Це історія 21-річного Олександра Єремейчука з Рівненщини. Місяці лікування, намагання врятувати ногу від ампутації, реабілітація, робота із психологами. Лише тепер Сашко погодився розповісти, що йому довелося пережити.
На початку війни, у березні молодий піхотинець разом із побратимами захищали Чернігівщину. Під час ворожого наступу боєць отримав серйозне поранення ноги.
Його і ще дев'ятьох хлопців забрали в полон.
Автомобіль, на якому їх везли росіяни, підірвався на протитанковій міні. Олександр допоміг іншим втекти, а сам через поранення урятуватися не зміг.
Про те, що їхній Сашко у полоні, рідні дізналися з відео, яке оприлюднили на росЗМІ. Там важкопораненому бійцю показово робили перев'язку ноги. Змушували під час цього говорити, як про нього нібито піклуються.
— Без уколу, без нічого мені шили ногу надягнув лангету і відправив у Курське ІЗО.
Майже два місяці терпів катування в курському СІЗО. Ізолятор називає пеклом. Каже, що не з'їхати з глузду допомогли інші полонені українці.
— І током били, і чим тільки не били. Провода на пальці намотували, під нігті пхали і нігті рвали, - розповідає Олександр Єремейчук.
Наприкінці квітня його у вкрай важкому стані з дванадцятьма пораненими полоненими віддали на обмін. Лікували бійця у Запоріжжі, Дніпрі, Вінниці. Зрештою, ногу вдалося врятувати від ампутації після російського пекла. Лікарі кажуть, це справжнє диво.
Тепер рівненські медики планують відправити воїна на реабілітацію за кордон. А поки хлопець приїхав на вихідні додому, на Полісся. В рідному селі на Героя чекає мама, шестеро братів та сестер та вже 13 племінників.
Понад усе боєць сподівається, що його не комісують, бо попри все пережите, хоче повернутися до оборони України.
За матеріалом Радіо Трек
