Але вже згодом усе може змінитися. Днями Міноборони погодилося передати об’єкт під опіку обласної влади. Тобто споруда залишиться в державній власності, але розпоряджатись нею буде обласна влада. Про це повідомив очільник краю Василь Берташ. Він переконаний, що не лише промисловість, але й архітектурні пам’ятки повинні приносити прибуток для розвитку області.
Допоки триватиме паперова тяганина щодо передачі об’єкта, на місці не сидітимуть склавши руки. У планах обласної влади створити тут музей Першої світової війни, розробити цікаві туристичні маршрути, відкрити ресторан в стилі початку XX століття. Обласне керівництво переконане, що великих капіталовкладень це не потребуватиме, адже відбудовувати весь об’єкт ніхто не збирається, він залишиться в первозданному вигляді. Відновлять тільки частину під музей та розчистять територію, щоб вона стала безпечною для туристів. Отож, щоб оживити форт, вже нині ведуться перемовини з колекціонерами, пошуковцями, фотографами, військовими реконструкторами, які готові допомогти з наповненням музею та з проведенням екскурсій. За словами заступника голови облдержадміністрації Олексія Губанова, такий об’єкт, що знаходиться за якихось 200-300 метрів від траси Київ-Чоп, це «золоте дно», адже кожен проїжджаючий, а це до п’яти тисяч машин у день – потенційний турист.
Для довідки: Роботи з нарощування пагорба для форту почалися ще в 60-х роках ХІХ століття. А от інтенсивне будівництво розпочалося в 70-80-х роках. Зокрема у 1873 році на зведення потужної воєнної махіни виділили аж 66 мільйонів рублів. Для укріплення своїх кордонів Російська імперія, яка мала чимало ворогів, грошей не жаліла. Головним ідеологом будівництва став військовий інженер-фортифікатор генерал-ад’ютант Едуард Тотлебен. Будівництво тривало повних 17 років. Зрештою, у 1890 році форт оглянули члени царської родини, що свідчило про готовність об’єкта.
Фортикаційна споруда була збудована у формі ромба зі сторонами до 240 метрів, ззовні оточена глибоким широчезним ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту була зведена двоповерхова казарма. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення. Периметр форту був складений із 105 так званих безпечних казематів, і щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів, могутні кам’яні стіни яких товщиною сягали до 2,5 метра. До того ж усе це було декоровано всілякими карнизами, пілястрами й арками. У казематах форту могло розміщатися до 800 осіб, була тут і гарнізонна церква.
Хоч як не дивно, але коли Тараканівський форт завершили будувати, виявилось, що гострої потреби в ньому вже немає. До того ж через високу вологість серед військових почали ширитися хвороби. Отож новенький форт російські військові почали використовувати лише як склад, а пізніше й взагалі як в’язницю. І хоча форт мав численний і добре озброєний гарнізон, оснащений далекобійними гарматами великого калібру, на його долю не випали героїчні оборони, як, скажімо, Брестській фортеці, збудованій відомством Тотлебена в тих же роках. Хоча і в Першу світову, і в громадянську, і в Другу світову війни навколо Дубна вирували бої, але цей форт війська переважно обходили стороною, вважаючи недоцільним «класти» солдатів за стратегічно неважливий об’єкт.
Форт став причиною своєрідного казусу у військовій історії: у 1915 році його без бою залишили російські війська й одразу зайняли австрійські. А от найзначнішим епізодом бойової історії форту є його руйнування... росіянами під час знаменитого Брусиловського прориву влітку 1916 року. В боях за форт тоді загинуло 200 вояків австрійської армії. А ще в 1920 році кіннота Будьонного ганяла околицями Дубно польські загони та спробувала атакою в лоб узяти укріплення, зайняті на той час білополяками. Штурм виявився невдалим, і Перша кінна полишила спроби взяти цю фортецю.
Пізніше пробували облаштувати у Тараканівському форту склади, але через високу вологість він так і не став нікому в нагоді. А от туристів сюди приваблюють легенди. Деякі з них стверджують, що в підземеллях форту проводилися випробування ядерної зброї або буцім-то тут існує підземний генератор, за допомогою якого можна здійснити мандрівку в часі. А ще постійні відвідувачі форту запевняють, що коли постояти трохи у тиші, можна почути як марширують вояки. Загалом принад багато, але усе це потрібно побачити на власні очі та почути на власні вуха.
• Ольга Дем’янчук
