Про рідкісних жителів водойм Рівненщини розповіли на сторінці Рівненський рибоохоронний патруль
Їх заборонено ловити Правилами любительського і спортивного рибальства, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Незаконний вилов «червонокнижних» видів підпадає під ст. 90 КУпАП, якою встановлено розмір штрафу від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 510 грн) з конфіскацією незаконно добутого. Крім того, відшкодування збитків за кожен екземпляр сплачується окремо залежно від виду риби. Якщо ви зловили «червонокнижну рибу», ви повинні негайно відпустити її у водойму.
На Рівненщині рибалкам–любителям можуть потрапити на гачок такі види «червонокнижної риби»: мінога українська, ялець звичайний, бистрянка російська, марена дніпровська, карась звичайний, йорж носар, минь річковий, вугор європейський, в’язь звичайний, підуст звичайний.
Причинами скорочення є зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірним виловом.
Ялець звичайний вразливий занесений до Червоної книги України і Європейського червоного списку. Заборона вилову, виявлення типових місць перебування і встановлення в них заповідного режиму.
МІНОГА УКРАЇНСЬКА – EUDONTOMYZON MARIAE
Мінога українська - Мінога не належать до риб, це окремий клас непарньоніздрьові серед типу хордових тварин. Від міноги карпатської відрізняється меншими розмірами і розташуванням, кількістю та будовою зубів. На верхньощелепній пластинці 2 зуби. Щетинкоподібних губних зубів немає. На нижньощелепній пластинці 5-10 зубів, частіше 7-8. Збоку ротової лійки по 3-4 бічних зуби.
Верхня частина голови, боків тіла і спина в дорослих особин темно-сірі, попелясті або чорні, боки і черево сірувато-білі зі сріблястим або перламутровим вилиском. Два спинні плавці розділено невеликим проміжком, перший плавець низький і короткий, другий високий і довгий, у статевозрілих особин плавці зникають. Парних плавців немає.
Прісноводна донна непаразитична мінога. Дорослі особини живуть на чистих, добре насичених киснем, із швидкою течією і дещо замуленим кам’янистим і кам’янистою-піщаним ґрунтом ділянках, личинки – у місцях з повільною течією та добре замуленим дном. Личинки тримаються на глибині до 0,5-1 м, закопуються в ґрунт. Статевої зрілості досягає через 6-7 місяців після метаморфозу, який триває з середини липня до кінця вересня.
Розмноження відбувається у квітні-травні при температурі 8-16 ?. ікра діаметром понад 1 мм і масою 0,56 мг. На нерест мігрує мінога на невеликі відстані в чисті струмки і річища.
Чисельність катастрофічно низька. Причинами скорочення є порушення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої господарською діяльністю.
Українська мінога – вузькоаеральний ендемічний вид, що різко скорочує свою чисельність і перебуває під загрозою зникнення. Вид включений до списку рідкісних риб Європи, в «Міжнародну Червону книгу», занесений до Червоної книги України. Вилов в Україні заборонений з 1990 року.
ЯЛЕЦЬ ЗВИЧАЙНИЙ – LEUCISCUS LEUCISCUS
Тіло видовжене, низьке, ледь стиснуте з боків, майже циліндричне. Голова невелика, рот нижній, маленький, косо зрізаний. У бічній лінії переважно 45-51 лусок. Спина темна, від темно-сірого або оливково-зеленкуватого до чорного кольору, боки і черево сріблясті. Спинний і хвостовий плавці сірі, грудні черевні і анальний блідо-жовті або жовтувато-червоні, під час нересту стають яскравішими. Рогівка очей жовтувата або жовтувато-оранжева. Анальний плавець із виїмкою. Найбільша довжина тіла 20-25 см, маса 0,2-0,4 кг. Мешкає у річках та озерах. У річках тримається зграями біля дна і на швидкій течії. Любить багату на кисень та холодну чисту і прозору воду та дно, вкрите каміннями, галькою і піском. Статевої зрілості досягає у віці 2-3 років. Розмноження відбувається з кінця березня, при прогріванні води до 5-6 ?, до кінця травня. Ікра донна, клейка, відкладається за один раз у місцях зі швидкою течією на різні донні предмети, зокрема рослинність і каменів.
