— Володимире Євгеновичу! Слово децентралізація нині стало таким модним як колись «перебудова». На останній колегії ОДА навіть прозвучала така думка, що місто Рівне внаслідок децентралізації значно покращило свої фінансово-економічні показники. Чи це насправді так?
- Децентралізація як така ще не відбулася. Було зроблено лише маленький крок на цьому шляху, зокрема формування бюджетів усіх рівнів за новими правилами. Але мушу визнати, що це дало суттєву перевагу нашому місту. Відтак на сьогодні ми маємо значне перевиконання бюджету, якого ніколи раніше не було. Хоча, насправді, перевиконання — це теж не зовсім нормально. Краще, якби ці показники були прогнозовані ще тоді, коли ми затверджували бюджет на 2015 рік. Але зробити це було практично неможливо, оскільки раніше значна частина коштів йшла через Київ. Через те ми деякі статті, що пішли напряму, прогнозували «методом тику». А ось на наступний рік, я сподіваюся, все буде адекватно враховано.
Наразі ми виграли від того, що плата за акциз лишається на місцях. Попереду запровадження ще й інших податків, на розкіш, наприклад і т. п. Безумовно, що, з одного боку, хочеться, щоб місто якомога більше збирало акцизного податку. А з іншого, ми розуміємо, що не можемо заохочувати збільшення продажу алкоголю, бо це може призвести до інших проблем, причому дуже швидко. Міська влада має знайти якусь золоту середину: і щоб народ не спився, і щоб податків було більше. Подібна ситуація і з цигарками. З паливно-мастильними матеріалами такої проблеми немає — чим більше їх купують на території міста, тим краще. Нам у цьому плані добре, бо з Рівного ніхто не поїде заправлятися у Дубно чи Костопіль. Отож ще раз наголошу, що мова не йде про децентралізацію, а лише про перші невеличкі позитивні кроки у цьому напрямі.
Ще один штрих. Нещодавно по телебаченню я бачив сюжет про те, що Чернігів не хоче брати на свій баланс залізничну лікарню. Уряд прийняв постанову і зобов’язав міста взяти залізничні лікарні на свій баланс. Але чекайте — Уряд нам не командир. Міська територіальна громада — самодостатня одиниця, яка сама собою управляє. Уряд може нас просити прийняти або рекомендувати. Якщо у Рівному залізнична лікарня хороша, то ми її і прийняли, а якби була стара і занедбана, то нехай би Уряд думав, що має з нею робити. Скажіть, чому місто має вирішувати проблему, яку створила залізниця, що підпорядкована Уряду?
— Як Ви вважаєте, чи відбуваються в нашій державі реформи?
— Сказати, що бачу послідовність дій, я не можу. І мене це дуже турбує. Є проекти законів, які лежать у Верховній Раді, але руху в цьому напрямі немає жодного. У медицині ми не можемо отримати ясної відповіді від нового Міністра охорони здоров’я на питання «У якому напрямі ми рухаємося?». За старою схемою ми мали віддавати лікарні в область. Будемо ми це робити чи не будемо, нині ніхто не знає. А взяти для прикладу наш сміттєпереробний завод. Хіба це не сором для нашої держави? Сучасне підприємство простоює, бо Верховна Рада не може 2 роки прийняти закон, який би дозволив заводу працювати. Німці-інвестори розвернулися, плюнули і сказали, що ноги їхньої більше тут не буде. А Здолбунівський цементний вже був готовий приймати паливо, виготовлене на заводі. Хіба цю ситуацію можна збагнути, будучи при здоровому глузді?
Не може не турбувати надзвичайно різке падіння кваліфікації чиновників центральної виконавчої влади — в усіх сферах без винятку. Я спілкуюся зі спеціалістами різних галузей, і всі в один голос заявляють, що в їхній галузі відбувається щось неймовірне – втрачається керованість. Якщо в Україні немає спеціалістів, то давайте вже всіх міністрів випишемо з-за кордону. Ми не можемо, наприклад, добитися від Міністра охорони здоров’я дозволу, щоб купити ліки для дітей, хворих на муковісцитоз. Місто за свої гроші не може придбати ці ліки, а на рівні міністерства ніяк «не народять» відповідного документа, який би регламентував таку закупівлю.
