Плідний творчий шлях поета тривав сорок років у середині минулого двадцятого віку. Перший друкований вірш з’явився у журналі «Молодий більшовик» в 1930-му, перша збірка «Батьківщина» побачила світ через два роки. А в наступні десятиліття вийшло понад 50 книг поезій, поем, публіцистики і літературно-критичних нарисів. Часто перекладав на рідну мову твори багатьох поетів світу. Був лауреатом кількох державних літературних премій, серед них і Шевченківської (1964). В 1972-1974 роках вийшло у Києві 10-томне зібрання його творчого доробку.
Як писав Дмитро Павличко, «феномен Малишка буде розгадуватися ще не раз у майбутньому, бо він — рідкісне явище. Безсумнівним, одначе, є те, що найкращі твори поета входять до золотого реєстру духовних цінностей, придбаних українським народом...». І продовжив: «Був людиною вогнистого темпераменту. Ніжність, невичерпні поклади якої йому подарувала природа, була в ньому так само з горючого матеріалу. Він не міг написати ні рядка без пожежі в грудях, без клекоту крові в жилах».
Життєві і творчі дороги Андрія Малишка переплилися із рівненською землею. «Восени 1939 року, - писав у «Автобіографії» (1959), - я з частинами Червоної Армії побував у Західній Україні, у багатьох західноукраїнських селах... Ночами я сидів серед бійців і писав вірші про все побачене і пережите...». Вдруге доля привела його у ці ж місця в дні визволення території області від фашистських загарбників на початку 1944 року, коли працював кореспондентом кількох армійських газет.
Цим двом історичним подіям присвячені його вірші «Дубно» («Сурми сонце згубили і гримнули трубно») у збірці «Листи червоноармійця Опанаса Байди» (1940) і «Солдатик сидів у глибокій траншеї» в збірці «Прозорість» (1962).
Поет на прохання відомого композитора Платона Майбороди у 1960-х роках написав пісню «Про Козацькі Могили», яку вперше виконав відомий співак Анатолій Мокренко на авторському концерті композитора у Київський філармонії, а ще згадав поле Берестецької битви у вірші «В степах і долинах, по білених росах», опублікованому у збірці «Серпень душі моєї» (1970). У багатьох творах і статтях згадує Полісся, Берестечко, Случ, Прип’ять, Західний Буг, письменників Тараса Шевченка, Миколу Гоголя, історичних осіб - Устима Кармалюка, Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Людвика Свободу, Миколу Ватутіна та інших, діяльність яких пов’язана з нашим краєм.
• Іван Пащук,
голова обласної організації
Національної спілки
краєзнавців України
