- Пане Віталію! Практично з перших днів вашого перебування на посаді начальника обласного управління охорони здоров’я Вам довелося братися за впровадження механізму надання безкоштовної невідкладної медичної допомоги. Скептики говорили, що цей пласт непідйомний. А як вважаєте Ви? Розкажіть, як це відбувається на практиці?
- Справді, через кілька днів після призначення голова Рівненської ОДА Василь Берташ поставив перед нами завдання відпрацювати механізм надання безкоштовної невідкладної медичної допомоги хворим. Як у нас було до цього? Привозили хворого, і перед тим, як приступити до надання допомоги, казали ось вам список ліків, біжіть в аптеку, принесіть, і тоді почнемо надавати допомогу…
- А нині хіба не так?
- У тому то й справа, що нині вже не так. Пацієнту зобов’язані надати невідкладну медичну допомогу. І для цього є трьохденний запас усіх необхідних медикаментів.
- Але ж запаси мають здатність закінчуватися?
- Безперечно, коли ми про це говорили в адміністрації, то я наголошував, що медицина мусить звідкілясь фінансуватися. Якщо цього не робить держава, треба шукати інші джерела.
- І Ви їх знайшли?
- Я не хотів би аж надто перебільшувати свою роль. Ми довго аналізували ситуацію і прийшли до висновку: запас медикаментів для невідкладної допомоги повинен постійно поповнюватися. За пропозицією голови ОДА обласна рада виділила на ці потреби мільйон гривень. Ми навели порядок з благодійними внесками, які тепер суворо обліковуються. Змінили, так би мовити, сам підхід. Ніхто не вибиває з пацієнта коштів до моменту надання невідкладної допомоги. Але коли вже пацієнту покращало, у нього стали рожевими щічки, тоді вже можна попросити його зробити посильний благодійний внесок на рахунок лікарні. І ми чітко рухаємося за цим планом.
- Чи означає це, що коли плановий хворий зробив благодійний внесок, то його тепер не відправлятимуть за бинтом, спиртом, шприцами тощо.
- Абсолютно правильно. Навіть якщо такі випадки десь і трапляються ми реагуємо на це гостро. Я всюди наголошую колегам, що державна лікарня — це не бізнес і не якийсь гастроном, де пацієнти можуть щось купити за гроші. Пацієнт, незалежно від того зробив він благодійний внесок чи ні, має право отримати ті послуги, яких він потребує.
- Пане Віталію, Ви напевно погодитеся зі мною в тому, що це так, би мовити, превентивні заходи. На якомусь етапі вони нас, можливо, і врятують, але без справжнього, глибокого і серйозного реформування медичної галузі ми не зможемо рухатися вперед. Уявіть собі, що Ви стали Міністром охорони здоров’я. Ваші кроки на шляху реформування медицини України?
- Скажу вам відверто, що навіть найпрогресивніший міністр не зможе зробити реформи самотужки. Для цього потрібна політична воля керівників держави. Хтось та повинен зважитися на те, щоб відмінити 49 статтю Конституції, але замість цього запропонувати щось інше. Що це може бути? Відповідь однозначна - страхова медицина. Треба приймати і впроваджувати відповідний закон. Поясню цей механізм дещо спрощено. Умовно кажучи, є кілька страхових пакетів - дорожчі, дешевші. Відповідно за дорожчий людина отримує більше послуг. Ознайомившись з умовами, людина обирає той пакет, який їй підходить найбільше. Звісно, ніхто не застрахований від того, що, можливо, доведеться скористатися послугами, не передбаченими в страховому пакеті, але тоді за це треба платити. При цьому треба врахувати всі соціальні моменти на законодавчому рівні, наприклад, держава повинна забезпечити безоплатну швидку невідкладну медичну допомогу, лікування дітей і вагітних, хворих на цукровий діабет, лікування онкозахворювань, туберкульозу, гемодіаліз тощо. Усе інше — страхова медицина. І це треба починати робити. Скільки ми б не дурили самі себе, що, мовляв, медицина у нас безкоштовна, знаємо - насправді це вже давно не так. Тобто, ввели обов’язкові страхові поліси, прописали чіткі правила гри і рухаємося далі. Але не стоїмо на місці, не носимо лікарю гроші, не бігаємо лікарнями з ліками, бинтами, шприцами, а рухаємося вперед. Лише кілька країн у світі можуть дозволити собі безкоштовну медицину. На жаль, ми до таких не належимо. Наголошу, що нині на рівні держави медициною керують дуже фахові люди, але для початку реформування медицини потрібна політична воля керівництва держави. Переконаний, що і Президент, і Уряд налаштовані на реформування медицини.
