42 річний Олег Миколайович родом із Бучі, що неподалік Києва. Так, це саме та Буча, про яку весною минулого року говорив увесь світ. Людство неабияк шокували новини про звірства та варварство російської армії: вбивства, катування, насильство...
В перші дні широкомасштабного вторгнення Олег зумів вивезти сім'ю в безпечне місце.
- Спершу із дружиною та дітьми ми приїхали на Рівненщину, до мого товариша. Потім я відвіз рідних до кордону, звідки вони відправились в Іспанію. Попрощавшись із близькими я розумів, що потрібно щось робити, аби не допустити окупації цілої країни. Тож мобілізувався. І вже в березні був серед військовослужбовців 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України, - розповідає стрілець комендантського відділення, одного із батальйонів полку, солдат Олег.
Не всім знайомим Олега вдалось вижити під час окупації Бучі. Адже вороги не шкодували нікого, а тим паче чоловіків.
- Боліла душа за рідну Бучу. Важко було усвідомити, що у 21 столітті таке можливо. Ці події ще більше карбували в голові, що потрібно ще сильніше боротись за нашу свободу.
В рідне місто я повернувся аж через рік. У мене була відпустка. Видно, що місто побите і постаріло. Також видно, що всупереч усьому знову стає на ноги і відновлюється. Наша Буча сильна. Так само як і Україна, - говорить військовий.
Неодноразово, разом із побратимами, Олег їздив на ротації, де виконував бойові завдання. А у вересні цього року, неподалік Бахмута, воїн отримав поранення.
- Ми потрапили під мінометний обстріл. Мене поранило у ногу, - спираючись на милиці розповідає військовий.
Зараз не просто згадувати ці події. Хоч свіжі рани не дають забути. Але Олег Миколайович сильний духом. Як і мільйони українців він мріє про закінчення війни та перемогу рідної країни.
- А також мрію разом із рідними поїхати в Карпати. Щоб побути в тиші, насолодитись спілкуванням і нарешті відпочити, - тихо промовив захисник.
За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові і військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання військового обов'язку та високий професіоналізм, проявлений в умовах збройної агресії російської федерації проти України, солдат Олег Миколайович нагороджений президентською відзнакою «За військову службу Україні», а також медаллю "За поранення" (важке).
Пишаємось своїм побратимом. Бажаємо швидкого одужання та здійснення мрій у вільній Україні.
Служба зв'язків з громадськістю