Причинами скорочення є зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірним виловом.
Ялець звичайний вразливий занесений до Червоної книги України і Європейського червоного списку. Заборона вилову, виявлення типових місць перебування і встановлення в них заповідного режиму.
БИСТРЯНКА РОСІЙСЬКА – ALBURNOIDES ROSSICUS
Невелика рибка з видовженим, сплюснутим із боків високим тілом і маленькою головою. Рот кінцевий, але рило дещо виступає над нижньою щелепою. За черевними плавцями є кіль, не вкритий лускою. Спина майже чорна з зеленкуватим або синюватим відтінком, боки синювато- або зеленкувато-сірі, інші світло-сірі, біля основи жовтуваті. У період нересту забарвлення стає яскравішим, плавці біля основи червонуватими. Луска срібляста, дрібна.
Бистриця зовні схожа на верховодку, але відрізняється вищим тілом і двома темними смужками з чорних точок, що йдуть вздовж середини тіла, з боків бічної лінії. Окрім того, у бистрянки голова товстіша, спинний плавець лежить ближче до голови і число глоткових зубів у неї менше.
Це дрібна риба, що рідко досягає довжини 12-13 см, найбільша маса 30 г.
Бистриця звичайна- є прісноводна, переважно річкова риба. Мешкає у річках зі швидкою течією, тримається невеликими зграйками біля поверхні води.
Статевозрілою стає на другому-третьому році життя. Нереститься з середини травня до кінця червня, на бистрині з кам’янистим дном. Ікра дуже дрібна, приклеюється до каміння.
Чисельність низька. Причинами скорочення є зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої випрямленням руслових ділянок, гідротехнічним будівництвом, а також забрудненням води.
Бистриця російська – зникаючий вид, занесений до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Заборона вилову, виявлення типових місць перебування і встановлення в них заповідного режиму.
МАРЕНА ДНІПРОВСЬКА – BARBUS BORYSTHENICUS
Тіло видовжене, невисоке, трохи стиснуте з боків, з характерною горбатістю в ділянці спинного плавця, хвостове стебло ширше і коротше, задні вусики коротші, досягають лише переднього краю ока, іноді середини ока. Голова видовжена, око по довжині голови знаходиться дещо ближче до заднього краю, ніж до переднього.
У забарвлені переважають жовтувато-золотисті тони, плавці забарвлені інтенсивніше: в парних, анальному і хвостовому плавцях домінує моркв’яно-червоний, у спинному – рожево-червоний колір.
Найбільша довжина тіла 80-90 см, маса 10-12 кг.
Прісноводна річкова зграйна донна риба, живе виключно у протічних водах з чистою водою, яка дуже чутлива до дефіциту кисню у воді. Віддає перевагу порожистим ділянкам і перекатам, місцям з кам’янистим, гальковим, щільним, піщаним або глинистим дном. Живе в придонному шарі води. Тримається невеликими зграями по кілька особин. Статевої зрілості досягають у 2-3 роки. Розмноження триває з кінця квітня до середини липня. На нерест мігрує на руслові мілководдя із швидкою течією і кам’янистим або великомерзлим піщаним ґрунтом, де й відкладає слабкоклейку ікру.
На даний час чисельність низька, трапляється поодинокими особинами. Причинами скорочення є зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірним виловом. Марена дуже чутлива до задухи і першою гине від неї.
Марена дніпровська- зникаючий вид. занесена до Червоної книги України та до Європейського червоного списку. Заборона вилову, виявлення типових місць перебування і встановлення в них заповідного режиму.