— Сьогодні в області поширюються чутки про те, що обласний диспансер радіаційного захисту населення, що на вул. Чорновола, буде перепрофільовано під кардіоцентр. Чи правда це?
- Мушу всіх заспокоїти, що ніякого перепрофілювання найближчим часом не буде. Адже в нас ще багато невирішених проблем з людьми, які проживають у радіаційно забруднених територіях. Але разом із тим ми гостро відчуваємо і потребу створення сучасного кардіоцентру. Поки що закриваємо медичні заклади, які себе не виправдовують. Так, скажімо, закрили один з дитячих санаторіїв у Клевані, онкодиспансер у Дубно. Це дало змогу створити кращі умови в інших лікувальних закладах. Ну для чого, скажіть, тримати онкодиспансер в Дубно, якщо в Рівному є сучасний лікувальний заклад на два корпуси. Натомість у Дубно ми відкриємо хоспіс. Зробити це нам під силу, тим більше, що потреба у таких закладах є дуже гострою. Робимо все можливе, щоб наблизити хворих з нирковою недостатністю до центрів гемодіалізу. Окрім Рівного такий центр уже функціонує в Сарнах, та створюється міні-центр у Клеванській ЦРЛ. Нині таких хворих в області 112. На жаль, їх кількість збільшується. І сьогодні далеко не кожен має шанс бути врятований шляхом пересадки нирок. Але наше завдання зробити все можливе, щоб продовжити життя цим людям.
- Пан Віталію! Чи збираєтеся Ви йти на вибори, і якщо так, то в якій команді?
- Я буду балотуватися до обласної ради в одному з мажоритарних округів Зарічненського району. А ще, сподіваюся, що буду включений у виборчий список від Партії регіонів. Добре усвідомлюю, що це лише додасть мені клопотів. Але я не звик сидіти на місці і впевнений: якщо в обласній раді буде хоча б кілька медиків, вони зможуть впливати на розвиток медицини на Рівненщині.
- Знаю, що Ваша дружина теж медик. А яку професію збираються обрати діти?
- Справді, моя дружина - лікар-гінеколог, працює в перинатальному центрі. Старша донька вчиться на третьому курсі Львівського медуніверситету, хоча ніколи не спрямовували її в медицину. Але вона з самого дитинства всюди з нами, так би мовити зі студентського гуртожитку. Думаю, що професія медика їй таки припала до душі. А молодшому сину ще й двох років немає, так що йому про те, ким стане, замислюватися рано.
- То Ви, можна сказати, ще зовсім молодий тато, хоча і з досвідом?
- Довго збирали гроші на другу дитину (сміється – авт.)
- Якому відпочинку надаєте перевагу?
- Звісно, що активному. Влітку - це великий теніс, взимку — гірські лижі. А ще дуже захоплююся шахами. Граю з семи років, відколи мене навчив цій грі дідусь.
- Можете когось назвати з достойних партнерів у Рівному?
- Миколу Харитоновича Шершуна.
Розмовляв Василь Бурченя
Досьє:
Народився: 13 жовтня 1968 року в м. Калуш Івано-Франківської обл. в сім’ї колгоспника.
Сімейний стан: одружений, виховує двох дітей.
Освіта: вища медична, Львівський медичний інститут.
Книга, що вразила: Р. Бенсон “Обнаженный бизнес”.
Життєве гасло: “Життя – найпрекрасніше із витворів природи” (І. Гете).
В людях цінує чесність та порядність.
