Ми, аграрії, переконані: основна цінність України — земля, а носієм цінності є людина, яка обробляє землю. Саме тому земельні питання є не просто важливими, а архіважливими в масштабах усієї держави, для мешканців як міста, так і села. Своїми думками щодо важливості вирішення земельних питань з читачами поділився член Аграрної партії України, кандидат технічних наук, доцент Ігор Риженко.
Із наближенням терміну закінчення мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення дедалі більше людей висловлюють побоювання: з сільськогосподарськими землями, якщо тільки їх дозволять вільно продавати і купувати, трапиться те саме, що на початку 1990-х сталося з багатьма заводами і фабриками — їх просто не стане. Адже пересічний українець-землероб не зможе викупити свою землю — забракне коштів. І ситуацією блискавично скористаються вітчизняні олігархічні клани та іноземці. Декілька потужних угруповань сконцентрують під своїм конт-ролем левову частку нашого спільного 300-мільярдного (в доларах) багатства. Чи виграє від цього пересічний землероб — питання, думається, риторичне. А якщо українська земля дістанеться неукраїнському власнику — це вже може стати й проблемою національної безпеки.
Саме тому Аграрна партія України виступає за продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель. Сьогодні нам потрібен не земельний “дерибан”, а створення таких умов, які враховуватимуть інтереси як орендарів землі, так і пайовиків. З одного боку — це гарантоване право довготривалої оренди землі. З іншого — встановлення мінімальної орендної плати за землю не нижчої, ніж у сусідніх країнах Європи. Саме оренда, на наше переконання, повинна залишитись основою сільськогосподарського виробництва в Україні. При цьому потрібно передбачити законодавчі запобіжники, аби не допустити надмірної концентрації земельних угідь в одних руках — приміром, обмеживши відповідну норму 300-500 гектарами на одну родину.
Цінність української землі з роками лише зростатиме. Адже світ потребує дедалі більше продовольства, і ми, українці, цілком в змозі його нагодувати. За останні роки ми вже стали другим експортером зерна в світі, збільшивши його виробництво за 5 років удвічі. А якщо на село прийдуть передові сучасні технології, продуктивність нашого сільського господарства ще набагато збільшиться. Це розуміють, на жаль, і нечисті на руку люди. А отже, потрібно виписати закони так, аби наші родючі чорноземи не потрапили до рук спекулянтів — працювати й заробляти на українській землі повинен український аграрій-землероб. І тільки тоді можна буде відкривати ринок землі. В будь-якому разі продавати чи ні українську землю повинен вирішувати український народ — на референдумі. Саме такою є позиція Аграрної партії України.
А для того, щоб право селянина працювати на власній землі й мати від цього гідну віддачу було належним чином захищене, люди села повинні мати своє політичне представництво у владі. Сьогодні у Верховній Раді з аграрним сектором пов’язані лише 42 депутати — менше ніж кожен десятий. Та й вони не мають власної фракції, а відтак є політично роз’єднаними. Між тим, щоб голос села чули, він повинен звучати у всіх представницьких органах влади — від районної ради до міської, обласної та Верховної. Саме тому Аграрна партія України братиме активну участь у місцевих виборах 25 жовтня 2015 року. Будуючи нашу політичну силу знизу догори, спираючись на авторитетних людей на місцях, які заслужили повагу земляків своєю працею, ми прагнемо створити представництво аграріїв у кожній місцевій раді. Тільки тоді думка селянина буде не просто почута, а й врахована. А неоціненне багатство українців — рідна земля — приноситиме прибуток не купці багатіїв, а всьому працьовитому люду.
