Мабуть, немає такої жінки, яка б не любила парфуми: «солодкі», «свіжі», «фруктові»… Не відстають у цьому питанні й чоловіки – для них зараз також створюють цікаві та оригінальні аромати.
Раніше парфуми для чоловіків і жінок виготовляли аптекарі, просто розливаючи по звичайних склянках.
Ще раніше аромати зберігалися в ємностях із алебастру, каменю, шкіри диких тварин. Зараз екземпляри таких ємностей коштують на закритих аукціонах по декілька тисяч, а то й мільйонів доларів.
Нині є парфуми на будь-який смак та гаманець.
Однак, якщо для нормальної людини достатньо двох-трьох ароматів, то є люди-фанатики, яким навіть сто ароматних пляшечок – мало. Такі собі «мисливці» за запахами.
Живуть такі мисливці і в Рівному. Серед них найпомітнішою можна вважати художню керівницю зразкового ансамблю сучасного танцю «Етика» Руслану Мартинюк. Саме вона декілька років тому організувала «Клуб любителів парфумів» у Рівному при міському Будинку культури. Зараз гурток налічує близько 50 осіб, які мешкають не тільки в Рівному та області, а й за кордоном.
Пішла у хореографи за порадою вчительки
Пані Руслана родом з Ковеля. Жінка розповідає, що у Рівне переїхала саме через свою творчу професію:
«Моя мама працювала провідницею в поїзді, а тато – водієм. Однак вони були і є дуже активними та допитливими людьми: мама постійно щось в’язала та вишивала, а тато полюбляв читати, особливо – історичну літературу. Напевне, любов до мистецтва і до книг мені передалася від них. Адже я і до сьогодні маю велику колекцію літератури.
З дитинства у мене були задатки до малювання і до танців. Пізніше, коли трішки подорослішала, мусила робити вибір – йти у художню школу чи у танцювальний колектив. І я вибрала друге.
У дитячі роки на мене вплинула моя вчителька танців Любов ВасилівнаРизванюк. Тому вирішила і собі йти цією стежиною – стати хореографом, хоча також приваблювала і журналістика. Спочатку я поступила до училища культури у Луцьку, а згодом закінчила Рівненський державний гуманітарний університет (кафедра хореографії). З 4 курсу почала працювати у міському Будинку культури».
Керівницею зразкового ансамблю сучасного танцю «Етика» Руслана Мартинюк стала у 1998-му році – до тих пір це був бальний колектив. Наразі у ансамблі готуються до нових виступів.
«Вічна» колекціонерка
Пані Руслана – «вічна» колекціонерка. Розпочинала колекціонувати листівки, календарі та фотографії відомих людей. Далі були книги (колекціонуванням книг жінка займається й донині), мінерали і, нарешті, ПАРФУМЕРІЯ.
«З появою Інтернету з’явилося більше цікавої і доступної інформації, – розповідає Руслана. – Мої мама та бабуся любили парфуми, напевно, як і кожна жінка. Але в них не було чогось особливого – фінанси не дозволяли. І у мої студентські роки теж було дорого купити собі парфуми. Отож викроювала якісь копійки і купляла «мініатюрки» ароматів. Але от якоїсь конкретної інформації про них ніде не могла знайти, хіба тільки – в журналах, і то поверхнево.
Одного дня в Інтернеті потрапила на парфумерний форум і побачила, що у людей не п’ять пляшок парфумів, як у мене – на роботу, вечірні, повсякденні… В людей ого-го які колекції! Вони так гарно розповідали про кожен аромат, що мене їхні розповіді дійсно вразили».
Пізніше колекціонеркаі собі дізналася, де можна придбати оригінальні парфуми – це були не якісь відомі магазини, а місця, про які мало хто й знав з місцевих.
«Спочатку колекціонувала, – зазначає жінка, – парфуми «на розпив» – колирідину із великої пляшки розливають у невеликих об’ємах по кілька мілілітрів. Таким чином у мене назбиралася чимала «бібліотека ароматів».Спочатку це були дуже бюджетні парфуми. А потім поступово вони змінювалися, ставали дорожчими, та й смак розвивався – хотілося кращого.
