У гонитві за продуктами і доларом

 Ще зовсім недавно очільниця Нацбанку Валерія Гонтарєва закликала не скуповувати валюти і взагалі на неї не зважати. Звісно, що на вартість долара можна було б не зважати, якби його здорожчання не призводило до автоматичного підняття цін на продукти, речі, послуги.

Ціни на продукти: шок щодня і ледве не щогодини

Нині про таке поняття як споживчий кошик  чомусь уже ніхто і не згадує.  Ще наприкінці 2014 року його вартість була на 600 грн. вища за прожитковий мінімум. У грудні 2014 року споживчий кошик одного дорослого українця обходився щонайменше у 1800 гривень, це з його мізерним набором. Із них тільки на харчі йшло понад  1050 гривень, а ще витрати на одяг, ліки та комунальні послуги. І це при тому, що прожитковий мінімум дорослого становить 1340 гривень. Для порівняння: на початку 2014 року вміст споживчого кошика обійшовся б у майже 1200 грн. Але тоді та навіть й наприкінці 2014-го ще були більш-менш стабільними ціни. А що ж тепер? Ми  спробували обрахувати його вартість для реальної сім’ї з чотирьох осіб, де працює лише одна людина, включивши туди лише продукти харчування, як то кажуть, за найскромнішим мінімумом, і не беручи до уваги навіть витрат на комунальні послуги, медичне обслуговування та інші, які є в кожній сім’ї.  
Отже, на м’ясо, за умови надто скромного його споживання,  сім’ї за нинішніми цінами доведеться викласти в середньому 450 гривень на місяць. На молоко і молочні продукти — щонайменше 200 гривень. Цього тижня у Рівному був шанс запастися дешевою олією за ціною 15 гривень за 870 грам. Так-так, саме тією акційною, за яку в одному із супермаркетів  Тернополя аж билися, а росіяни, побачивши цей сором українців в мережі Інтернет, зловтішалися. Проте пощастило далеко не всім, і літр соняшникової олії вже коштує за 30 гривень. Отож за 3 пляшки неакційної олії для сім’ї з 4-х осіб (надіюся, їх вистачить) доведеться викласти понад 90 грн. Хоча, прогнозують, що вже дуже скоро вартість  півлітрової пляшки олії дійде до 50 гривень. Значно виросли ціни на  крупи. Якщо взяти до уваги лише найчастіше вживані гречку та рис, то на них сім’ї треба викласти теж до 100 гривень у місяць. Щодо риби, яку треба вживати хоч раз на тиждень, то її вартість за кілограм уже сягнула 50 гривень (не подумайте, що це риба благородних сортів, за таку треба в місяць віддати 400 гривень).  
Узагалі останні 2-3 тижні були позначені ажіотажем у торгових точках, де відпускають борошно, цукор, олію. Постачальники підвищували ціну кожного нового завозу. Мішок цукру на середину тижня став коштувати 900 гривень, а мішок пшеничного борошна вищого сорту 500 гривень. Ще зовсім недавно ціни були удвічі меншими. Цікаво те, що ці продукти виробляються в Україні і, здавалося б, не мали би бути сильно прив’язаними до долара. Втім, спостерігаємо зовсім інше. І цьому, напевно, є своє виправдання. Експерти вважають, що на споживчому ринку, в першу чергу продуктів харчування,  справжній ажіотаж. А це може призвести до зростання цін на продукти, які не повинні дорожчати. Адже ні для кого не секрет, що в  нестабільних ситуаціях люди прагнуть закуповувати найнеобхідніші продукти: борошно, крупи, цукор, м’ясні та рибні консерви. І це, безумовно, сприяє подальшому росту цін.

Знайома, яка  дорогою на роботу щонайменше двічі на день проходить повз ринок, була свідком того, що ціни на продукти змінювалися навіть упродовж того, як вона стояла в черзі. А хіба нині хтось когось боїться?
Страшенно подорожчали імпортні продукти. Більшість із нас звикла до того, що маємо хоча б раз у тиждень посмакувати мандаринами чи бананами. Схоже, що й вони для більшості українських сімей стають недоступними. “За кілограм мандарин на ринку просять 35-45 грн., бананів – 38 грн., гранат – по 50-60 грн.”, – ділиться враженнями від походу на ринок спіробітниця Наталія.  
Без алкоголю, звісно, обійтися можна, але в кожній сім’ї пляшка горілки, коньяку чи шампанського має бути, як то кажуть, про всяк випадок. Алкоголь вже потроху почав дорожчати, але ціновий скачок ще  попереду. Про солодощі та кондитерські вироби — краще не згадувати. Ціна на них стала захмарною, і тому від них краще взагалі відмовитися — будете здоровішими. Отож? підрахувавши  лише все  найосновніше, маємо цифру, яка дорівнює 1300 гривень, тобто стільки, скільки становить мінімальна заробітна плата. У нашої героїні в сім’ї працює лише вона, менший син — школяр, а чоловік і старший син — безробітні, і на біржу їх уже не беруть. Як вижити цій сім’ї в таких умовах? Питання, на жаль риторичне.
 “Всі імпортні товари: і продукти, і напої, і побутова техніка – подорожчають на 20-25%”, – вважає президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. Також експерти відзначають, що вітчизняні овочі та фрукти також зростуть у ціні, але, звичайно, не так сильно, як імпортні. На ринку одягу і взуття справжнісінький колапс. Ціни у бутіках з 700-1500 гривень виросли до 4-6 тисяч. Власники мережевих магазинів не встигають змінювати цінники. На речовому ринку у Рівному третина кіосків зачинена, а покупців немає взагалі.
— Якщо долар ростиме і надалі, то доведеться закритися, — каже продавець Світлана.  
Споживча спроможність населення критично впала. Отож є всі підстави вважати, що торгові центри і речові ринки  будуть поступово порожніти. За словами Олександра Охріменка, зараз в моду знову ввійде секонд-хенд. “У цьому сегменті ціни підвищуватися не будуть. А ось частина імпортного одягу може взагалі повністю  зникнути з українського ринку”, – говорить Охріменко.
Але реальність свідчить про інше: у мережі досить популярних в Рівному секонд-хендів ціна за 1 кг товару у перший день вже становить 195 грн., хоча донедавна була трохи більше сотні.
Тепер уже ніхто не думає про обновки, люди думають лишень про те, щоб вижити.
Зростання курсу валют руйнує українську економіку. Тепер ця взаємозалежність є вже очевидною. Поки долар та євро мали стабільну вартість щодо української гривні, то економіка працювала. За нинішньої ситуації будь-яка сфера діяльності, за виключенням хіба що продажу валют,  є збитковою.
Знайомий банкір, який попросив не вказувати його прізвища, зазначив, що в українській економіці, на жаль, не працюють закони економічної теорії, а спрацьовують закони анархії і хаосу. Як кажуть, маємо те, що маємо.

