То близьке чи далеке для наших дітей плавання?


- У цьому році ми виступили з ініціативою ввести з 2013 року у всіх класах і всіх школах України, а це - майже 20 тисяч середніх шкіл – урок плавання.  Для цього планується спрямувати всі наявні матеріальні та людські ресурси на навчання плаванню дошкільнят та учнів початкових шкіл. У містах, там, де є матеріальна база, ми її будемо максимально використовувати. Там, де немає матеріальної бази, будемо чекати травня-червня, і тоді організовувати ці заняття, - сказав міністр. – А кількість дітей, які щорічно тонуть чи травмуються на воді, шокує. Тому цей урок є необхідним.
І додав, що наразі програма знаходиться на етапі розробки Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти.
Що ж, справа важлива. А де наші міські і сільські школярі мають опановувати «велику воду»?  Адже потрібні відповідні водойми та басейни. Спершу харч для роздумів для тих вчителів плавання та їх вихованців, для яких через відсутність басейнів плавальний сезон припадає на травень-червень.
В обласній комунальній аварійно-рятувальній службі на водних об’єктах кажуть, що на Рівненщині є майже 800 водойм, більшість з яких — загального користування. А ще уточнюють: понад тридцять - це місця масового відпочинку. З них 21 — з облаштованим пляжем, там є рятувальні пости й дозвіл на купання від санстанції. Решта ж — це ті місця, де плавати заборонено. На Горині є лише один обладнаний за усіма нормами пляж — у Дубровиці.  А  найпопулярніші серед мешканців для купання — Біле озеро, Хрінники, Басів Кут. В Обарові є платний пляж. У Бочаниці теж є платне місце відпочинку, власники там хочуть отримати дозвіл також і на купання в ставку. Чудове місце у Малій Любаші в Костопільському районі, в «Червоній калині». У Здолбунові є три пляжі на ставках. А в Сарнах є пляж на річці Случ.  Лише чотири орендарі обладнали належним чином місця для відпочинку. За решту пляжів відповідає місцева влада. І якщо сільські ради ще йдуть назустріч відпочивальникам, то більшість підприємців роблять це неохоче. Вони взяли ставки в оренду для риборозведення і ставлять знаки «купатися заборонено». Бо не несуть відповідальності за нещасні випадки на ставку. Коли ж облаштують місця  для купання, ця відповідальність ляже на плечі рятувальників.
А щодо басейнів?  Шкіл, які їх мають, в області, як і в Україні в цілому, обмаль.  У Здолбунівському районі, наприклад, зовсім немає. А в тих районах чи містах, де вони є, зазвичай, це спеціалізовані навчальні заклади.  Тут займалися і будуть займатися плаванням.  А ось що робити іншим школам? «Проситися» до тих, у кого басейни є чи організовувати заняття в «дорослих» басейнах? Останнє батьків особливо насторожує: як би все це не лягло на їхні плечі - на додаток до вічних добровільно-примусових поборів «на клас», «на ремонт школи» і так далі. Виходить, сподіватися слід на «травень-червень»,  тобто на відкриті водойми, про які ми вже згадували. Щоправда, температура води в цей час не завжди оптимальна.
А ось думка начальника управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації Григорія Таргонського, який, до речі, на цій посаді теж робить перші кроки:
- Скажу насамперед як батько: дуже зрадів, коли мої діти навчилися плавати. Бо й справді, якщо дочка чи син уміють триматися на воді, тривожишся за них менше. Особливо в літню пору. Та й у дорослому житті  навики вправного плавця будуть, погодьтеся, не зайвими. Тож міністерська ініціатива щодо запровадження уроків плавання цілком заслуговує на підтримку.  А як посадовець додам: щоб ця ініціатива не стала галочкою, треба шукати не перешкоди на шляху її втілення в життя, а містки для просування. Так, в нашій області з басейнами та водоймами – не рай. Однак вважаю, за доброго бажання уроки з плавання можна організовувати. Ми ж  з вами навчилися триматися на воді! Хіба ж у наш час були для цього якісь спецумови? Тим паче, що тепер можна розраховувати на підтримку на державному рівні.
• Юрій Береза