Які зміни чекають на вітчизняну освіту в нинішньому році, сказати важко. Учителям, наприклад, обіцяють підвищення заробітної плати на 15 відсотків, хоча майже ніхто у це не вірить. Бо подібне підвищення вже було наприкінці минулого року, але насправді вчителі стали отримувати меншу зарплату, аніж вона була до цього.
Міносвіти обіцяє, що оцінювання учнів відтепер буде конфіденційною інформацією, яка стосуватиметься лише вчителя, учня та його батьків, і досягнення учнів ні в якому разі публічно не озвучуватимуться на батьківських зборах. Домашні завдання не будуть задавати на вихідні та святкові дні, а також їх не повинно бути в першому класі. У другому — рекомендують задавати не більше, ніж дитина зможе виконати самостійно за 45 хвилин, у 3 класі — за годину 10 хвилин, у четвертому — за півтори години. У школах більше не вимагатимуть каліграфічного письма, лиш би охайно і розбірливо. Більше не знижуватимуть оцінки за неправильний відступ від полів зошита, і взагалі не ставитимуть оцінку за щомісячне його ведення.
«Інформатика», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», інтегровані курси у початковій школі не оцінюватимуться зовсім. Першачкам Міносвіти рекомендує під час письма користуватися простим олівцем для того, щоб мали змогу самі виправляти своє письмо. Учителям також рекомендовано не використовувати червону ручку при перевірці письмових робіт у першому класі.
Під час цьогорічної вступної кампанії у вищі навчальні заклади Міносвіти у черговий раз спробувало зекономити державні кошти і, треба сказати, йому це вдалося. Кожне державне місце було закріплене за конкретною дитиною, і якщо раптом абітурієнт передумав навчатися в тому чи іншому вузі, то його місце «згорало» і більше нікому не діставалося. Лише у рівненських вузах таких державних місць «згоріло» кілька сотень. А на них могли б учитися наші діти. Чи можна після цього стверджувати, що ми дбаємо про нашого абітурієнта? Чи не тут криється причина того, що українські випускники усе частіше обирають для навчання сусідні польські та інші закордонні навчальні заклади замість українських?..
А ще у студентів цьогоріч планують відібрати стипендії, а виплачувати її лише окремим категорім. Кажуть, що це теж європейська практика. Спочатку цю ідею запустили в суспільство й очікують, як на неї зреагують. Думаю, що зреагують погано, бо ще жодному уряду за всю українську історію не приходила в голову така ідея. Хіба це не обмеження прав молодої людини на здобуття освіти?
А степангородські школярі залишилися вдома
У той час, як у всіх навчальних закладах області діти та вчителі приступили до нового навчального року, у селі Степангород, що у Володимирецькому районі, перший дзвоник так і не пролунав. Батьки відмовилися відпустити дітей у школу, бо вважають, що приміщення освітнього закладу аварійне і дах може будь якої миті впасти прямо на дітей. Хоча ця історія тягнеться ще з 2013 року. Тоді перед першим вересням степангородці теж не хотіли пускати своїх дітей у школу, але влада їх усе таки вмовила. Нині ж, схоже, ніхто особливо й не намагався вмовляти, бо ситуація, твердять, не є такою страшною, як це малюють батьки.
— Усі школи перед початком навчального року перевіряє на готовність спеціальна комісія. У її складі пожежники, санепідеміологи, освітяни. Загрози життю дітей немає. Школа у задовільному стані. Крім цього, там лише 25 відсотків дітей навчаються у другу зміну. Водночас у Рівненській області є 54 школи, де діти навчаються у повну другу зміну. Ми розцінюємо це як шантаж з боку батьків. Не можна дітей позбавляти права здобувати освіту, — наголосив начальник управління освіти і науки Рівненської ОДА Григорій Таргонський.
Тим часом, як стало відомо, проектно-кошторисна документація нової школи вже пройшла експертизу. Тепер потрібно, щоб депутати виділили гроші, а це, як відомо, справа не одного дня. А батьки вимагають, щоб 1 вересня у село вже їхали бульдозери.
• Василь Бурченя