КАРАСЬ ЗВИЧАЙНИЙ (КАРАСЬ ЗОЛОТИЙ) – CARASSIUS CARASSIUS
Тіло коротке, високе, сплюснуте з боків; бічна лінія повна. Контури тіла округлі, спина потовщена. Спинний плавець довгий і високий, його вершина заокруглена, задній нерозгалужений промінь товстий із дрібними зазубринами. Основа підхвостового плавця коротка, вершина заокруглена, задній нерозгалужений промінь товстий із численними зазубринами. Хвостовий плавець із невеликою виїмкою. Рот невеликий, кінцевий, висувний, без вусиків. Самці і самки забарвлені однаково. Основний колір тіла жовтий. Спина темно-коричнева, боки бронзуваті, черевце світло-жовтувате. Луска мідно-жовта. У молоді на хвостовому стеблі є чорнявий поясок. Спинний та хвостовий плавці темно-коричневі, решта плавців червонясті. Досягає довжини 50 см і маси 5 кг.
Тримається у заплавних водоймах, озерах, ставках зі стоячою або слабо проточною водою та замуленим дном, що густо зарослих водяною рослинністю. У річках він рідкісний, тримається на ділянках зі спокійною течією. Витривалий до змін кисневого режиму. Досягає статевої зрілості у віці 3 роки (самці) та 4 роки (самки). Ікру відкладають трьома-чотирма порціями при температурі води не нижче 18 ? на рослинність, на глибині 0,5 м. нереститься у травні – липні.
Чисельність виду знижується. В окремих водоймах звичайний, в інших – поодинокий, подекуди зовсім зник. Зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірним виловом. У водоймах витіснений диплоїдною формою карася сріблястого.
Вид занесено до Списку рідкісних риб Європи, Червоної книги України, як вразливий. Карась звичайний належить до червоного списку МСОП. Охороняється в Рівненському природному заповіднику.
ЙОРЖ НОСАР – GYMNOCEPHALUS ACERINUS
Тіло видовжене, невисоке, стиснуте з боків. Спинний плавець складається з двох сполучених між собою частин. Хвостовий плавець із незначною виямкою. Голова видовжена, клиноподібна. Рило невелике. Рот невеликий, нижній, висувний. На щелепах велика кількість дрібних зубів. Зяброві тичинки короткі. На задньому кінці зябрових кришок розташовані загострені шипи. Уздовж задніх та нижніх країв перед кришок гості шипи. Верх тіла жовтий, спина та боки з бурувато-зеленавим полиском, черево білувате. На спині та боках тіла, а також на перетинках передньої колючої частини спинного плавця є чітко окреслені округлі чорні плями. Хвостовий плавець сіруватий, решта плавців світло-білуваті.
Досягає довжини 21 см та масою – 150 г.
Річковий, природний, осілий, зграйний, присмеркова-нічний вид річок із швидкою течією, широкими піщаними чи кам’янисто-гальковими перекатами, що розташовані уздовж низьких берегів. Дуже чутливий до вмісту кисню у воді. Частіше живе в руслі річок із досить швидкою течією, але також спостерігається і в притоках, зрідка в заплавних озерах. Статевої зрілості досягають у 2-3 роки. Нерест пропорційний: перший відбувається за температурою води 6-8 С на початку квітня, другий у травні за температури води 12-14 ?. Ікру відкладає на перекатах із швидкою течією, на піщане чи кам’янисто-галькове дно. Ікра клейка.
Чисельність – трапляється поодиноко, у ряді річок зник. Причинами зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірним виловом.
Занесений до Червоної книги України та у Червоний список МСОП.
МИНЬ РІЧКОВИЙ – LOTA LOTA
Тіло видовжене, товстувате спереду до анального отвору, знижується і стискається із боків з наближенням до хвостового плавця. Спинних плавців два, передній короткий з опуклим контуром, задній низький, довгий дотикається до хвостового плавця, але не зливається з ним. Грудні плавці округлі. Черевні розташовані на горлі, попереду грудних; другий промінь черевного плавця витягнутий у довгу нитку з чутливими клітинами, як на вусики. Хвостовий плавець заокруглений.
Голова невелика, товстувата, лоб широкий плаский. Біля передніх ніздрів є по одинокому вусику. Очі маленькі. Рот великий, зуби дрібні, щетинкоподібні. На підборідді є один вусик.
Загальний фон голови, спини і верхньої половини тулуба сірувато- або голубувато-коричневий або бурий, у нижній третині тіла світлішає і переходить у сірувато- або брудно-білуватого забарвлення черева і нижньої частини голови. На цьому фоні розташовані різні за формою жовтаво-білуваті плями, які в цілому додають забарвленню «мармуровості».
