Прапори "для боротьби і перемоги" шиють рівненські художники. Швейний цех вони облаштували у залі, де зазвичай влаштовували виставки картин. За три тижні митці пошили більше сотні різноформатних синьо-жовтих і червоно-чорних стягів. Військовим і бійцям тероборони їх передають безкоштовно, а охочим придбати – продають і за вторговані гроші купують усе необхідне для пошиття нових.
За інформацією видання Суспільне мовлення України.
У творчому доробку художниці Ольги Побережної, окрім живопису, є й гобелени, тож справу з тканиною вона мала і до війни. З 24 лютого, зізналася жінка, зникло натхнення до творчої роботи і вона разом із колегами взялася шити практичні речі.
"Спочатку ми шили різного розміру подушки і піддупники для військових. І до нас хтось прийшов і попросив пошити прапор, ми пошили його з того, що мали. Потім з цим почали звертатися все частіше, тож ми оббігали в Рівному магазини, купили тканину і почали шити. Коли тканина в місті закінчилася, почали замовляти, з Польщі нам люди передавали. Один чоловік купив прапор і сказав, що передасть його дітям у Польщу. Цікаво вийшло, що тканина тільки звідти приїхала, з неї пошили прапор, який їде назад до Польщі", – розповіла художниця.
Усе потрібне для пошиття митці принесли із дому до виставкової зали Рівненської обласної організації Національної спілки художників.
"Це спонтанне було рішення, щоб зала не пустувала. Бо зараз тут виставки не відбуваються, багато хто роз'їхався. Думаю, що вперше ця виставкова зала перетворилася на такий маленький швейний цех", – зазначив голова громадської організації "Колоарт" Павло Бенедюк.
Перший прапор пошили 21 березня, врахувавши офіційно затверджені стандарти.
"Знайшли ДСТУ "Державний прапор України", де зазначені технічні вимоги до прапора. Найголовніше – це пропорція два до трьох і стараємося дотримуватися цього при пошитті усіх прапорів. Шиємо різних форматів, бо навіть на тероборону, на блокпости, просять великі прапори. Остання партія наша зараз їде на Львівщину", – повідомив Павло Бенедюк.
Військовослужбовцям і бійцям тероборони їх передають безкоштовно. Охочим придбати – продають і за вторговані гроші купують усе необхідне для пошиття нових.
"Ціну ставимо таку, щоб і люди могли придбати, і ми виручені кошти знову пустити в роботу – на тканину та інші матеріали. В нас тут конвеєр: хтось кроїть, тут прострочують однією ниткою, там іншою – кожен робить свою ланку. Кравецький стіл зробили з виставкових підставок", – зазначив Павло Бенедюк.
Кроїть тканину для майбутніх прапорів художниця Віра Чернієнко.
"Я універсал – можу кроїти, шити, прасувати, нічого з того не складно. Зараз заповнюю ту нішу, яка потрібна, а щоб спина не боліла, то зарядку зранку роблю. Нам замовили великі прапори розміром 1,9 метра на 2,4, то їх незручно розкроювати через вузький стіл", – зазначила жінка.
При цьому художниця зізналася, що їй бракує у виставковій залі картин на стінах. Переконана, що навіть у війну виставки мають працювати.
"На вітрині ми виставили кілька робіт, але вважаю, що цього недостатньо. Навіть при тому, що ми тут шиємо, картини мають висіти. Одне одному не заважало б. Як театр працює, органний зал, так і тут має експонуватися виставка. Ми зараз би мали готуватися до традиційної великодньої виставки. І, в принципі, анонсували, щоб на 14 квітня приносили свої роботи. Але в якому форматі вона буде – невідомо, бо все-таки війна накладає свій слід на це", – зауважила Віра Чернієнко.
Нині у виставковій залі лише два невеличкі плакати на воєнні теми. "Україна переможе!" рівненський художник Микола Горєлов намалював у перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Художники шиють синьо-жовті й червоно-чорні прапори.
"Ми кажемо, що червоно-чорний – то визвольний прапор, а синьо-жовтий – це мирний. Тобто шиємо прапори для боротьби і для перемоги", – пояснила Ольга Побережна.
Художники підрахували, що за два тижні роботи пошили більше сотні прапорів і використали на це понад 150 метрів погонних тканини при ширині рулону півтора метра. Червоно-чорні і синьо-жовті стяги планують шити до Великодня.
