І коли потяг тут зрідка проходить, то зчухрує гілляччя, відтак гілки не встигають розростатися, і перед людьми постає видовище – тунель, який у будь-яку пору року чи погоду чарує своєю таємничістю...
Особливо він подобається тамтешнім молодятам, котрі просто-таки протоптали цілу «паломницьку» стежину до цієї місцини. Вважається, що,коли молоді люди хочуть, аби їхнє кохання було вічним, то треба у день весілля прийти сюди і загадати бажання про щасливе сімейне життя. Закохані мають поцілуватися у той час, як тунелем проїде потяг, та обов’язково цієї миті загадати одне бажання на двох. Також дехто з молодят саджає тут квіти, які символізують їх почуття. А ще хтось вигадав легенду про те, що тут, у Клевані, жила закохана пара, стосунки якої закінчилися трагічно. І на місці загибелі дівчини нібито й виник тунель.
Однак, попри прозаїчне призначення цього тунелю (це колія, яка веде до Оржівського деревообробного комбінату), ніхто не заперечує, що ця місцина надзвичайно красива, і коли сонце пропускає свої промені крізь густі крони, справді дуже романтична.
Але місцеві жителі, особливо старші люди, досить скептично ставляться до цього витвору природи. Дехто каже, що тут нема нічого цікавого – одні шпали та рейки, а крім того, тут усе ж не можна ловити гав –час від часу все таки проходить поїзд. До молоді, котра розпитує, як доїхати до тунелю, клеванці ставляться поблажливо. А коли сюди приїжджають доросліші туристи, то сміються і кажуть, що ще й їм «кохання» треба…
Та як би там не було, туристів у Клевані не бракує. Сюди навіть приїжджала японська кінематографічна група, котра знімала в клеванському тунелі рекламу своїх фотоапаратів і заразом вирішила зняти невеликий документальний фільм про українські традиції. Для цього гості поспілкувалися з народними умільцями з Клеваня, особливо їм сподобалися наші вишиванки. Також до фільму увійшли кадри з «Тунелем кохання». Хоча, яке відношення тунель має до українських традицій, невідомо. Але, мабуть, їм, японцям, видніше… І хоча в Японії не бракує подібних тунелів, як створених ландшафтними дизайнерами, так і природою, усе ж заморським режисерам наш тунель видався цікавим.
А нещодавно тут відпочивала відома українська ведуча Ольга Фреймут – інформація про нашу туристичну принаду, як бачимо, облетіла чи не усю Україну.
І це не дивно: існує така собі класифікація найгарніших у світі тунелів із дерев. Зокрема, такий рейтинг оприлюднено на сайті Djerelo.com. Першим у списку є Тунель квітучої вишні у Німеччині, потім Вулиця Гонсалу ді Коваль у Бразилії, Тунель осінніх дерев у США, Тунель дерев Гінкго у Японії, Тунель тисів у Великобританії, Темна огорожа з Північної Ірландії, Бамбуковий прохід у Японії, а наш «Тунель кохання» хоч і восьмий у рейтингу, але все ж туристів закликають проїхати через нього і загадати бажання. Якщо любов пари закоханих сильна і чиста - бажання здійсниться. Далі йдуть Джакарандова алея у ПАР і Тунель гліциній у Японії.
Взагалі Клевань для туристів може бути досить таки цікавим. Уже хоча б тим, що незабаром цьому селищу виповниться 900 років. Також воно пов’язане з іменами багатьох відомих людей: художника Ніла Хасевича, письменників Ростислава Солоневського та Володимира Ящука тощо. І пам’яток культури тут вистачає. Зокрема, не так давно тутешнім місцем паломництва молодят був Клеванський замок, який колись служив оборонною спорудою і був власністю князя Михайла Чарторийського. Тривалий час побутувала легенда про знову ж таки нещасне кохання. Як розповідають, один із князів цієї династії вподобав місцеву наречену Оксану на її весіллі з парубком Василем і став домагатися права «першої шлюбної ночі». Однак дівчина відмовила. Розлючений князь велів замурувати закохану пару в замкову стіну. Сумна легенда притягувала до себе сучасних молодят, котрі на мурах замку традиційно присягали одне одному у вірності. Чи має вона під собою підгрунтя – нинішні клеванці сказати не можуть. Пізніше чого тільки тут не було. Влада Російської імперії, наприклад, влаштувала тут духовне училище, Речі Посполитої – гімназію, радянська – розпочала з в’язниці. Тепер же тут залишилися лише руїни. Хоча й були спроби реставрації. Однак наразі молоді люди перекочували до «Тунелю кохання» - він на весільних світлинах виглядає значно привабливіше, ніж залишки старого замку.
Проте і тунель потребує до себе уважного ставлення. Потрібно, щоб туристи усвідомили, що до природи потрібно ставитися з повагою, вважають клеванці, а також поважати працю місцевих ентузіастів і молодіжних організацій, котрі дбають про благоустрій цієї території.
Якщо захочете побувати у славнозвісному «Тунелі кохання» - не полінуйтеся відвідати і руїни Клеванського замку (1475 р.), костел Благовіщення із дзвіницею (1630 р.). Також варто завітати у церкву Різдва Христового (1777р.). І тоді ваша мандрівка буде дуже цікавою і пізнавальною.
• Анна Легка
