Аргументи і факти
Та, незважаючи на це, в нашій країні суперечки з приводу доцільності імунізації не вщухають. Думки розділилися: одні називають вакцинацію благом цивілізації, відмовлятися від якого так само нерозумно, як і від інших переваг сучасності, та дотримуються принципу: «Береженого Бог береже». Інші – сумніваються в її безпечності, мовляв, щеплені діти здоровими не бувають, і взагалі, навіщо силоміць пригнічувати імунітет, якщо за все життя людина може й не стикнутися з інфекційними недугами. На жаль, таким антивакцинальним настроям у суспільстві сприяють і ЗМІ, які, «смакуючи» сенсаційними подробицями випадків ускладнень після щеплень, забувають розказати людям про важливість імунопрофілактики. Зокрема про те, що більшість із 300-350 дітей, які помирають щороку в Україні від інфекцій (пневмонії, менінгіту, сепсису, гепатиту В та ін.), можна було б врятувати, лише вчасно зробивши їм щеплення. Багато батьків не знають про те, що ускладнення кору можуть зробити дитину інвалідом, кашлюк дуже небезпечний зупинками дихання, важко перенесений паротит, особливо у хлопчиків, призводить до непліддя, а параліч, викликаний поліомієлітом, – невиліковний. Треба пам’ятати і про те, що навіть попри своєчасне лікування при тяжких формах правцю помирає половина хворих, як і 20 відсотків тих, кого вразила дифтерія. Тому, перш ніж відмовитися від щеплень, варто все ж добре зважити всі «за» і «проти».
Звісно, медики не заперечують, що після вакцинації інколи можуть виникнути певні місцеві побічні реакції - підвищення температури, почервоніння на місці, проте до стійкої втрати здоров’я чи смерті щеплення призвести не можуть, адже сучасні вакцини містять у 25 разів менше антигенів, ніж збудник інфекції. Тож, навіть якщо одночасно зробити дитині щеплення проти 10 інфекційних захворювань, то буде задіяно лише 0,1 відсотка імунної системи, тоді як при самому захворюванні навантаження на неї буде у кількасот разів вищим. Тому «перевантажити» імунну систему вакцини не здатні. А ось забезпечити довічний захист від інфекцій можуть.
Як бути певним у якості вакцини?
Попри всі аргументи медиків щодо безпечності імунопрофілактики, люди й сьогодні досить неоднозначно ставляться до щеплень.
Так, мама трирічного Іллі Оксана ділиться:
- Наш малюк від народження має слабке здоров’я. Допускаю, що перенесені щеплення ще більше його погіршили, - каже вона. - Зокрема, я помітила, що саме після проведеної імунопрофілактики від гепатиту В у нього з’явилися алергічні прояви, які частенько турбують сина і зараз. Тож мушу ретельно стежити за його раціоном, бо визначити, які саме продукти дають таку реакцію, не можемо ні ми, ні лікарі. Хоча я не можу стверджувати, що причиною нездужання Іллюші є саме введена вакцина, але й спростувати цю думку не маю чим. Тим більше, що надходить багато сумнівної інформації щодо щеплень і якості вакцини.
Втім, я не є категоричною противницею вакцинації, бо розумію, наскільки важливо захистити свою дитину від небезпечних інфекцій. І якби син не був таким ослабленим хворобами, напевно, щеплювала б його і надалі. Але наразі наш графік вакцинації геть «зламаний»: або через протипокази, або через відсутність вакцини в поліклініці. Тепер треба надто багато надолужувати, адже я дорожу здоров’ям своєї дитини і не хочу ризикувати.
А ось мама Руслана стверджує, що робила своєму сину всі щеплення згідно з календарем, і жодних проблем з його здоров’ям не виникало:
- Щоправда, період активної імунопрофілактики ми вже давно пережили, адже Дмитрові зараз 13 років. Проте, коли він був маленьким, у мене навіть думка відмовитися від вакцинації не виникала. Дякувати Богу, син не хворів і не скаржився на здоров’я, і, думаю, багато в чому саме завдяки щепленням.
Але зараз, маючи звідусіль стільки негативної інформації про імунопрофілактику, я, мабуть, добре подумала б перед тим, як дати дозвіл на вакцинацію своєї дитини. Таке враження, що вакцини спочатку випробовують на нас в Україні, як на країні третього світу, перед тим, як везти в «цивілізацію». До того ж, я не впевнена в тому, наскільки наші медпрацівники дотримуються умов транспортування і зберігання вакцин. Тож, якби зараз мені довелося приймати рішення щодо імунопрофілактики дитини, я б погодилася, але обов’язково ретельно перевірила всі відомості про вакцину в поліклініці – хто виробник, звідки її привезли, де її зберігали, якої вона якості, чи були негативні випадки з нею тощо. Або, ймовірно, навіть купила б вакцину сама, щоб перестрахуватися і бути певною в її якості.
