За цей час заклад значно поліпшив для своїх пацієнтів умови перебування і лікування, іншими словами - вклав значну частину зароблених коштів у поліпшення інфраструктури санаторію, його популяризації в Україні та поза її межами. Природно, що в такій ситуації колектив хотів би стати повноправним господарем закладу, але в держави з цього приводу свої плани. Вона вимагає приватизації.
Приватизація, звісно, річ хороша, вона сприяє наповненню державної казни, але аж ніяк не є панацеєю від усіх бід. Маємо чимало прикладів, коли після приватизації заклад зачахав і ставав банкрутом. Далеко ходити не треба - сусідній із «Червоною калиною» санаторій «Сосновий бір» збанкрутував дуже швидко після того, як був проданий, здавалося б, ефективному власнику. Мало бути власником, треба ще, як кажуть, жити цією справою і певною мірою навіть бути одержимим. У «Червоної калини» наразі немає особливих ні фінансових, ні господарських проблем, дають собі раду не гірше, ніж інші заклади курортної сфери в Україні. Але в колективу є амбіції – бути власниками і мати контрольний пакет акцій.
У Фонду держмайна і його регіонального відділення амбіцій немає, але вони вимушені проводити державну політику.
А держава вважає, що вона не може бути ефективним менеджером і намагається усе продати в приватні руки.
Такої форми господарювання як колективне орендне підприємство, згідно із законодавством, у нашій державі більше не існує. У 90-ті вона справді була як перехідна, після того подібні підприємства поставали приватними, або ж акціонерними товариствами. На жаль, багатьох із них сумна доля занепаду і розвалу не оминула. Хтозна, чи не сталося б це і з «Червоною калиною», якби не харизма та авторитет Миколи Сивого. Він разом із колективом не лише зберегли цей заклад, але й змінили його до невпізнання. Природно, що колектив проти того, щоб змінювати форму власності санаторію, оскільки занадто багато праці в нього вкладено. Люди вважають, що успішний нині заклад, який сплачує мільйони податків, після приватизації розпадеться. А от чиновники у Фонді держмайна, які готують документи для його приватизації, впевнені, що санаторій розпадеться якраз у тому випадку, якщо нічого не рухати, тобто не змінювати форму господарювання шляхом приватизації. До захисту інтересів колективу санаторію підключилися і народні обранці. Так, спеціальна контрольна комісія Верховної Ради з питань приватизації за сприяння рівненських нардепів, до яких звернулися працівники санаторію, рекомендувала уряду зняти з переліку об’єктів, які підлягають приватизації, рівненський санаторій «Червона калина».
Головний лікар санаторію Микола Сивий вважає, що не можна розпочинати приватизацію без вирішення всіх питань, зокрема, майнових та земельних відносин із державою. Потрібно провести інвентаризацію землі, визначити, яке майно належить державі, а яке – колективу санаторію. За всі ці роки, а орендувати санаторій колектив розпочав у 90-х, з нього зробили справжнє диво, про яке знають у всьому світі:
– До нас приїздять на відпочинок та лікування люди із 40 країн світу, з усіх континентів, бо нам довіряють. Державного майна у санаторії тільки й того, що стіни, підлога і крокви. Все інше ми за власні кошти зробили: замінили комунікації, сантехніку, вставили нові
вікна, реконструювали дах і т.д. А тепер хочуть провести нашвидкуруч приватизацію, щоб санаторій спіткала сумна доля зникнення. Ми відстоюємо позицію, що цей заклад має бути у власності колективу. За всі ці роки ми сплатили стільки коштів, що вже давно перевищило його вартість.
Швидко провести приватизацію санаторію в умовах, коли колектив закладу категорично проти цього, Фонду держмайна навряд чи вдасться. Є загрозою того, що час буде втрачено і сторони конфлікту доведуть санаторій до банкрутства. Є острах, аби не сталося так, що няньки з великої любові до дитини взяли та й вихлюпнули її разом із водою.
Втім, як стверджують добре поінформовані люди, на розв’язку у цій історії лишилося чекати недовго. Проблема лише в одному – чи залишиться після цього «Червона калина» санаторієм того рівня, якого він досяг за ці роки.
• Василь Бурченя
Кирило Бережний,
начальник Регіонального відділення Фонду держмайна в Рівненській області:
– Процес приватизації санаторію «Червона калина» має завершитися за місяць-два. Колектив надіслав нам лист, що вони відмовляються брати участь в процесі приватизації санаторію. Тобто через зазначений термін часу він стовідсотково належатиме державі. Саме держава і вирішуватиме, що робити із санаторієм надалі: чи продавати його чи залишати у своїй власності. Нині проходить інвентаризація та оцінка майна. Санаторій ніхто не збирається знищувати. Треба документацію привести у відповідність до законодавства. На сьогодні договору оренди санаторію немає.
Микола Сивий,
головний лікар санаторію
«Червона калина»:
— За всю історію свого існування санаторій «Червона калина» виграв 50 судів. Сьогодні ми змушені брати участь у восьми судах. Ініціює ці позови Фонд держмайна, а ми змушені подавати зустрічні позови. Скажемо прямо, що Фонд держмайна намагається добити «Червону калину», йому не подобається, що в Україні ще є такий зразковий санаторій, власником якого є трудовий колектив. Але я переконаний, що в ініціаторів цієї затії нічого не вийде, бо правда і закон на нашому боці.
Дали завдання ще до кінця 2016 року приватизувати наш санаторій. Прислали в Рівне втілювати це завдання панянку аж із Запоріжжя, бо попередній голова Регіонального відділення Фонду держмайна не захотів виконувати брудне замовлення Фонду. Щоб ви розуміли - Фонд держмайна вимагає приватизації санаторію, є злодій, не місцевий, який має плани викупити санаторій, але його прізвища назвати не можу. Ми не проти створення публічного акціонерного товариства, але вимагаємо, щоб частка колективу була не менше 50 відсотків. Натомість дано команду зверху - колектив має змиритися з тим, що його частка в кращому випадку складатиме не більше 20 відсотків. Ми наполягаємо на тому, щоб узаконити той внесок, який було зроблено нами упродовж 23 років.
Володимир Іванов,
екс-начальник регіонального відділення Фонду держмайна у Рівненській області:
– Я наразі не дуже цікавлюся процесами, які відбуваються в «Червоній калині», але знаю, що Фонд держмайна через Регіональне відділення за підтримки Рівненської ОДА і раніше, і тепер намагається тримати чітку лінію із забезпечення державної політики у цій сфері. Подобається це комусь чи ні, але в законодавстві сьогодні не передбачено колективної оренди. Наразі продовжується відкритий саботаж процесу приватизації з боку керівництва санаторію. Прикро, що незаконні дії керівництва підтримує ряд народних депутатів, які записалися в число членів такого собі фан-клубу санаторію. Регіональному відділенню долати такий спротив надзвичайно важко.
Як на мене, логічно і правильно створити на базі санаторію публічне акціонерне товариство, приблизно 20 відсотків акцій залишити за трудовим колективом. Решту держава могла б виставити на продаж з правом викупу колективом ще частини акцій, щоб вони мали контрольний пакет.
