Бажання бути лікарем перемогло
- Лікарем я мріяла бути з дитинства, - розповідає Олена Вікторівна, - завжди гралася «у доктора», мала справжній фонендоскоп та шприц, які мені подарував дідусь (за фахом військовий, він у минулому працював фельдшером). Це, мабуть, і вплинуло на мій вибір. Хоча батьки – відомі на Рівненщині вчителі, звичайно, хотіли, щоб дочка теж стала вчителем. Я поважала їх працю, але бажання бути лікарем перемогло.
Вступити до вузу закоханій у медицину дівчині вдалося не одразу. Рік працювала на льонокомбінаті, де й отримала направлення на підготовче відділення Тернопільського медінституту. Хоча колеги настійливо пропонували йти до Ленінградського текстильного інституту. І тут настояла на своєму. А успішно закінчивши вуз, повернулася до рідного міста. Інтернатуру проходила в обласній лікарні. Дуже важливим у професійному становленні, переконана кардіолог, був досвід старших наставників.
- Вдячна долі за те, що на моєму шляху зустрілися справжні фахівці. Це і Олена Дмитрівна Джига, і Галина Пилипівна Ткачук, і, на жаль, уже покійні Петро Григорович Андерман, Світлана Федорівна Донська, Тарас Федорович Шафранський, Людмила Опанасівна Карпюк. Всі вони зіграли велику роль у моєму становленні як лікаря, від них я пізнавала ази медицини.
Після інтернатури Олена Качан отримала направлення у відділення функціональної діагностики міської лікарні. Там її наставником стала завідуюча відділенням Ганна Степанівна Макєєва. А у 1983-му повернулася в обласну лікарню. Починала з роботи лікаря-кардіолога у поліклініці, лікаря-ординатора кардіологічного відділення. У 1997 році очолила новостворений центр складних порушень серцевого ритму, яким керую і нині.
Таблетки чи операція?
Центр складних порушень серцевого ритму започаткував розвиток аритмології на Рівненщині. На базі обласної клінічної лікарні він працює вже понад 15 років. За цей час через нього пройшло багато хворих не тільки з Рівненської, а й з Хмельницької та Тернопільської областей.
- Коли ми відкривалися, у наших сусідів таких центрів практично не було. На сьогодні в Хмельницькій області вже є диспансер, а у Тернопільській - ні. У Рівному ж декілька років тому з’явився ще один подібний центр у міській лікарні. Але у свій час ми були піонерами. Починали утрьох - я, наш лікар-ординатор Лариса Антонівна Коновальчук і Георгій Григорович Бобчук (якого з нами, на жаль, уже немає). За 15 років колектив центру збільшився, прийшли молоді лікарі. Наші кардіологи постійно підвищують свою кваліфікацію, проходять курси у відомих українських клініках, стажування у Польщі та Прибалтиці.
Зараз у відділенні тридцять ліжок і шість палат інтенсивної терапії (ПІТ), де у другій половині дня постійно чергують лікарі-кардіологи. Центр, в основному, виконує функції обстеження, діагностики та спостереження за диспансерною групою хворих, яким було імплантовано штучні водії ритму, так звані кардіостимулятори. Лікарі володіють методикою програмування кардіо-стимуляторів та підтримують постійний зв’язок з київськими, одеськими, донецькими клініками, зокрема з клінікою Амосова та інститутом Шалімова. Саме туди направляють хворих на електрофізіологічні дослідження і оперативні втручання.
- Проблеми порушення ритму лікуються як медикаментозно, так і з допомогою мініінвазивних операцій. Звичайно, якщо це складне порушення серцевого ритму або вроджена патологія, коли частота серцевих скорочень перевищує двісті ударів за хвилину, то таблетками не допоможеш. Таким хворим призначається оперативне втручання.
Найчастіше до центру приходять пацієнти з екстрасистолією (розповсюдженою формою аритмії) та з гіпертензією (підвищеним тиском). Такі захворювання, за словами лікаря, інколи не потребують навіть медикаментозного лікування. Якщо хворий звертається вчасно, то проблему можна усунути звичайним коригуванням способу життя, усуненням причин захворювання.
Ідуть туди, де ближче
На думку Олени Вікторівни, наша область стосовно терапевтичного забезпечення знаходиться на непоганому рівні. У Рівному практично в усіх лікарнях можна зробити ехокардіографію (Ехо) серця, холтерівське моніторування (запис кардіограми протягом доби), є комп’ютерна томографія з контрастуванням (судинна програма). Працюють дві ангіолабораторії - у центральній міській та обласній лікарнях, де роблять обстеження судин серця. Проводиться і коронарографія, яка дозволяє побачити місце, ступінь та характер звуження коронарної артерії, у всіх районних центрах функціонують палати інтенсивної терапії і т. д.
- Звичайно, обладнання і ліків ще не вистачає, - констатує лікар, - бо, на жаль, фінансування зараз недостатнє. Останнім часом дуже виручають спеціальні програми. У 2011 році завершилася Державна програма запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань, за рахунок якої наша область отримувала тромболітики, антикоагулянти, що застосовуються при інсультах та інфарктах. Із 2012 до 2016 року почала діяти регіональна програма такого ж напряму розрахована, вже отримуємо часткове фінансування для придбання дороговартісних ліків. Сподіваємося й на подальше надходження коштів, адже такі препарати можуть подарувати життя не одній людині.
