Семінар виявився на рідкість нудним. Не допомагали навіть карикатури, які від нудьги малював на доповідачів. Під час брейк-кави стрімголов вискочив із залу, замовив напій і вийшов на терасу покурити, як раптом відчув теплі і м’які долоні на своїх очах.
- Відгадай хто? - прошепотіла на вухо незнайомка. - Впізнав мене, котику?..
Я відразу згадав і цей воркітливий голос, і аромат доглянутих рук. Неможливо повірити, що доля через стільки років знову звела мене з Анею. Як же я її любив! Всі ці роки думав, що забув дівчину, але, видно, серце не обдуриш.
- Що ти тут робиш? - розгублено прошепотів. - Адже ти, здається, поїхала до Америки... Назовсім...
- Як бачиш, ні, - вона дзвінко розсміялася. - Я дійсно поїхала, але потім повернулася. Там не було таких чоловіків, як тут... - Аня злегка нахилила голову, дивлячись з-під пухнастих вій. - Таких, як ти... - Колишня кохана прекрасно знала силу своїх чарів, але найголовніше - вміло ними користувалася. - Може, зустрінемося ввечері, підемо в бар?
- Не знаю... Я збирався підготуватися до завтрашньої доповіді ...
- Олеже, ти що?.. Залишиш дівчину одну нудьгувати?
Аня взяла мене за руку і звернула увагу на обручку.
- Ого!.. Та ти одружений!
Я не встиг відповісти, в цей момент нас запросили до зали. Аня вмостилася поруч зі мною, і, як я не намагався відсунутися, її нога щільно прилягала до моєї. Анине довге волосся торкалося моєї щоки, а від приємного аромату парфумів паморочилося в голові. Як тільки закінчився семінар, я відразу хотів кинутися до виходу, але раптово відчув, що хтось чіпко утримує мене за лікоть.
- Олеже, ти куди? Вирішив втекти від мене? - Анині очі світилися насмішкою. - Злякався, чи що?
- Просто втомився і хочу лягти раніше спати. Та... Якщо ти наполягаєш, то зустрінемося о восьмій у фойє. Але попереджаю: ненадовго!
У номері я важко опустився в крісло і перевів подих, подумавши секунду, набрав домашній номер. Трубку взяла дружина і щиро зраділа:
- Ой, Олежка! У нас стільки новин для тебе! У Ведмедика випав ще один зуб, а Світланка трохи температурить, напевно, через те, що тата немає поруч. - Слухаючи такий близький і рідний Маринин голос, я зловив себе на думці, що немає нічого кращого, ніж любляча і вірна дружина й діти. І не потрібні мені ніякі інтрижки.
- Я сумую за тобою, - зізнався і додав, - повернуся додому якомога раніше.
О 20:00 я чекав свою «екс». А побачивши її ефектний вихід, зрозумів, що мені доведеться тримати справжню оборону! Спочатку розмова не клеїлася, але після другого келиха віскі атмосфера трохи розрядилася, і ми розговорилися. Сказати по правді, мені лестило, що така гарна панянка так відверто спокушає мене.
Випитий алкоголь ударив в голову, і, почувши музику, я запросив Аню танцювати. Раптово мене понесло течією спогадів, адже колись я перецілував кожен сантиметр Аниного тіла! Боячись, щоб не понесло далі, я сказав:
- Все, пора. Завтра рано вставати.
- Але... - вона розгубилася, та швидко взяла себе в руки і продовжила вже чарівно-туркітливим голосом. - Ти навіть не проведеш мене до кімнати?
Подумавши, що нічого поганого в тому немає, я погодився. Аня, здавалося, змінила тактику, так як більше не чіплялася до мене і не лізла обійматися. Тому я трохи послабив оборону і прийняв пропозицію зайти до неї в номер. Ледве за мною зачинилися двері, Аня притиснула мене до стіни і пристрасно поцілувала, потім ще раз і ще ...
- Нудьгував без мене, любий? - прошепотіла вона.
Дуже важко було встояти перед таким напором. Кров стукала в скронях, не вистачало повітря... Я вже не розумів, що роблю, бо було відчуття нереальності того, що відбувається: семінар у чужому місті, колишня любов, і десь у підсвідомості маячила постать дружини з дітьми ...
Аня почала знімати мою сорочку. Дівчина не хотіла поспішати, чим ще більше розпалювала моє пекуче бажання. Вона нахилилася і легенько торкнулася губами моєї шиї. При цьому вже розстібала блискавку на брюках, яка, як на зло, не хотіла піддаватися. Після декількох хвилин метушні Аня неголосно лайнувся і зі злістю в голосі промовила:
- Та що ж це таке?! Штани, напевно, твоя люба жіночка купувала...
Мене аж підкинуло від цих слів й інтонації, з якою вони були сказані. Я взяв її за руки і відсторонив від себе. І раптом зрозумів, що бажання змінилося розчаруванням. І ніби пелена спала з очей... Вона власниця, саме тому її так зачепило, що я не страждаю за нею, а щасливий, одружився, у мене є діти... Від думки, що я мало не зробив найбільшу помилку в своєму житті, стало страшно. Зі словами «вибач» я підвівся з ліжка.
- Та ти... ти... Жалюгідний підкаблучник!
Не слухаючи проклять, що неслися мені вслід, вийшов із кімнати. Я чітко розумів, що відтепер для Ані ворог. Та наплювати мені на неї. Нехай живе своїм життям, а я буду жити своїм.
Я швидко зібрав нечисленні речі й вранці виїхав з Харкова додому. Всю дорогу думав про Марину, яка витягла мене з прірви відчаю після зради Ані; про дітей, які щовечора, коли я приходжу з роботи, несуться до мене назустріч; про гарячі вечері й тепле ліжко; про впевненість у завтрашньому дні. Я полегшено зітхнув від думки, що нічого не зміниться, що мені абсолютно нема за що відчувати докори сумління. Відкривши вхідні двері, почув, як Мишко щось упустив на підлогу і жалібно запитав у Марини:
- Мам, а ти впевнена, що татові сподобається? Адже мені так хочеться зробити йому подарунок до приїзду.
- Ну звичайно, сподобається ... - дружина не встигла відповісти, бо її оглушив крик дітвори: «Ура! Татко приїхав!»
- Таточку, а я тобі листівку зробив, а Свєтка малюнок намалювала, а мама нам допомагала, а ще я зуб хочу тобі показати!
- А я вам подарунки привіз. Налітай! - у тон дітям промовив. - Як скучив за всіма вами!
Я не став розповідати дружині про семінар і Аню. Навіщо зайвий раз її хвилювати? Головне, що я раз і назавжди прояснив все для самого себе: відтепер колишня любов залишиться тільки колишньою - і ніяких винятків!
• Записала Яна Горицька
