Кандидат історичних наук Андрій Жив’юк нещодавно повідоми на своїй ФБ-сторінці про те, що днями відбулося чергове засідання регіональної комісії з реабілітації при Рівненській облдержадміністрації. На ньому були ухвалені рішення про визнання потерпілими від репресій 25 осіб, троє людей визнані реабілітованими. Серед реабілітованих - Ганна Прищепа з Мізоча і Антін Мороз із Залізниці. Тепер рішення має затвердити Національна комісія з реабілітації при Українському інституті національної пам'яті.
Про реабілітованих він, зокрема, розповідає таке:
«Антін Мороз - учасник Перших визвольних змагань, підстаршина 3-ї сотні полку "Чорних запорожців", учасник Першого зимового походу, нагороджений «Залізним хрестом за зимовий похід і бої». У 1941 р. Антін Мороз заарештований органами НКВД, перебував під слідством у Рівненській в'язниці, звідки у наприкінці червня 1941 р. етапований до Астрахані. Там, у місцевій тюрмі, 8 лютого 1942 р. він помер. А.Морозу інкримінували те, що "в 1919-1920 р., знаходячись у петлюрівській українській армії в чині підстаршини, брав активну участь у боях проти Червоної Армії, захищав польсько-українську буржуазію". На жаль, на початку 1990-х рр. прокуратура Рівненської області ухвалила висновок, що "вина Мороза А.К. у здійсненні вказаних злочинів матеріалами справи доведена і реабілітації він не підлягає". Тепер історична справедливість відновлена, і Антін Мороз реабілітований.
Ганна Прищепа ("Безталанна") арештована 28 листопада 1944 р. як зв'язкова УПА. У ніч з 28 на 29 листопада 1944 р. до камери, де перебувала Ганна, проник міліціонер райвідділення НКВД Андрій Галушка, з яким вона зустрічалась і який допомагав їй у підпільній роботі. Очевидно, розуміючи, що потрапили у безвихідь, і не бажаючи вчинити мимовільну зраду під час тортур, Ганна і Андрій написали передсмертні листи, після чого останній застрілив з автомата Ганну, а тоді себе. Справа щодо Ганни Прищепи була припинена за фактом смерті. Тепер мотивація припинення справи змінена, вона реабілітована".
Копія із записки Ганни Карпівни Прищепи, 1923 року народження, уродженки і мешканки Мізоча, українки, селянки, з 5-класною освітою:
Останні мої слова
Прости мені Боже, що нарушаю цей великій гріх самогубства. Не можна витримати тієї наругі проклятих анцихристів, вони мене заставляють зраджувати свій рідний нарід, на що я ніколи не погоджуюсь. Волію вмерти, ніж за собою вести в провалу нарід, котрій люблю понад усі скарби світа. Не доведеться вам, прокляти людоїди, ще знущатися наді мною. Я вмираю, та дух мій не вмре. Він зродиться в тисячах українськіх серцях, котрі помстять за мене і за всю розляту українську кров.
Прощайте усі мої найдорощі – мама, сестри, брати, братихі і ваші діти, і всі сусіди і тітка, я вибіраюсь від вас назавше.
Смерть проклятим комунарам!
Слава Україні!
Ганя.
29.11.44 р.».
