В кожній установі – ентузіасти
Схоже, за яку справу не бралися б вербенці, все у них ладиться. Приміром, проблему підвезення малечі до дитячого садочка, як уже йшлося на шпальтах «Вістей Рівненщини», там вирішили не просто раціонально, а й оригінально. Доправляють дітей у кінній кареті, що, на додачу, ще й неабияк тішить місцевих хлопчиків та дівчаток і, вочевидь, яскравою веселою картинкою залишиться в спогадах дитинства на все життя.
На схожі приклади небайдужого ставлення до свого сьогодення, до роботи та творчого підходу до, здавалося б, буденних речей можна натрапити чи не у всіх установах соціальної сфери Вербня.
– У нас працюють дійсно ініціативні та фахові люди, – з гордістю розповідає сільський голова Василь Рачинський і з такою ж гордістю веде показувати тамтешні школу, дитячий садок, нещодавно відкриту лікарську амбулаторію… Кожен із закладів не лише затишно та добротно облаштований, а й, так би мовити, наповнений змістом. Якщо вести мову про Вербенську ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку очолює Лариса Гогой, то на високому рівні тут і освітня складова, і виховна, місцеві педагоги максимально докладають зусиль, аби діти зростали справді гармонійними особистостями.
– Щоб зрозуміти, як тут ставляться до роботи, достатньо лише перерахувати грантові проекти, в яких протягом останніх років взяв участь колектив школи, – говорить Василь Рачинський. – Приміром, завдяки співпраці з Фундацією імені князів-благодійників Острозьких освітній заклад зміг придбати 15 національних костюмів для дітей, котрі займаються художньою самодіяльністю. Вигравши два конкурси, що їх оголошував Комітет виборців України, там створили міні-дендропарк з ігровим майданчиком, замінили вікна у спортивному залі. Участь же в проекті «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету» (програма «Бібліоміст») дала змогу зробити доступнішими для сільських дітей сучасні інформаційні технології та допомогла забезпечити освітній заклад необхідною оргтехнікою. До речі, реалізовували його спільно школа, бібліотека, сільська рада та меценати.
Чимало цікавого можна дізнатися, побувавши в музеї історії школи та села, що облаштований в освітньому закладі, ознайомившись із діяльністю підліткового клубу «Юність» та ін. Особливою ж родзинкою школи є… кімната психологічного розвантаження. Схожу на неї ще не доводилося бачити…
– Відчуваєте, як у нас тут гарно пахне? – з порога жваво запитала восьмикласниця Марійка Шмідт. І дійсно – в обличчя війнуло надзвичайно приємним ароматом, а за мить побачила й джерело цієї приємності – повсюди в кімнаті букетики, в’язаночки та пакетики із висушеними лікарськими травами. А поміж цим ще й барвисті вишиванки, ікони, солом’яний дідух та інші символи духовного життя дідів-прадідів маленьких вербенців.
– Знаєте ж, що психологія в перекладі означає «душа». Тож, тільки знаючи душу народу, можна її вилікувати, – усміхнено пояснює моє здивування шкільний психолог Лариса Кардаш. – Ми тут не лише розмовляємо з дітками, а й слухаємо музику та п’ємо цілющі трав’яні чаї. До речі, учні й самі збирають трави. Я вже понад двадцять років досліджую їх, а тепер вчу розпізнавати ці життєдайні дари природи і дітей. Роблять вони це з неабияким бажанням.
Школярики, котрі саме були в кімнаті психологічного розвантаження, одразу й продемонстрували свої знання. Вони не лише не розгубилися у безлічі різнотрав’я, що зібране у кабінеті психолога, а й розповіли про властивості зілля, як і коли його збирати та сушити. Головне ж – тут подолано доволі негативний стереотип, який існує в учнів шкіл щодо відвідин психолога – до привітної Лариси Степанівни у запашну і красиву кімнату учні школи ходять справді залюбки, так би мовити, і для профілактики стресів. Дехто ж тепер має і цікаве хобі.
Тут не облогує жоден гектар землі
Про працелюбну вдачу вербенців, як уже мовилося, свідчать не лише соціальні установи села, а й обійстя його жителів. Свого часу місцеві люди одними з перших у районі почали обробляти самотужки свої земельні паї (кожен – 2,14 га), поступово набули необхідного досвіду, тож тепер чи не в кожному дворі можна натрапити на сімейні господарства, до яких впору їхати переймати аграрний досвід.
