Раніше найбільш типовим проявом йодного дефіциту вважався зоб. Так як підвищена його поширеність обмежувалася певними географічними зонами, такий зоб називали «ендемічним», тобто, властивим певній місцевості.
Однак дослідження останніх двох-трьох десятиліть показали, що дефіцит йоду поширений набагато ширше, ніж ендемічний зоб. Більш того, навіть невеликий дефіцит йоду в харчуванні може призводити до субклінічних (тобто безсимптомних) порушень функції щитоподібної залози і зниження продукції її гормонів. Особливо часто ці порушення виникають під час вагітності, коли потреба організму в йоді різко зростає: йодом необхідно ділитися зі зростаючим плодом. Ось тут і виникають проблеми. Навіть при не дуже великому зниженні рівня гормонів щитоподібної залози може порушуватися розвиток мозку у плода. При різкому дефіциті йоду підвищується ризик важких порушень росту і розвитку дитини - кретинізму. При більш легкому йододефіциті існує високий ризик мінімальних порушень мозкової діяльності, які можуть, наприклад, проявлятися в помірному зниженні (на 10-15 одиниць) показників інтелектуального розвитку (Intelligent Quotient, IQ) дитини. Зовні це може ніяк не виявлятися, але швидше за все така дитина буде мати проблеми з навчанням.
Як визначають, що у людей, проживаючих у певних країнах або регіонах, є дефіцит йоду в харчуванні? Для цього періодично проводяться масові обстеження населення. Найбільш надійним методом оцінки йодного дефіциту є лабораторне визначення йоду в сечі, тому що майже 90% йоду, який надійшов із їжею, виводиться через нирки з сечею. Для виявлення йодного дефіциту беруться усереднені дані (медіана) концентрації йоду в сечі, отримані при обстеженні сотень і тисяч жителів. За даними обстежень, проведених в Україні за останні роки, в переважній більшості регіонів країни існує природний йодний дефіцит. Це обумовлює необхідність проведення йодної профілактики у всього населення країни.
Рівненський центр контролю та профілактики хвороб