Щеплення – справа добровільна, але...
Завдяки масовій вакцинації у світі було повністю викорінено таке смертельно небезпечне захворювання, як натуральна віспа, в Україні з 1996 року не реєструються випадки поліомієліту, а з 2002 року нашу країну сертифіковано як територію, вільну від цієї недуги. У десятки та сотні тисяч разів знижено захворюваність на дифтерію, правець новонароджених, кір, коклюш паротит.
Прикро, але сьогодні через чисельні відмови батьків вакцинувати дітей ми маємо реальний шанс повернути в Україну ті інфекційні хвороби, про які вже давно забули. До слова, наразі жодна країна світу не відмовилася від вакцинації, вважаючи її найпершим засобом захисту від епідемій. Рівень охоплення профілактичними щепленнями у Європейському Союзі та США перевищує 90-95 відсотків. Для прикладу, в США й у Франції обов’язкові щеплення передбачені законом, і без довідки про імунізацію дітей не приймуть у жоден навчальний заклад. У Словаччині вакцинація також є конституційним обов’язком громадян, а в Бельгії батькам, які відмовляються щеплювати своїх дітей, загрожує чималий штраф або навіть ув’язнення терміном на 5 місяців. В Італії одразу після народження людині видається спеціальна картка, в якій розписано всі щеплення, які вона обов’язково має робити протягом життя. Будь-яке ухиляння від цієї програми загрожує позбавленням певних пільг, зменшенням розміру соціальної допомоги та іншими неприємностями. Отож бажаючих іти всупереч соціальній політиці держави виявляється небагато.
Не так давно в нашій державі було вперше прийнято Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Він визнає, що вакцинація – справа добровільна, й остаточне рішення щодо її проведення мають приймати батьки дитини. Але, якщо вони все ж таки категорично відмовляться робити щеплення без об’єктивних причин, то рано чи пізно їх спіткають проблеми. Адже неімунізованих дітей не візьмуть у дитсадок чи школу. Хоча вибір батькам все ж залишили: їм пропонують планувати в сімейному бюджеті кошти на індивідуальне навчання.
До речі, Україна належить до країн, в яких кількість планових щеплень є мінімальною. Це – дифтерія, правець, кашлюк, кір, паротит, поліомієліт, туберкульоз, гепатит В, краснуха і гемофільна інфекція. Національний календар щеплень суттєво не відрізняється від схем імунізації інших країн світу. При цьому Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова повсякчас запевняє, що всі вакцини, які використовують у лікувальних закладах, завчасно проходять лабораторний контроль якості. І, до слова, переважну більшість із них використовують не тільки в Україні, а й у багатьох провідних країнах світу. Тому сумніватися в безпечності вакцин та боятися ускладнень не варто.
Вакцина не винна…
Батьки повинні добре усвідомлювати всі ризики і наслідки відмов від вакцинації, не перекладаючи свою відповідальність на плечі лікарів. На цьому наполягає головний позаштатний спеціаліст із дитячої імунології Рівненського обласного управління охорони здоров’я Оксана Малко:
- Чимало молодих батьків сформували негативне ставлення до імунопрофілактики, вишуковуючи сумнівну інформацію в Інтернеті та посилаючись на ЗМІ, в яких тема щеплень зазвичай подається в досить непривабливому світлі, - каже Оксана Григорівна. - Проте я радила б усім ставитися до необхідності робити щеплення з розумінням і не відмовлятися від них необдумано. Так, вакцинація – право вибору кожного. Але треба пам’ятати й про те, що саме батьки, а не лікарі несуть відповідальність за здоров’я своїх дітей, і тільки від їхнього вибору залежить, наскільки вони будуть захищеними від інфекцій.
До речі, здорові діти завжди нормально переносять імунопрофілактику. Якщо ж щось іде не так, як потрібно, то винна не вакцина, а той генетичний «спадок», який дитина отримала від матері. Різні вроджені патології, ураження нервової системи у малюків – це наслідки погано перенесеної вагітності. Тому мені дуже хотілося б, щоб жінки, які планують народжувати і хочуть мати здорових дітей, готувалися до цього і дбали про своє здоров’я та спосіб життя, адже нічого не минає безслідно.