Луска циклоїдна, дуже дрібна, вкриває все тіло і частину голови зверху до ніздрів і зябрової кришки.
Бічна лінія повна до початку хвостового стебла, далі до хвоста може перериватися. Зазвичай вона пряма, іноді хвиляста. Досягає довжини понад 100 см і маси 24 кг.
Прісноводна холодноводна риба. Тримається здебільшого у руслах річок, у глибоких ямах із виходом джерел.
Статевої зрілості самці досягають у 2 роки, самки – у 3 роки. Нереститься при температурі води нижче 6 ?. нерест відбувається в другій половині грудня до кінця січня – початку лютого. Минь нереститься із настанням сутінок. Ікра зноситься течією й осідає у заглибинах дна.
Спостерігається зменшення середніх розмірів риб та зниження чисельності миня через погіршення умов існування (забруднення води і перелов). . Причинами зникнення типових біотопів, особливо річкових, у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірним виловом. Перекриття річок дамбами, греблями, випрямлення русел і т.д., призводить до зникнення течії, замулювання, забруднення і заростання водойм, негативно впливає на миня. Він як правило зникає в таких водоймах або окремих їх ділянках.
Вид занесено до Червоної книги України як вразливий. Також належить до червоного списку МСОП. Охорона місць літнього перебування мальків виду. Правилами любительського і спортивного рибальства забороняється любительській лов миня у водоймах України.
ВУГОР ЄВРОПЕСЬКИЙ - ANGUILLA ANGUILLA
Тіло дуже видовження, змієподібне, циліндричне, в задній частині стиснуте з боків. Забарвлення залежить від віку, умов існування і фізіологічного стану. Личинки вугрів прозорі. Пігментація починає з’являється на стадії склоподібних вугрів, коли вони починають заходити у прибережні води і річки, а з віком лише посилюється. У молоді вугрів тіло без плям. Спина темна (від темно-зеленого до чорного кольору). Боки жовті. Черево у молодих особин жовте, у статевозрілих – сріблясто-біле. Все забарвлення має металічний відблиск. Луска дрібна, занурена в шкіру. Луска вугра лежить вільно на деякій відстані, не налягає одна на одну, як у інших риб. Вся шкіра вугра вкрита зовні товстим шаром слизу. Спинний і підхвостовий (анальний) плавці довгі, сполучені з хвостом, утворюють суцільну плавцеву облямівку. Спинний палець починається далеко позаду від кінця грудних, ближче до основи під хвостового, ніж до грудних плавців. Колючок у плавцях немає. Грудні плавці короткі, широкі, черевних немає. Голова невелика, конічна, трохи сплющена, плавно переходить у тулуб. Рот кінцевий, щелепи не дуже великі. Нижня щелепа дещо виступає вперед і вгору. Зуби дрібні, гребенеподібні або щетинкоподібні. Очі маленькі, містяться над заднім кінцем рота. Довжина 50-150 см, маса до 4-6 кг.
Розмножується вугор на глибині, після нересту плідники гинуть. Сезон нагулу триває з квітня по листопад. Холодний період проводить у сплячці. Вугор веде нічний спосіб життя, вдень він ховається в різних укриттях або заривається в мул, а у сутінки виходить на полювання.
Чисельність катастрофічно низька. Вид має гострі проблеми з відтворенням популяції. Вугор належить до червоного списку МСОП та внесений до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення. Встановлена заборона вилову, штучне зариблення озер.