Нас надзвичайно обмежили в лімітах на природний газ, і сьогодні ми змушені відмовитися від подачі гарячої води невідомо на який час. Ви нам ліміти не встановлюйте, ми гроші платимо за ваш газ. Скільки взяли, стільки й заплатимо. Нас змушують займатися підміною понять: в минулому році ми не зекономили газ, а скоротили постачання газу. Ми тупо прикрутили кран, бо до цієї ситуації ніхто не був готовий. А готуватися треба було завчасно. Тому зараз треба масово утепляти будинки. Коли ми утеплимо будинки, удосконалимо систему транспортування, розподілу і обі-гріву, то побачимо, що існуючих генеруючих потужностей не потрібно й половини. Треба усілякими способами зацікавлювати людей ставити лічильники. Це не лише для того, щоб люди мали можливість менше платити. Коли в нас буде стовідсотковий облік тепла на вході і виході, то теплопостачальна компанія опиниться на «розтяжці», бо з’явиться реальна можливість контролювати якість надання послуг. Тобто теплопостачальна організація буде змушена удосконалювати мережі, котли тощо. Як тільки є лічильники на вході і виході - теплопостачальне підприємство контрольоване на сто відсотків. Нам у Рівному треба досягти такої ситуації, щоб мати стовідсотковий облік і по воді, і по електроенергії, і по газу. Але ж це загальнодержавна проблема. А де ж державна програма?
— Свого часу була в місті ідея великого Рівного. Як Ви до неї ставитеся і чи хотіли б бачити довколишні села і селища в складі Рівного?
- Ми зацікавлені в тому, що є вигідним для нашого міста. Якщо в селищних радах є ще нерозподілена земля, то ми готові вести на цю тему розмову. Тобто, на вигідних умовах. Ви ж, напевно, помітили, скільки приватних будинків набудовано довкола Рівного? Вони знаходяться поза межами нашого міста. Але мешканці цих будинків хочуть користуватися інфраструктурою нашого міста: школами, поліклініками тощо. А це не правильно. Живеш в Обарові, платиш податки в Обарові, то і дитсадок, і школа, і каналізація повинні бути обарівськими. Але мова має йти не про приєднання, а про об’єднання, і воно повинне бути добровільним і вигідним для обох сторін.
— Чи покращиться цьогоріч стан доріг у місті?
- Ми плануємо в цьому році відремонтувати вулицю Гагаріна до вулиці князя Романа від того сумновідомого перехрестя біля торгового центру «Чайка». Відремонтувати Соборну від будинку офіцерів до вул. Старицького, виїзд з боку Києва до зоопарку з розширенням дороги, бо не вистачає місця на проїжджій частині. Зоопарк у нас став дуже популярний, тож треба вирішити питання стоянки автомобілів і обабіч траси. Маємо достатньо коштів на поточний ремонт, і в найближчий місяць він буде завершений.
Можливо, матимемо якісь додаткові кошти, але про це знати-мемо за підсумками роботи за півроку, тоді ці кошти і розподілимо. Дуже хотілося б додати коштів на ремонт дворових територій, встановлення та ремонт дитячих майданчиків, але все це можна буде знати за результатами виконання бюджету за півріччя. У цьому році ми завершимо ремонт Будинку культури в парку імені Тараса Шевченка, плануємо добудувати дитячий садочок у Басовому Куті і здати в експлуатацію дитячий садочок на Кутузова.
На завершення хочу сказати те, що вже неодноразово повторював. Україна, це очевидно, переживає не найкращий час, і завдання влади міста зробити все, щоб про наші проблеми мешканці знали якомога менше, а це залежить від досвіду, і в першу чергу досвіду міського голови, бо ми критично перейшли на ручний режим керування.
У місті повинен їздити транспорт, вивозитися сміття, мешканцям має надаватися повний спектр якісних послуг.
• Розмовляв Василь Бурченя
Р.S. Коли вже статтю було підготовлено, Верховна Рада проголосувала у другому читанні за законопроект 1565 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Ми попросили прокоментувати цей факт Володимира Хомка.
— Ви знаєте, мене турбує, що про цей закон знає лише вузьке коло спеціалістів. А торкнеться він усіх мешканців міста, адже тепер кожен із них стає повноцінним власником не лише своєї квартири, але й будинку. І єдиним джерелом і поточних, і капітальних ремонтів буде лише їхня плата. Державних чи інших програм в Україні більше не буде. Ремонт дахів і ліфтів виконуватиметься виключно за гроші мешканців. При цьому на капремонт не поширюються субсидії. Де ми візьмемо таких заможних мешканців, я не знаю. Тому невдоволення ми відчуємо одразу, як тільки-но закон вступить у силу. Адже все це відбувається на фоні катастрофічного росту цін на товари і послуги через подорожчання курсу долара. Я маю деякі ідеї з приводу впровадження цього закону в місті, які дозволять пом’якшити ситуацію, але про це говорити рано, оскільки закон остаточно не прийнятий Верховною Радою і під ним немає підпису Президента України.