– Загалом наші люди обробляють майже тисячу гектарів землі, – веде далі керівник громади Василь Рачинський. – З-поміж найбільш вдатних місцевих господарів – Микола Семенюк, Тарас Гогой, Дмитро Гогой, Ігор Рижук, Анатолій Садовський та багато інших.
Важливо, що на території сільради діє пункт штучного осіменіння ВРХ, сім молокоприймальних пунктів, а у сезон збору цукрових буряків – і пункт заготівлі солодких коренів. Тож селяни не мають проблеми з тим, аби збути вирощене.
Василя Рачинського як керівника громади неабияк радує те, що з 2008 року на території Вербенської сільради взагалі не облогує жоден гектар землі. Адже для площ, які раніше не оброблялися, знайшовся ефективний інвестор – ПП «Агро-Експрес-Сервіс», яке очолює Сергій Костючко. Хоча й до того сільська рада знаходила раціональний вихід – ті лани за символічну плату (20 грн. за гектар) віддавали людям під сіножаті. Відтак і громада була задоволена, і сільська скарбниця поповнювалася коштами, що необхідні для вирішення нагальних проблем та забезпечення функціонування установ соціальної сфери. Та, вважає Василь Рачинський, це дуже позитивно, що тепер родючі місцеві землі використовуються за призначенням. Тим паче, що громада при цьому не зобиджена.
І сільський голова порядкує вправно
Побачивши, як господарюють місцеві люди, абсолютно не дивно було дізнатися й те, наскільки справно опікується місцевою громадою і тамтешня сільська рада. Вперше вербенці обрали Василя Рачинського на цю відповідальну посаду ще в 2001 році. Мав він тоді лише 29 років і був одним із наймолодших сільських голів в області. Втім, за дванадцять років позитивна думка людей не змінилася, і на чергових виборах вони знову і знову висловлюють йому довіру. В селах бо за цей період дійсно багато чого змінилося на краще. Приміром, лише в останні кілька років зроблено капітальний ремонт дитячого садочка у Вербні, добудовано приміщення ФАПу та реорганізовано його в лікарську амбулаторію, розпочато з нуля будівництво клубу в селі Товпижин, що теж належить до Вербенської сільської ради, відремонтовано чимало доріг тощо. Величезну увагу сільрада приділяє благоустрою населених пунктів: дбає про впорядкування кладовищ, обелісків, озеленення територій, чистоту на вулицях.
– Грейдерувати дороги, як і в багатьох інших питаннях, нам допомагає ПП «Агро-Експрес-Сервіс», – ділиться Василь Рачинський. – Величезна подяка також жителям сіл Вербень та Товпижин, церковним настоятелям. Все те, що зроблено на території сільради, – спільна заслуга. Дуже багато важить також підтримка керівництва району, області, депутатів обласної ради Юрія Кічатого, Данила Корилкевича, Григорія Ясиновського, начальника головного фінансового управління облдержадміністрації Людмили Кушнер, котра є куратором нашого району. Не забуває про рідне село і народний депутат Катерина Ващук.
– То, вочевидь, вже й проблем у сільради не залишилося – все перероблено? – запитую.
– Та що ви! – заперечує Василь Рачинський. – Нагально треба, приміром, капітально відремонтувати будинок культури у Вербні. Плануємо для цього також написати проект на здобуття грантових коштів. Потребує поліпшення транспортне сполучення, дороги ще не всі впорядковані, та й за ремонт приміщення сільради час братися. А ще – мріємо про карету швидкої допомоги для лікарської амбулаторії… Роботи вистачає.
Слухаючи міркування сільського голови, чомусь не мала жодних сумнівів у тому, що всі перелічені питання вдасться вирішити. Взагалі, ознайомившись із життям Вербня, їхала звідти із твердим переконанням, що побувала в одному з найблагополучніших сіл краю. Цікавого там стільки, що писати– не переписати. Окремої оповіді вартий чи не кожен другий житель. А на додачу – ще й краса навколо неймовірна, безліч легенд, переказів, історичних, а часто і загадкових місць, що оповиті справжньою містикою. Але це вже тема наступних розповідей.
• Світлана Тубіна