Бензин  коштуватиме 90 центів за літр за будь-якого курсу долара

Можна сказати, що зростання курсу долара стало міною уповільненої дії не лише для української економіки, але й для життя кожного українця. Ігор Кочергін, власник ДП «Авіком-Рівне», яке займається оптовою торгівлею пальним, каже, що реально споживання пального скоротилося на 30 відсотків. Відтак, з одного боку, значні і непередбачувані коливання курсу долара, а з іншого — невисокі об’єми реалізації роблять цей бізнес збитковим.   Руслан Мальований, директор ПП «Західенергоресурс» погоджується, що реальні обсяги споживання пального впали на 30-35 відсотків. Він переконаний, що при нинішньому рівні цін і податків (виражених у валюті) вартість літра палива в Україні буде триматися на рівні 90 центів. І це за умови, якщо Уряд не придумає якихось нових способів оподаткування в цій галузі. Адже реальна вартість пального 90 центів за літр виникла не від того, що комусь так захотілося. Уряд ввів п’ятивідсотковий акциз на ввізне паливо, що й стало причиною саме такої ціни. Маючи 6 нафтопереробних заводів, наша держава забезпечує себе нафтопродуктами  лише на 10 відсотків, усе інше — завезене з Білорусі та  Росії.
У середу перевізники області радилися, як зробити так, щоб і пасажирів не втратити, і собі у збиток не працювати. Нібито через тижнів два мало б бути офіційне розпорядження облдержадміністрації про підвищення тарифу на міжміських маршрутах із 30 коп. за кілометр до 40 копійок (без ПДВ). Однак при нинішній ціні на пальне до того часу автобуси  просто не виїхали б із гаражів.
Перевізники майже одностайно проголосували за те, щоб підвищити вартість за проїзд. Поки що тариф залишається незмінним — 30 копійок, але перевізники будуть додавати до тарифу до 20 копійок за кілометр — як компенсацію за пальне, яке щодня дорожчає. Нові ціни на проїзд в автобусах та бусах міжміського сполучення з’являться уже із суботи. Фактично, вони зростуть майже удвічі.
Голос відчаю подекуди вже проривається і у представників влади. Міський голова Рівного Володимир Хомко під час засідання виконкому заявив, що “нас усіх роздягнули на очах, ми голі”. Він теж не знає відповіді на запитання, як виконувати бюджет та утримувати обласний центр, якщо курс долара неофіційно сягнув вже далеко за 30 гривень.
Василь Бурченя

 

Варто знати:

Споживчий кошик українця. Що до нього входить?

Вміст споживчого кошика українця не змінювали вже чотирнадцять років, його розроблено за методикою Ленінградського інституту гігієни харчування 1990 року і сказати, що він актуальний - важко.
Продукти: Хліб білий та чорний – 260 г/добу, м’ясо -115 г/добу, ковбаса - 25 г/добу, сало – 5 г/добу, риба – 30 г/добу, молоко – 340 г/добу, сир твердий – 9 г/добу, яйця 0,6 шт/ добу, картопля – 260 г/добу, гречка – 5 г/добу, рис – 7 г/добу, макарони - 11 г/добу, помідори або огірки – 50 г/добу, фрукти та ягоди – 175 г/добу.
Очевидно, що з таким набором легко вмерти з голоду, деяких необхідних продуктів у ньому зовсім немає. Ще 2013 року вміст кошика мали збільшити на 25%, але цього так і не зробили.
Одяг для чоловіків: 1 штани на 4 роки; 1 светр на 3 роки; 5 пар спідньої білизни на 2 роки; 2 майки на рік; 1 плавки на 10 років; 7 пар шкарпеток на рік; 1 пара чобіт на 5 років.
Одяг для жінок: 1 бюстгальтер на рік; 3 пари панчіх на рік; 1 пара чобіт на 2 роки; 1 шапка на 4 роки.
Одяг для дітей: не дозволені памперси, іграшки, не кажучи вже про різні вологі серветки і т. ін. Набір для новонароджених (пелюшка, шапочка і комбінезон) повинен служити вірою і правдою батькам 6 років.
Склад аптечки: бинт, йод, валідол і аспірин.
Послуги: Перукарня доступна українцям 3 рази на місяць, кіно, театр, цирк, зоопарк і різні культурно-масові заходи - 1 раз на рік. Раз у 6 років допускається штопання пари шкарпеток в майстерні, 2 рази на рік можна скористатися послугами хімчистки. Митися в лазні люди можуть собі дозволити раз на рік.
Ну що тут скажеш?!! Ми таки живучі!