В’ЯЗЬ ЗВИЧАЙНИЙ – IDUS IDUS
Тіло помірно видовжене, злегка стиснуте з боків. Голова невелика, лоб опуклий. Рот косий, кінцевий, його вершина розташована нижче рівня ока. Всі плавці червонуватого відтінку, особливо яскраво забарвлені черевні і анальні. Рогівка ока жовтувата, іноді жовтувато-оранжева з темною плямою над кришталиком. В’язь має зовнішню схожість з пліткою, особливо молоді особини, відрізняється від неї тим, що має дрібну луску й інше забарвлення рогівки ока. Луска має золотистий відтінок, особливо помітний на зябрових кришках. Загальний фон забарвлення в’язя темний. Спина у нього майже чорна, верхня темніша частина боку плавно переходить у світлу, черево – сріблясте. Спинний і хвостовий плавці темно-сірі, черевні, грудні й анальний – яскраво-червоні з малиновим відтінком. Яскравість забарвлення змінюється з віком, молоді риби мають світліше забарвлення, ніж дорослі. В період нересту забарвлення в’язя стає ще яскравішим, усі плавці стають червоними, тіло набуває металевого блиску, а голова і зяброві кришки – золотистого забарвлення. Самці забарвлення яскравіше. Анальний плавець виїмчастий.
Може досягати довжини до 1 м і маси 6-8 кг. Живе до 15-20 років.
Мешкає в річках і озерах, віддає перевагу глибоким затока із сповільненою течією, місцях із глинистим і замуленими ґрунтами, серед заростей водяними рослинами. Із настанням сутінок виходить на мілкі ділянки. Молодь тримається табунами. Дорослі риби утворюють табуни лише у період розмноження. Нереститься на четвертому році життя, проте основна маса риб досягає статевої зрілості значно пізніше. Нереститься при температурі води від 5 до 10-15 ?. ікру відкладають на перекатах із швидкою течією.
Причинами зменшення чисельності є браконьєрський вилов, особливо особин, які не брали участь у розмножені або нерестяться вперше, що негативно впливає на формування нерестового стада.
В’язь звичайний належить до Червоної книги України та червоного списку МСОП у категорії видів під невеликою загрозою.
ПІДУСТ ЗВИЧАЙНИЙ – CHONDROSTOMA NASUS
Тіло помірно видовжене, сплющене з боків. Рот у вигляді широкої поперечної щілини і міститься на нижній частині рила. Хрящувате на дотик рило помітно виступає вперед, його довжина наближається до 1/3 довжини голови. Рогівка ока сріблясто-біла. Ротова щілина розташована з нижнього боку голови.
Нижня щелепа гостра, вкрита роговим чохлом. Спина сіра або злегка темно-зеленувата, боки світло-сріблясті, черево біло-жовтувате. Спинний і хвостовий плавці сірі або темнуваті, іноді спинний при основі жовтуватий чи рудуватий, а нижня лопать хвостового – червонувата; інші плавці світло-жовтуваті або рожевуваті. Під час нересту забарвлення тіла самців стає виразнішим, а грудні плавці темнішими, ніж у самок. На голові, верхньопередній частині тулуба по краях луски і на променях грудних плавців з’являються численні дрібні білуваті горбики, яких у самок практично ніколи не буває. В обох статей уздовж тіла по боках від бічної лінії тягнеться темна смужка. Досягає довжини 40 см і маса 1,6 кг.
Прісноводна річкова мало мігруюча придонна літофільна зграйна мирна форма риб. Типовий мешканець річок. Веде зграйний дуже рухливий спосіб життя. Тримається на ділянках з швидкою течією і в руслі річки, ближче до дна. Це риба денної активності. У ясний сонячний день підуст можна бачити в річці з берега, їх можна відрізнити за яскраво-червоними черевними і анальному плавцями.
Статевозрілим стає при довжині 18-20 см у віці 3-5 років. Для початку нересту потрібна температура води 7-8 ?. нерест триває зазвичай з другої половини квітня до другої половини травня
Причинами зникнення типових біотопів, особливо річкових, у результаті зміни гідрологічного, хімічного та біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом, забрудненням води, надмірним виловом. Оскільки підуст – типовий реофіл, зниження його чисельності пов’язане передусім із зарегулюванням і уповільненням річкового стоку. Негативно на чисельність виду впливає також погіршення якості води внаслідок потрапляння недоочищених стічних вод промислових підприємств. Один із перших видів риб гине при задуха.
Підуст звичайний належить до Червоної книги України та червоного списку МСОП у категорії видів під невеликою загрозою. Також вид внесена до списку видів фауни, що підлягають охороні згідно з Бернською конвенцією.