Сьогодні у зв’язку з реформуванням медицини йде стрімке відродження первинної лікарської ланки. Велика увага приділяється поліклінікам, амбулаторіям, роботі сімейних лікарів.
- Пацієнт має звертатися туди, куди йому ближче, - переконана пані Олена. - А найближче - це амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, поліклініки районних лікарень. Первинна медико-санітарна допомога може дуже багато, відповідно лікар-практик, сімейний лікар має бути висококваліфікованим спеціалістом, щоб вчасно встановити діагноз і при потребі швидко організувати транспортування хворого.
Мовою статистики: на один інфаркт - три інсульти
На Рівненщині, як і у всій Україні, великий відсоток хворих із проблемами серцево-судинної системи. Чи не кожен четвертий мешканець області має підвищений тиск, до тисячі людей щороку вмирає від інфаркту.
- Це тільки за офіційними даними, - уточнює Олена Качан. – Підозрюю, що таких смертей набагато більше – десь приблизно 1200-1500 на рік. Адже не кожна людина може дістатися до лікарні і помирає вдома, інфаркт може залишитись недіагностованим. І це не завжди провина лікарів. На жаль, не всі пацієнти звертаються вчасно. Інфаркт можна розпізнати за певними симптомами. Це раптовий різкий біль у грудях, який тримається від 5 до 7 хвилин і може віддавати у руки, нижні кінцівки. З’являється нудота і слабкість.
- Відчули щось подібне – терміново викликайте швидку допомогу, - наполягає кардіолог. - Не чекайте, адже може бути пізно. Взагалі захворювання серцево-судинної системи останнім часом «помолодшали». Коли я починала працювати, то більшість хворих, які зверталися до кардіологів, були похилого віку. Сьогодні на Рівненщині майже 260 тисяч хворих, які стоять на обліку з діагнозом «артеріальна гіпертензія». Підозрюю, що це теж не всі наші пацієнти, багато займається самолікуванням, підбирає ліки за допомогою Інтернету. Чим загрожує таке легковажне ставлення до свого здоров’я? Тими ж інсультами та інфарктами. Співвідношення один до трьох, тобто, на один інфаркт - три інсульти. Якщо ж говорити про порушення серцевого ритму, у наш час 15 відсотків з них - це вроджені вади, що супроводжуються прискореним серцебиттям (понад 200-300 ударів на хвилину). Є багато молодих людей, діагноз яким встановлюється випадково. Частіше, звичайно, знаходимо такі відхилення у юнаків-допризовників під час проходження ними комісії. З жінками більша проблема, адже вони зазвичай проходять обстеження лише під час вагітності. Якщо такі захворювання вчасно діагностуються, то успішно лікуються. Хворих ми відразу направляємо до Києва, там за допомогою комп’ютерної установки проводиться руйнування допоміжних шляхів, які спричиняють підвищене серцебиття, і надалі людина почувається нормально. Таке захворювання як фібриляція передсердя, (друга назва - миготлива аритмія) може виникнути і у спортсмена, і в тих, хто займається підводним плаванням. З віком кількість хворих збільшується. Після 60-70-ти років до п’ятдесяти відсотків населення має такі порушення ритму. Найчастіше їм призначається консервативне лікування, але за показами направляємо і на операції.
Не займайтеся самолікуванням
- У зв’язку з цим хочу попросити наших людей: помітили перші симптоми – звертайтеся до спеціаліста, викликайте «швидку». Це дуже важливо для подальшої реабілітації і навіть для збереження життя. Наприклад, для гострого інфаркту міокарда є часове вікно максимум до п’яти годин, найкраще ж потрапити до фахівців у перші дві години. Тоді ми ще встигаємо провести тромболізис – розчинення тромбу. Якщо ж пройшло більше 7-8 годин, ми вже не маємо права проводити цю процедуру, і людина може (у кращому випадку) залишитися інвалідом. Те ж стосується інсульту. Якщо раптово з’явився сильний головний біль, спостерігається оніміння язика, якісь зміни в обличчі, високий або, навпаки, дуже низький тиск, - телефонуйте у швидку допомогу.
Що стосується підвищення тиску, то ще раз наголошую - не займайтеся самолікуванням. Тільки лікар може підібрати відповідні препарати, а, можливо, просто дати хорошу пораду, підказати, як змінити спосіб життя, і цього буде достатньо. Для профілактики всім без винятку порадила б займатися фізкультурою, відвідувати басейн і, звичайно, зберігати позитивні емоції. Це теж дуже важливо, адже недаремно ХХІ століття вважається віком депресій. Саме вони й спричинюють більшість проблем зі здоров’ям. Вважаю, що кожна людина має нести позитивний заряд і якомога більше знати про свій організм, його індивідуальні потреби. При всій повазі до мого фаху, лікарі теж не боги, інколи пацієнт багато що може підказати ескулапу. В свою чергу лікар теж має відчувати чужий біль, як вчив мене покійний Петро Григорович Андерман, - «коли до тебе звертається пацієнт, подумки поміняйся з ним місцями», не дай втратити довіру до себе.
• Неля Заболотна
