– Як усе розпочиналося? Коли Ви вирішили зайнятися розведенням екзотичних рослин?
– У 2005 році прочитав у газеті «Україна молода», що на Київщині чоловік вирощує незвичні для України фрукти. Я в той час саме йшов на пенсію, то і шукав, чим себе зайняти. Поїхав у Київ, взяв у того чоловіка саджанців та й почав розводити у себе. Зацікавило, бо такого ще не бачив ніде, майже ніхто цим не займався, тому й вирішив розпочати такий промисел.
– Звідки довідувалися, як саме потрібно доглядати за тою чи іншою рослиною?
– Дещо в Інтернеті мені шукали діти, дещо дізнавався із книг. Мені здавалося, що доглядати за цими фруктами дуже просто, але насправді їх важко виростити. От, наприклад, лимон, ліпше не щеплювати, а вкорінювати – це дасть змогу уже в перший рік отримувати плоди, а не чекати 4-5 років. Він дуже вибагливий до того, в яку сторону буде рости. Якщо листочки уже сформувалися так, що повернуті на схід, то і має так завжди рости, бо якщо пересаджувати, то через два тижні скине листя і пропаде. Також дуже любить вологу, але постійно потрібно стежити за тим, щоб не перезволожити.
– І ростуть Ваші фрукти на простій українській землі?
– Звісно, але я на 10 літрів чорнозему беру літру коров’ячого або кінського перегною, півлітра попелу і літр піску, Це все перемішується, і аж тоді тільки можна садити, бо в простому ґрунті дуже важко фруктам прийматися.
– Які вирощуєте фрукти?
– Є банани, ананаси, апельсини, мандарини, лимони. Був грейпфрут, але я його викинув, бо не користується на ринку попитом, та й дітям не сподобався. Вирощую також гранат. Він влітку росте на вулиці, а зимою переношу до льоху.
– Які екзоти потребують найбільшого догляду?
– Зараз я здебільшого займаюся лимонами, тож на них і витрачаю найбільше часу. Важко вкорінювати апельсини. Банан хоч і невибагливий, але постійно потребує 18-20 градусів тепла та великої кількості освітлення. Оскільки зросла вартість електроенергії, то був змушений відмовитися і від значної кількості бананів. Нині вирощую лише одне дерево для себе.
– Що приносить найбільше плодів?
– Лимон, бо він плодоносить увесь рік. У мене три дерева, то плоди достигають і восени, і взимку, і весною, і влітку. Зараз їх небагато, бо весною обрізав, а так можна до 300 лимонів збирати за один період.
– Розкажіть ще, будь ласка, в чому особливість Вашої теплиці?
– Особливість полягає в тому, що це термотеплиця, яка знаходиться у ґрунті, що дає змогу підтримувати без додаткового обігріву температуру +8 градусів. Проте взимку доводиться щодня опалювати, а це трохи затратно. Думаю цього року все обкласти пінопластом. Висота теплиці складає 2.80 метра – 80 сантиметрів – дах і 2 метри – у землі. Ширина – 5 метрів – це найраціональніше, бо легко зберігати тепло. У довжину можна хоч кілометр зробити, це ролі ніякої не відіграє. Так рекомендується у літературі. До речі, ще Петро І в Петербурзі вирощував фрукти у такий спосіб – технологія дуже давня.
– Наскільки така робота є затратною?
– На утримання не потрібно багато коштів. Витрачаю на опалення, світло та воду. Саджанці не купую, а розводжу сам. Але щоб зараз розпочати таку справу, то це буде дорогувато. Адже траншею потрібно екскаватором викопати, стіни зацементувати. Потрібен і метал, щоб дах обладнати, та якщо є стартовий капітал, то можна розпочинати. Я от свою теплицю зробив власноруч.
– З якими труднощами доводилося зіштовхуватися? Можливо, щось не приживалося?
– Приймалося усе, що садив, щоправда, не завжди з першого разу. Кожного дня потрібно пильнувати: то землю полити, то прорихлити, то пересадити. Взимку взагалі весь день у теплиці проводжу.
– Ви фрукти вирощуєте для власних потреб чи на торгівлю більше орієнтуєтесь?
– Частину для себе, а частину - на продаж. Здебільшого торгую в Нетішині та Острозі. До Рівного лише на колгоспний базар везу свою продукцію. Їжджу туди уже років 5. Там у мене є постійні покупці, приходять, дякують. Дехто і свої лимони вже вирощує з моїх саджанців.
– Не втомлюєтесь щодня працювати?
– Роки своє беруть, звісно, але якщо людина має бажання, то їй тоді неважко.
– Напевно, сім’я Вам допомагає?
– Здебільшого сам займаюся. Дружина допомагає садити, інколи поливати. Сини працюють – двоє на атомній у Нетішині, а один - у Рівному, то у них свої клопоти. Біля землі трудитися не хочуть. Немає і кому це все залишити.
– Які у Вас плани на майбутнє? Можливо, ще є якісь незвичні для України ідеї?
– Тримаю пасіку, маю невеличкий ставочок у метр глибини – є там карпи, карасі, лини та раки. Ось два роки тому розпочав розводити стевію – замінник цукру. Маю малинник, розпочинаю розводити аґрус. У мріях - горіховий сад, саджанці уже висадив. Ще ж і за господарством потрібно встежити. От і трудимося з дружиною з ранку й до ночі.
- Багато хто з молоді не бачить сенсу залишатися у селі – нема перспектив. Але Ви – яскравий приклад того, що вони таки є. Що порадите підростаючому поколінню?
– Боже збав (посміхається), перспектива є, аби лише хотіли працювати. Якщо, трудитися, а не надіятись на когось, то і на життя можна заробити – не важливо, чи в селі житимеш, чи в місті.
• Вадим Мороз