Для прикладу, чимало наукових досліджень було проведено, щоб з’ясувати, наскільки щеплення від гепатиту В «винне» у захворюваності дітей на жовтяницю. І зрештою було виявлено, що зв’язок між ними малоймовірний, бо ж вакцина від гепатиту В не містить у собі збудника хвороби. А ось інфікування цитомегаловірусом чи герпетичним вірусом І типу, які зустрічаються практично в кожної другої жінки і не завжди виявляються під час вагітності, чинять негативний вплив на печінку дітей ще в перинатальному періоді. Тому вони й мають ризик захворіти на довготривалу жовтяницю, незалежно від того, робили їм перед цим щеплення від гепатиту чи ні.
За моєї практики я не пам’ятаю, щоб у Рівненській області щеплення призводили до трагічних наслідків. В основному трапляються так звані несприятливі події після вакцинації, які здебільшого пов’язані з технікою проведення щеплень. Тут хочу нагадати всім батькам, вони мають про це знати: дуже важливо, щоб вакцина потрапила у м’язову тканину. Там вона легко розсмоктується, і жодних ускладнень не виникає. Якщо ж ввести препарат у сідницю, тобто в жировий прошарок, на місці ін’єкції виникає інфільтрат, ущільнення, набряк, гіперемія, можливе підвищення температури і погіршення загального стану дитини. Все це минає за кілька днів, але все одно неприємно. Тому маленьким діткам слід робити ін’єкції обов’язково у стегно, а старшим – у м’язи плеча. Тоді таких постін’єкційних неприємностей вдасться уникнути.
Крім цього, перед тим, як щеплювати дитину, варто провести всі необхідні обстеження у лікарів і разом із педіатром обрати найоптимальніший період для вакцинації – індивідуальний для кожної дитини. Після щеплення не варто поспішати додому, а ще протягом півгодини побути в поліклініці, щоб переконатися, що організм дитини нормально на нього реагує. Взагалі у цей день батькам треба бути дуже пильними і спостерігати за станом дитини, не водити її в колективи, в магазин чи на вулицю, годувати тільки через годину після вакцинації. Неспокій, сонливість, в’ялість, незначне підвищення температури – явища нормальні й допустимі, адже імунітет дитини мусить дати свою відповідь на антиген, введений в організм з вакциною.
До речі, на Рівненщині щороку через відмови батьків залишаються не щепленими приблизно 5 тисяч дітей. Дехто відмовляється від щеплення від якоїсь певної інфекції, дехто – не робить жодного. Ще інші останнім часом, не довіряючи якості вакцин, наданих державою, купують їх самостійно (зокрема Інфанрикс), вважаючи їх кращими. Це - їхнє право, і ми йдемо батькам назустріч, адже головне – вберегти дітей від небезпечних інфекцій. Сьогодні всі поліклініки області повністю забезпечені вакцинами за рахунок держави, і всі вони є перевіреними та безпечними.
На жаль, притаманна нашому суспільству демократія негативно позначається на свідомості батьків. Допускаючи можливість невиконання законів, кожен із них дбає про свій захист, як вважає за потрібне. Зате, коли спіткає захворювання, винними стають всі навколо, і найперше медпрацівники, які нібито вчасно не провели бесіду, не переконали. Думаю, вплинути на цю ситуацію зможе тільки страхова медицина, за якої, щоб отримати страховку, пацієнтові треба буде виконати низку пунктів, одним з яких стане імунопрофілактика відповідно до Національного календаря щеплень. Впевнена, матеріальний фактор добре впорається з цим завданням.
До слова, Оксана Григорівна Малко готова відповісти на всі запитання батьків щодо вакцинопрофілактики дітей. Отож, якщо вас турбують якісь незрозумілі моменти чи є сумніви, телефонуйте за її робочими номерами: 64-30-35 (відділення ендокринології обласної дитячої лікарні) та 28-25-26 (реєстратура обласної дитячої поліклініки), або напишіть листа за адресою: malko@e-mail.ua.
Зниження рівня інфекційної захворюваності та смертності від небезпечних недуг є сьогодні одним із найважливіших завдань держави. Тому так важливо для медиків відновити довіру людей до імунопрофілактики. Тим паче, що альтернативи їй наразі немає: більш сучасного та надійного засобу захисту людини від інфекцій ніж вакцинація, сьогодні просто не існує.
• Дана Романюк