А ще важко було придбати вінтажні парфуми, які випускалися 25-30 років тому. Традиційно, прийнято вважати, що парфуми мають якість до 3-х років, а далі вони псуються. Але це не так. Якщо пляшка була закрита і якщо вона зберігалася в правильних умовах, то тоді парфуми можуть довго якісно не змінюватися. Оті старі зразки мене вражають глибиною та багатством звучання, складними поєднаннями, компонентами, яких нині вже не застосовують у сучасних композиціях».
«А навіщо так довго чекати?»
Про своє захоплення рівнянка розповідала і своїм подругам, а ті – своїм подругам. Так і організувався клуб за інтересами. Пані Руслана розповідає:
«Я казала, що, коли вийду на пенсію, то організую парфумерний клуб. А потім подумала: а навіщо так довго чекати? Тим більше, що директорка Будинку культури Ольга Стельмах мене підтримала і дозволила створити такий гурток у стінах Будинку.
«Клуб любителів парфумів» діє з 2014 року і налічує близько 50 членів. Коло наше повільно, але збільшується».
На зустріч кожен учасник приносить новинки, які придбав. Адже кожна композиція – оригінальна по своєму. Так, наприклад, одні й ті ж парфуми можуть бути різними в залежності від дати виходу в світ.
Учасники клубу організовують заходи та лекції для людей, які також хочуть знати більше про парфуми. Вже на цих вихідних колекціонери планують провести захід в Рівненській обласній бібліотеці на тему «Аромати у кінематографі».
Однак самостійно створювати парфуми колекціонерка не ризикує. Зізнається:
«Хоч у нашому Клубі є учасниця, яка експериментує зі створенням парфумерних композицій, у мене не виникає бажання щось змішувати.
Для мене ж це – «високе» мистецтво, якому дійсно потрібно довго навчатися і для якого потрібно приділяти час. У мене ж часу обмаль, та й колекціонерство цього не вимагає. Та слухати лекції професіоналів я люблю, із задоволенням читаю історії парфумерів про їхню роботу.
Шкода, що ні Рівному, ні у всій Україні немає закладів, які навчають людей парфумерній справі. Така можливість є тільки за кордоном.
До речі, ще декілька років тому я подавала проект щодо проведення заходу, який би ознайомив рівнян та гостей міста із парфумерією. Звичайно, при фінансуванні цього заходу Рівненською міською радою. Проект підтримали, але коштів на його проведення виділили значно менше, ніж потребувалося. А в мене на той час своїх коштів теж було мало.
Наразі я планую 21-го березня організувати фотовиставку з ароматами. Я саме зараз працюю над своїм задумом».
Є «мисливці», а є «бібліотекарі»…
Колег, які детально цікавляться ароматами, жінка називає «парфумерними маніяками». Бо, за її словами, хто потрапляє в світ ароматів і кого він захоплює з перших запахів – у таких людей виникає дійсно велика залежність. Адже кожен аромат може викликати дуже приємні емоції, спогади, почуття…
Сама ж колекціонерка додає:
«Від цієї залежності важко позбутися. Це я вже зараз так спокійно реагую на аромати, бо багато знаю і багато вже бачила. А в перші роки мого захоплення я просто марила пляшечками, і чимдуж бігла на пошту за посилками, щоб розпакувати і дізнатися, який же аромат я замовила.
Колекціонери хочуть купити найдорожчу річ, але витратити на неї найменше коштів. Я, наприклад, виграла не одні парфуми на аукціонах. А, взагалі, є різні способи отримання парфумів.
Є колекціонери «мисливці», які гоняться за особливими запахами, а є «бібліотекарі», які накопичують багато ароматів. Я – «мисливець». Моя колекція невелика – 100-150 пляшок та до 500 штук – зразки в пробірках. А от в моїх знайомих – 500-600 пляшок з ароматами».
Чоловік Руслани Мартинюк всіляко підтримує дружину із її хобі.
«Десять років тому ярозпочала вести блог в Інтернеті, – мовить Руслана. – І мій чоловік вселяв у мене впевненість, щоб я продовжувала його розвивати . А пізніше він мені зробив шафу для парфумів. Тільки тепер я прошу його зробити ще одну шафу, бо в ту вже всі пляшечки не поміщаються.
До речі, а зараз мати таке захоплення ще й корисно: от прокидаюся я зранку, нюхаю аромати, відчуваю їх – значить не хвора…у світлі останніх подій».
-- Олександра Нагорна
