Віталій Миколайович має чітку програму, знає, як досягти бажаного і переконує краян у необхідності усвідомлених, продуманих дій. «Ми повинні знати, що нам болить, ми повинні хотіти вирішити ці питання і не бути пасивними у цьому житті, інакше у нас не буде майбутнього», – повторює він на зустрічах із виборцями.
Генеральський підхід – не обіцяти, а діяти
Проблем у рівнян багато. Це і відсутність дитячих майданчиків, і діряві дахи, і невідомо на що витрачені гроші, сплачені за комунальні послуги, і безробіття, і багато-багато іншого.
Йдучи до людей, депутат Грицак розуміє, що не зможе підвести їх сподівання, а тому не дає марних обіцянок. Кожне побажання своїх виборців занотовує, одразу складає план дій і зобов’язується дати повний звіт через місяць. Тому люди йому вірять. Можливо, не одразу, але недовіра в очах перетворюється на надію, коли колишній афганець чітко коментує почуте і спонукає співрозмовників до реальних кроків. Дає конкретні поради, наполягаючи на їх прямій участі у розв’язанні наболілих проблем.
– Якщо помірковано розподіляти кошти, сплачені мешканцями багатоповерхівок за комунальні послуги, то багато питань можна вирішити на місці. Та головне – в іншому. На жаль, наше місто втрачає свої перспективи, програми, які мають забезпечити розвиток обласного центру, занепадають від нестачі фінансування. А депутат – це лобіст. Відірвати якомога більше від того загального пирога, який називається державний бюджет, та скерувати у Рівне, ось моя головна мета. І ще… показати людям, що існує влада, існують її представники, які спроможні взяти на себе відповідальність щодо вирішення усіх наболілих питань.
“Не пам’ятаємо, кого обирали”
Не секрет, що більшість городян втратили довіру до депутатів. Кого вибирали, вже ніхто не пам’ятає, і навіщо – теж невідомо…
Недовіра настільки входить у наші душі, що й після зустрічі висновок невтішний.
– Людина прийшла, якщо вона дійсно зробить обіцяне, то дуже добре, – коментує Надія Наумець. – Ми чекаємо, що нам зроблять дитячий майданчик, відремонтують покрівлю, позбавлять від ям на асфальті. Та інколи не віриться, що дадуть Віталію Грицаку зробити це.
На що Віталій Миколайович відповідає:
– Це абсолютно неправильна думка, і її потрібно ламати. Все залежить від громади і від життєвої позиції кожної людини. Ми повинні бути активними і разом робити задумане. Тому так необхідно зламати зневіру людей до влади і одне до одного. Якщо ми цього не зробимо – наші нащадки нам не подякують.
Через закон вирішуватиме наболіле
За два тижні зустрічей з рівнянами депутат вислухав сотні скарг та побажань, відправив понад 60 депутатських звернень.
Нещодавно, на зустрічах з мешканцями будинків на вулиці Міцкевича та Соборній, піднімалися питання не тільки благоустрою прибудинкових територій, але й соціального забезпечення ветеранів-афганців. Ось розповідь сестри колишнього афганця Катерини Вознюк:
– У мене є двоюрідний брат, Микола Дубич. Людині буде 42 роки, він виховує двох доньок, а сім’я з чотирьох чоловік мешкає у гуртожитку, в дванадцатиметровій кімнатці. Він втратив надію, але ще гірше – сім’я боїться, що гуртожиток буде проданий, і їм вже взагалі ніде буде податися. Таким людям треба допомагати у першу чергу.
Як зазначив голова Рівненської міської організації Спілки ветеранів Афганістану, довірена особа Віталія Грицака Сергій Зінич, на жаль, це типова історія. За останні роки у місті не було виділено жодної квартири учасникам бойових дій в Афганістані.
– Так сталося у нашій країні, що афганці, і ветерани Великої Вітчизняної війни, і чорнобильці дуже часто залишаються за бортом. Вони виконали свій громадянський обов’язок, а держава забула про них. Ми вже пробували штурмувати Верховну Раду і побачили, що це не діє, тому вирішили піти іншим шляхом – вводити наших людей у Верховну Раду в якості депутатів, і нехай вони через закон вирішують наболіле.
Не ігноруйте вибори
Віталій Грицак – один із 16-ти депутатів, які балотуються по Рівненському одномандатному мажоритарному округу.
Я звертаюся до мешканців міста – не ігноруйте вибори, – підкреслює кандидат. – Проявіть свою громадянську позицію. Не слухайте тих, хто переконує, що це нічого не вирішує. Давайте принаймні будемо щирі самі перед собою, впевнені, що зробили все, що залежить від вас. Ніхто не скористається вашим голосом.
Я йду до людей і сподіваюся на їх довіру.
• Спілкувався Валентин Суворов
