Але, припускаю, не кожному навіть із колег Олександра Івашинюти по депутатській діяльності відомо, що ця людина не лише займається питаннями самоврядування, а ще він - шанований у мистецьких колах музикант, композитор і виконавець, соліст обласної філармонії на ім’я Сашко Невже! Саме з цією людиною й вирішили ми порозмовляти крізь призму «Митець у дзеркалі політики», аби з’ясувати бодай в окремих деталях формулу «Івашинюта + Невже =?»
Отож, розпочнемо з такого:
- Олександре Михайловичу, у Вашій творчій біографії записано: «У 1987 році рівненський автор та виконавець Олександр Івашинюта створює гурт “Невже”, який у 1991 році стає дипломантом фестивалю “Червона Рута”. У 2000 році він засновує власну студію звукозапису „Неллі-Студіо”. Із 2003 року працює під сценічним псевдонімом – „Сашко Невже”. У 2003-2004 роках Сашко Невже має постійні гастролі по Україні спільно зі Степаном Гігою.
2004-2005 – працює над проектом Фолк-Театр „Дуліби”. Нині всі творці “Неллі Студіо” завершили роботу над першим диском Фолк-Театру “Дуліби”, керівником та ініціатором ідеї якого є Микола Орешко. 2007 року вийшов диск Сашка Невже». А що штовхнуло Вас у політику?
- У політику штовхнули друзі, які вбачають у мені людину, яка може та хоче змінити життя людей Рівненщини на краще та отримати мою підтримку в просуванні проектів партії, до якої належу.
- Цитата з видання: «Раніше в нашій обласній раді, на відміну від Верховної чи від Київської міської, не було ні свого Кличка, ні Вакарчука з Русланою. Тепер — можуть з´явитися. Від "Свободи" до Рівненської облради балотується заслужений майстер спорту України з боксу Андрій Котельник, від "Батьківщини" — соліст Рівненської обласної філармонії Олександр Івашинюта, більш відомий під сценічним ім´ям Сашко Невже». Як вдалося пробитися в депутати і чи важко ним бути, зважаючи на творчу натуру? Доводилося як депутату співати під чужу дудку?
- Сам ніколи не думав, що буду депутатом. Не думаю, що слово – «пробитися» тут відображає сутність процесу. Це праця. В мене ніколи не було мети стати депутатом, діячем політики. Моя мрія та ціль завжди була - писати музику, пісні, творити, бути артистом. З часом я ріс, набирався досвіду. Спілкування з багатьма відомими людьми змінювало ставлення до життя та політики. Коли отримав пропозицію про висуненя мене кандидатом у депутати, не відмовився. Але на барикади заради отримання мандата депутата я не ходив. І ніколи не буду цим керуватися. Насамперед, я - артист та людина, а потім - політик, який тримається переконань, що за гроші не потрібно купувати собі “місця” та людей. Щодо депутатства… На зорі політики незалежної країни депутати були в повазі. Потім еволюція та пригоди з перебіжчиками та нечесними іграми зробили свою справу. І тепер депутат - це людина, яка буде завжди винна, яка уособлює в нашого народу образ негативного персонажа. А щодо співу під чужу дудку, то співати під неї я можу тільки в студії та на концерті. Щоправда, в політиці є свої нюанси. Але найголовніше - не втрачати авторитет і довіру людей. Я - людина принципова і вірю, що всі люди перед Богом однакові й однаково відповідатимуть за свої вчинки.
- Цитата з видання: «Нові зірки не можуть виникати з нічого, вони повинні звідкись приходити. І якщо раніше популярність Сашка поширювалась, в основному, на Рівненську область – тепер бачимо крок назустріч популярності значно більш ширший...» . А депутатська робота які має відтінки? Яка тут «виходить» пісня?
- Депутаться робота - це пісня з різними мажорними та мінорними ладами. Всім відомо, що депутати розглядають проблеми області та міста. І в цій роботі нема курортного відпочинку. Щодень - як новий куплет нової пісні. І репертуар в депутата великий.
- Цитата з видання: «Стартує нове кулінарне шоу “СмачнОГО!”. Першим відомим гостем у програмі став співак і композитор Сашко Невже, який запропонував приготувати відому грузинську страву “Чахохбілі”. А ще під час програми Сашко Невже розповів, що найулюбленіша його страва — це шашлик». А в політиці маєте улюблену страву?
- Якщо дивитися на політику як на кухню та меню ресторану, то можна сказати, що політична кухня досить гостра та екзотична. Іноді досить важко все, що стосується політичної кухні, споживати. Власне, в політиці в мене немає улюблених страв. Я не ставлюся до політики як до кухні, я ставлюся до своєї діяльності депутата досить серйозно та виважено.
- Цитата з видання: «16- річна співачка Тетяна Ширко з Костополя нещодавно прославила не тільки рідну Рівненщину, а й всю Україну. Дівчина не лише пройшла український відбірковий тур усім відомого фестивалю “Нова хвиля” в Юрмалі, а й потрапила у Москву на головний відбір.“Я без зайвих питань зголосився допомогти молодому талантові...». А як політика Вас уже почули? І чи є у Вас команда однодумців, яка може підкрювати політичні вершини? І яку вершину як політику Вам хотілося б підкорити?
- Зрозуміло, є команда, в якій і працюю. Наша команда - це я та Сергій Попик, який є моїм офіційним помічником як депутата обласної ради. Ми завжди готові вислухати та допомогти людям у межах нашої компетенції. А коли питання виходять за рамки наших можливостей, спрямовуємо їх до відповідних фахівців. Утім, не потрібно думати, що депутати сваряться та не ладять один з одним, якщо вони в різних фракціях. Нам доводиться поступатися одне одному заради вирішення людських проблем Не завжди політика - це сварки та суперечки. Це насамперед праця та консенсуси у розв’язанні проблем тих, хто нас обрав у раду. По-друге, в політиці, як на мене, вершин немає, є найкращі результати. Якщо називати вершинами високі чини та посади, то це не вершини. Адже суть самої політики - це вирішення державних питань. В цьому розумінні вершина в політиці - це зведення до мінімуму абсурдних, негативних моментів плюс захист та відстоювання інетересів людей. До речі, в нашій країні всі знають політиків, але мало розбираються в політиці та політиках. Я хочу, щоб моя країна жила повноцінно, працювала, розвиваючи виробництво, щоб люди перестали виїжджати на заробітки, залишаючи дітей... Оце вершина в політиці, яку треба підкоряти. Зрештою, методи сходження на цю вершину можуть бути різні. Болять мені проблеми нашої культури насамперед. Адже вона - в занепаді. І щоб її підняти, потрібні кардинальні і помірковані кроки. А ще треба - бути чесним із самим собою та тими, хто нас обрав.
• Спілкувався Юрій Береза
