Тим не менше, листи, гроші, преса й все інше, що через веснянське відділення зв’язку раніше потрапляло до селян, листоноша і в сніг, і в дощ, і в спеку їде забирати до найближчого відділення у Морозівку, що за п’ять кілометрів від Весняного.
І здавалося б, нічого надзвичайного в тому нема, мовляв, робота така, але є, як кажуть, одне «але». Поштове авто проїжджає, в прямому сенсі цього слова, за п’ять метрів від відділення, що функціонувало раніше у Весняному, проте не зупиняється, а прямує далі, а згодом тією ж дорогою повертається назад. Тоді як листоноша Людмила Колос змушена добиратися у сусіднє село, де вже розвантажилось поштове авто, аби з торбою, повною грошей та кореспонденції, повернутися назад тим самим шляхом, який щойно подолав поштовий автомобіль.
Віділення, що функціонувало у приміщенні сільради, за словами сільського голови Михайла Федькевича, кілька років тому визнали нерентабельним. На звернення ж Михайла Михайловича Поштамт-ЦПЗ №1 Рівненської дирекції УДППЗ «Укрпошта» повідомив, що, відповідно до встановлених нормативів, наявна кількість відділень поштового зв’язку в Корецькому районі більша за нормативну та перевищує попит населення на послуги.
Так, за даними «Укрпошти», в середньому за місяць листоноша приносить в оселі мешканців Весняного 320 рахунків на оплату спожитих послуг за телефон, світло, газ. Також приймається та доставляється три десятки листів та майже дві з половиною сотні примірників друкованих видань, зважте й на те, що ведеться також прийом платежів на дому. Але, як виявляється, відкриття відділення поштового зв’язку у Весняному нині є недоцільним.
А тим часом, як зазначає Михайло Федькевич, веснянці (адже не всім листоноша приносить пенсію чи інші соцвиплати додому) змушені шукати інші місця, аби розраховуватися за комуналку. Та й листоноші, м’яко кажучи, не дуже комфортно доставляти щоразу в село купу чужих грошей, бо ж, ясна річ, сума чималенька. До того ж ще й кореспонденція тощо.
Голова каже, що вже давно готові самі взяти на утримання відділення, аби тільки поштове авто зупинялося та розвантажувалось у Весняному, а люди не витрачали дорогоцінний в селі час, сили та гроші (і це навіть попри те, що у сільраді й без того серйозний брак коштів). Вочевидь, чекати з моря погоди тут не звикли.
– Землі, як це робить чимало сіл у районі, в оренду масово не здаємо, – зазначає Михайло Михайлович, – а поповнюється тутешня казна в основному за рахунок малих підприємців. Діє й кілька договорів оренди. Так, наприклад, надходить копійчина від держлісгоспу за користування лісовими угіддями, діє договір із мисливським господарством «Корецьке», оператором зв’язку ПрАТ «Київстар», на тому й усе. Якихось холдингів чи підприємств у нас немає, люди шукають прибутку здебільшого на заробітках, а решта виживає завдяки веденню власного господарства.
Дещо оживилося село, коли заговорили про об’єднання громад, утім, далі балачок та дебатів селян на лавах під парканом діло не пішло. Тож у Весняному зрозуміли, що вирішувати проблеми села доведеться самотужки. Відтак взялися заощаджувати та накопичувати кошти.
– Передусім, – каже сільський голова, – переконали підприємців платити податки саме до місцевої казни, переглянули та підвищили ставки орендної плати, а з миру по нитці – й набереться.
І з часом така стратегія принесла свої плоди. Так, у Весняному з’явилися кошти, аби вирішити проблему аварійних будівель, де частенько полюбляли вештатися тутешні дітлахи, згодом ліквідували й «аварійні» дерева та облагородили село. А далі перейшли й до більш серйозних, як для небагатого села, проектів, наприклад, вуличного освітлення. Торік затвердили й програму розвитку села, відповідно до якої є рішення всі зекономлені кошти спрямувати саме на вуличне освітлення. Нині, за словами голови, існують всі підстави говорити, що до кінця року цей задум буде повністю реалізований, адже всі необхідні для цього проекти підготовлені та погоджені, залишилося дочекатися, поки «вилізе на поверхню» економія, закупити необхідне обладнання та завершити монтаж освітлення на вулицях.
Ще рік тому і тутешня школа могла називатись проблемним об’єктом. Утім нині питання, пов’язані з веснянським «храмом науки», за словами Михайла Федькевича, можна вважати вирішеними на 80 відсотків. Тут замінили вікна, відремонтували підлогу, привели до ладу вбиральні та підправили покрівлю. Де могли, каже голова, виконували роботи самотужки, де хисту бракувало – залучали професіоналів. Єдине, чого, за його словами, не вистачає нині школярам – сучасного комп’ютерного класу. Тоді, як у тій же Морозівці комп’ютерів набереться на три таких кабінети, у Весняному вже кілька років немає жодного. Та, як зазначають педагоги, це питання теж зрушило з місця, і в школу вже замовили перші ноутбуки. А от чого точно не бракує веснянським школярам, так це уваги педагогів до навчання своїх вихованців.
Яскравим прикладом цьому є турбота про те, в яких умовах мають навчатися малюки, якими опікується Світлана Глюза. Для своїх школяриків учителька власними силами та за власні кошти монотонні нудні стіни шкільного кабінету перетворила на маленьку казкову країну. Як зазначає педагог, передусім, хотілося для дітей якнайбільше затишку та комфорту. Окрім того, на стінах розмістилися не просто цікаві, а водночас навчальні «композиції», які значно полегшать діткам засвоєння матеріалу. Тож віднині школярики можуть освоювати ази математики та письма, розглядаючи не таблиці у книжках, а цікаві малюнки на стінах. Розмальовувала стіни на прохання педагога невістка, підтримав ініціативу й чоловік, тож, жартує Світлана Василівна, вийшов справжній сімейний підряд. Повернувшись із літньої «відпустки», малеча, та й батьки, були просто у захваті. Натомість Світлана Глюза каже, що просто любить свою роботу. Однак такий вчинок учительки надихнув й інших її колег. Тож кожен став наводити марафет та втілювати цікаві ініціативи у своєму класі.
Тим часом, як зазначає сільський голова, свого втілення у Весняному чекають ще чимало ідей. Окрім освітлення сільських вулиць планують провести також їх озеленення. Привабливим об’єктом оренди є колишня колгоспна комора, подали також оголошення, що мають чудове приміщення для облаштування кабінету стоматолога, а ще тут є можливість здати в оренду понад 50 га землі, тож інвест-потенціал у Весняного неаби-який.
Чи не єдине, з чим уже тривалий час у Весняному не можуть впоратися самотужки – відновлення роботи поштового відділення. За допомогою зверталися не лише до УДППЗ «Укрпошта», а й до нардепів з Рівненщини та навіть до прокуратури, утім, зрушень поки що немає ніяких. Тож поки поштове авто не зробить зупинки у Весняному, селянам і надалі доведеться гаяти час та гроші, добираючись до
інших відділень зв’язку, а Людмила Колос і надалі на свій страх і ризик самотужки доставлятиме веснянцям їхні гроші та листи.
• Антолій Андрієвський
