі Білашів, обладнали там же гуртожиток, щоб люди, які приїхали з поля, мали змогу помитися і відпочити. Також одним із досягнень є придбання та обладнання «технічок», завдяки яким прямо в полі можна ремонтувати техніку і мінімізувати її простій. Раніше у випадку поломки всі запчастини доставлялися з бази, а оскільки віддаленість до полів дуже велика, то було прийнято рішення обладнати такі мобільні майстерні, щоб при обслуговуванні техніки було мінімум простоїв, а продуктивність праці збільшувалася. «Технічки» агрегатуються з мобільними вагончиками, переобладнаними під гуртожиток, де працівники мають можливість відпочити. Це в свою чергу підняло моральний дух працівників, адже вони відчувають і турботу про себе, і перспективи, які.дають їм можливість більше заробити. В планах – зробити на базі кімнату для прийому їжі в зимовий період. А також розглядається можливість придбання ще однієї бази в Корецькому чи в Славутському районах, щоб оптимізувати логістику та мінімізувати технічні затрати.
– Особливістю аграрного бізнесу є співпраця з власниками земельних паїв. Як Ви розраховуєтесь з орендодавцями?
– У минулому році з пайовиками ми розрахувалися як грошима, так і натуральною платнею, тобто зерном. Заборгованостей у нас немає. Так буде і в цьому році. Думаю, затримок ніяких не буде.
– Володимире Вікторовичу, чи залишається у Вас час для відпочинку?
– Можна сказати, що дуже і дуже мало, адже з ранньої весни до пізньої осені постійно потрібно тримати руку на пульсі, щоб отримати хороший результат. Звичайно, якщо випадає вільна хвилинка, намагаюся відвідати історичні місця, яких на Рівненщині доволі багато, а то просто порибалити з друзями чи зіграти в більярд.
– Дякую Вам за розмову.
• Спілкувалася
Ольга Дем’янчук
