Попри те, що розміщений Удрицьк у досить таки глибокому Поліссі – майже за сорок кілометрів від райцентру і майже на кордоні з Білоруссю, назвати тихоплинним тамтешнє життя аж ніяк не випадає. Та ж таки межа із сусідньою державою, існування залізничної станції, митниці та прикордонного посту пожвавлюють буття неабияк. Ходити до лісу за ягодами з копією паспорта – для удричан абсолютно звична річ. Хоча переваг від згаданого громада, звісно, має значно більше, ніж незручностей. Одна з найвагоміших – додаткові робочі місця та стабільний заробіток.
Утім, головна причина того, що життя в Удрицьку просто струменить, а позитивні зміни помітні ледве не на кожному кроці, полягає аж ніяк не в згаданих чинниках, а у працелюбності та ініціативності місцевих людей та їхнього сільського голови Федора Хлебовича. Якщо вже за щось беруться удричани, то обов’язково з успіхом. Стосується це, зокрема, участі у різноманітних міжнародних грантових програмах.
– Для сільських громад – це реальний шанс вирішити проблеми у соціальній сфері, залучити додаткові кошти. Тож, коли у 2006 році з’явилася можливість взяти участь у проекті Чорнобильської програми відродження та розвитку, я вхопився за неї без вагань, - пригадує Федір Хлебович. – Звичайно, людей довелося переконувати, адже й вони мали внести свою матеріальну лепту, але, як і сподівався, односельці до ідеї поставилися з розумінням. У результаті, хоч і приєдналися ми до проекту останніми в районі, проте впоралися з ним першими. Йшлося про поліпшення матеріально-технічної бази молодіжного центру в Удрицьку. Сумлінність була винагороджена – одержали змогу взяти участь у ще одному проекті та належно облаштувати дитячий садок у цьому ж селі. До речі, до нашої ради належать ще населені пункти Смородськ та Хочин, а мешкає у трьох селах загалом понад півтори тисячі чоловік.
Коли громада побачила перші результати своїх зусиль, думку щодо подібних проектів змінили навіть найзатятіші скептики. Люди переконалися, що спільно дійсно можна чимало зробити. Аби успішно працювати у цьому напрямі, в кожному з сіл було створено громадські організації (“Дружба”, “Джерело” та “Веселка”), а у 2007-му вони вирішили об’єднатися та створити сільську асоціацію з простою, але промовистою назвою “Перспектива”. Це, каже Федір Хлебович, дає об’єднанню громадян ширші повноваження, а відтак і можливості ефективно долучатися до вирішення місцевих соціально-економічних проблем. Подібна організація з’явилася першою в районі, вона, як і годиться, має свій рахунок у банку, статут, печатку та правління.
– Одним із наступних кроків стала участь у проекті “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, що фінансується ЄС та ПРООН, – продовжує сільський голова. – Завдяки йому змогли реалізувати низку енергозберігаючих заходів у школі в Удрицьку, а зовсім нещодавно завершили реконструкцію мережі вуличного освітлення у Смородську. Люди не могли натішитися, коли 15 жовтня побачили, як яскраво їхнє рідне село засяяло вогнями. Загальна вартість проекту – понад 143 тисячі гривень. Реалізовували його, як і решту, з допомогою грантових коштів, а також дольової участі і спільних зусиль громади, сільської ради та районних ради та держадміністрації.
Якщо ж не вдається залучити іноземні кошти для вирішення тієї чи іншої соціальної проблеми, удрицька громада руки теж не опускає. Так сталося, зокрема, коли вирішили навести лад у дитячому садочку в Смородську. У конкурсі на одержання гранту тоді не перемогли, однак заплановане реалізували. Принцип майже аналогічний – громада, сільська, районна влада, а також спонсорська допомога. До речі, головним меценатом і благодійником в Удрицьку є СПП “Україна”, яке очолює В’ячеслав Стребулевич. Це сільськогосподарське підприємство не лише успішно працює в теперішніх складних умовах на аграрному ринку, є основних роботодавцем і бюджетонаповнювачем, а й долучається до вирішення усіх без винятку місцевих проблем, дбає про соціально незахищених громадян.
Із-поміж власних проектів Удрицької сільської асоціації “Перспектива”, що реалізовані, також забезпечення підвезення учнів до освітніх закладів, зміцнення матеріально-технічної бази медичного пункту Удрицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, створення та навчання волонтерського загону для роботи з соціально незахищеними категоріями населення, проведення благодійних акцій. Завдяки співпраці з міжнародною організацією КОРЕ-Україна місцеві діти взяли участь у міжнародному семінарі “Чорнобильська катастрофа очима учнівської молоді”, фестивалі “Розкажи мені, хмаринко” та ін. До речі, у молодіжному центрі, про який вже йшла мова, та місцевих освітніх установах є все необхідне і для якісного навчання юних удричан, і для змістовного дозвілля. Цікаво їм було зустрітися і зі своїми однолітками з-за кордону – у рамках проекту “Волонтери ООН” у поліському прикордонному селі вже побували діти з десяти країн світу.
Загалом перелічувати хороші починання, якими багате життя удрицької громади, можна безкінечно. Те, що там не сидять склавши руки, помітно з першого погляду на село. При в’їзді – ошатний Свято-Петропавлівський храм, зведений коштом СПП “Україна” та з допомогою громади, у центрі – парк, закладений у 2008 році в пам’ять про шановану тут людину – вчителя Удрицької ЗОШ Миколу Мізинця, всюди – чистота і затишок. Несподіваних гостей в Удрицьку не бояться, адже про порядок у селі дбають щодня. Не секрет, що навіть у містах не завжди є достатня кількість урн для сміття, а в поліському селі їх можна побачити на кожному кроці. До слова, Удрицька сільрада першою в районі прийняла і власні правила благоустрою, які промовисто ілюструють, як на практиці можна впроваджувати в контексті того чи іншого питання принципи місцевого самоврядування.
- Ці правила прості, але дієві, - ділиться Федір Хлебович. – Там чітко виписано, хто, чим і на якій території має займатися. В основі – дуже простий принцип: кожен господар відповідає за порядок на ділянці від початку свого паркану до сусіднього і до середини дороги. З протилежного боку вулиці – аналогічно. За недбальство, неприбране сміття – штраф. Та поки, на щастя, карати нікого не доводилося. Люди ставляться з розумінням, усвідомлюють, що від кожного з них залежить порядок у нашому спільному домі.
Звісно, є ще чимало невирішених проблем та сміливих планів, зокрема, щодо будівництва міні-ГЕС на Горині, яка тече неподалік Удрицька. Проте згуртованість громади та енергійність сільського голови, котрий щиро вболіває за неї, не залишають навіть крихти сумніву у прекрасних перспективах мальовничого поліського села, в тому, що навіть найнеймовірніші задуми будуть втілені. Тим паче, що древній Удрицьк та довколишні населені пункти багаті не лише ініціативністю та працелюбством, а й неповторними природними та духовними скарбами, про які варто окремо вести мову. Вочевидь, вони й дарують життєву енергію місцевим людям.
• Світлана Тубіна
