Євген Кухарець – композитор, диригент, народний артист України. У Велюнській загальноосвітній школі створена кімната-музей, де можна познайомитися з його життєвим шляхом, в районі проводиться фестиваль-конкурс народних хорових аматорських колективів імені Є. Кухарця «Пісне – доле моя».
Нещодавно адміністрація Черкаської обласної філармонії організувала вечір пам’яті Євгена Кухарця, на який запросили маму композитора і представників району.
90-річна мама композитора радо прийняла запрошення філармонії, хоч до Черкас довга і нелегка дорога (понад 500 км в один бік). Супроводжувати жінку на урочистості в честь її сина випало мені.
Із особливою шаною зверталися працівники філармонії до Віри Данилівни, багато з них щиро розпитували про її життя, дякували за сина.
Тепло зустрів нас пан Антанас Петраускас (директор філармонії 1982-2012 рр.). Саме в часи його керівництва розквітнув талант Євгена Кухарця. Спочатку молодий Євген працював в обласній філармонії на посаді хормейстра, а вже потім художнім керівником Черкаського хору. Під його керівництвом колектив досяг значних успіхів та визнання на рівні держави: мистецькі здобутки відзначені Державною премією України імені Т.Г.Шевченка.
У пісенний фонд хору увійшли твори Євгена Кухарця «Над колискою сина», «Земле моя, земле», «Дві тополі», обробки українських народних пісень «Ой, коли ж той вечір буде», «Ой над ставом гуски», «Закувала зозуленька» та багато інших.
«Унікальність його музикування - розповів пан Анатаус, – полягає в тому, що він будував мелодію спеціально під голос виконавця, в ході обробок народних пісень зважав на поєднання голосів хористів, на їх сумісне звучання».
І дійсно, гармонійне звучання хору можуть відчути не тільки фахівці вокально-хорового мистецтва, а й звичайні слухачі, в чому я переконалася особисто. В ході концертної програми звучали твори в обробці Євгена Івановича, виконанні Черкаським академічним заслуженим українським народним хором. Вшанувати світлу пам’ять маестро прийшли лауреат Всеукраїнських конкурсів Віталій Дука, тріо «Вербена», аматорські художні колективи Черкащини. Цікавим моментом програми була музично-хореографічна композиція «Славні козаки-чигиринці», що звеличує козацьку звитягу у пісні й танці. Вона була поставлена ще за час діяльності Євгена Івановича.
Особистість Євгена Кухарця була багатогранною. Як і кожна творча душа, він був сповнений різних професійних ідей та задумів, окрилений натхненням, сповнений бажанням творити, допомагати іншим розвивати власні таланти. Ніби поспішав встигнути усе зробити. Антанас Петраускас пригадав: «У грудні 1987 року наш колектив готувався відзначити своє 30-річчя. Євгена тягнуло поїхати напередодні до Києва. Я та інші колеги були проти цієї подорожі. Та не втримали. Поїхав. Загинув. Певно, так судилося».
Після завершення вечора у дружній сімейній атмосфері пролунало багато душевних щирих слів про маестро. Тремтіли голоси, на очах бриніли сльози. Для кожного Євген Іванович був не просто знайомим, родичем, колегою чи другом, він становить частинку їхньої душі.
Хочу й вам передати спогади та щирі слова його близьких та друзів.
Віталій Дука, лауреат
всеукраїнських конкурсів, старший адміністратор Черкаської обласної філармонії:
«У нього були прекрасні риси, основна з яких - людяність. Творчість для Євгена була понад усе. Коли ми їздили на БАМ на заробітки, нам прийшла телеграма, що хор Одеської консерваторії мав виступити в Києві. І ми повернулися. Заробітки — заробітками, а виступ хору був значно вище. Він дуже любив життя, завжди усім піднімав настрій. Особливо його любили ветерани Великої Вітчизняної війни. Коли вони приходили до філармонії, він брав гармошку і співав. Це були незабутні моменти».
Лідія Зайнчківська, народна артистка України, учасниця тріо «Вербена»:
«Багато років тому, в далекому 86 році, я - випускниця консерваторії, приїхала до Черкаської філармонії й познайомилася з великою людиною, світлою людиною, з надзвичайно талановитим музикантом. З легкої руки Євгена Івановича й тодішнього керівництва розквітла квітка «Вербена». З великою насолодою я згадую ті часи, коли ми співали поруч із Кириченко, Павловською, коли працював Пашкевич. Вони, як ті чайки розлетілися... А ми їх чекаємо. Можливо, вони нас бачать».
Євгенія Крикун, заслужена
артистка України:
«Дуже добрий, мудрий, талановитий чоловік, умілий керівник. У наш час дуже рідко можна зустріти таку людину. Євген любив пісні різного жанру: від класичних до народних. Дуже шкода, що доля його так рано забрала на небеса. Я весь час із ним працювала, він прийшов – він пішов, а я й ще досі стою перед вами».
Леонід Трофименко – художній керівник, головний диригент, заслужений діяч мистецтв України:
«Доля подарувала мені незабутні тринадцять років спілкування з цим хоровим майстром. Разом ми прийшли працювати у філармонію. Є багато чого згадати, гастролі впродовж трьох місяців по всьому Радянському Союзу. Євген зробив значний внесок у розвиток черкаського хору. Багато танців та хореографічних номерів, що поставлені ним, ще й досі виконуються на цій сцені. Вперше завдяки його діяльності ми потрапили за кордон: Болгарія, Польща. Це незабутні моменти, коли диригував Євген Кухарець, співали Раїса Кириченко, Володя Захаров.
Євген жив мистецтвом, народною піснею. Я бачив, як він зростав як композитор. Адже писати почав не відразу. Основна заслуга його в тому, що він у першу чергу зберіг традицію, звучання хору. Черкаський хор став пізнаваним, де б він не співав. Поки є хор, ми завжди будемо пам’ятати Євгена Івановича Кухарця».
Того вечора зі сцени з вуст Леоніда Трофименка пролунали слова ВасиляСимоненка, якими і я хочу завершити свою розповідь.
«Я воскрес, щоб з вами жити...»
• Людмила Котяш,
спеціаліст відділу культури і туризму Дубровицької райдержадміністрації
